Консультування з розвитку здібностей школярів

 

1. Поняття і класифікація здібностей

2. Особливості консультування щодо розвитку інтелектуальних здібностей

3. Особливості консультування щодо розвитку мнемонічних здібностей

4. Консультування з проблем розвитку комунікативних здібностей

5. Особливості консультування щодо організаторських здібностей

Список використаної літератури

 

У практиці психологічного консультування доводиться працювати з запитами щодо розвитку тих чи інших здібностей, а інколи й розробляти відповідні рекомендації. При цьому консультант досліджує як задатки (біологічної основи здібностей), так соціальну ситуацію розвитку особистості. Раннє виявлення і діагностика задатків є необхідною умовою для їх своєчасного й активного використання в процесі розвитку здібностей. Період, протягом якого в дітей уперше виявляються наявні задатки, є різним і залежить від багатьох факторів.

Умови, що забезпечують повноцінне формування здібностей людини, передбачають, перш за все, уважне ставлення до занять дитини, врахування її прагнення до тієї чи іншої діяльності. В практиці ми часто спостерігаємо можливості розвитку здібностей за відсутності яскраво виражених задатків. Варто зазначити, що можливість регулювати, зокрема активізувати формування здібностей залежить, в першу чергу, від віку людини, наявності сенситивних періодів для розвитку тих чи інших психічних якостей.

 

 

Здібності – це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність набуття знань, умінь, навичок, але які самі до наявності цих знань, умінь і навичок не зводяться.

Стосовно навичок, умінь і знань здібності людини виступають як певна можливість. Аналогічно тому, як кинуте в грунт зерно є лише можливістю появи колосся, яке може вирости з цього зерна лише за умови, що структура, склад і вологість грунту, погода і т. д. виявляться сприятливими, так і здібності людини є лише можливістю для набуття знань і умінь. Однак те, будуть чи не будуть набуті ці знання і уміння, чи перетвориться можливість у дійсність, залежить від безлічі умов, до числа яких входять, наприклад, наступні:

чи будуть оточуючі люди (у сім’ї, школі, трудовому колективі) зацікавлені в тому, щоб дитина опанувала цими знаннями і вміннями;

як її будуть навчати, як буде організована трудова діяльність, у якій ці уміння і навички знадобляться і закріпляться і т. д.

Здібності – це можливість, а необхідний рівень майстерності у тому чи іншому виді діяльності – це дійсність. Музичні здібності, які проявилися у дитини, жодною мірою не є гарантією того, що дитина буде музикантом. Для того щоб це відбулося, необхідно спеціальне навчання, наполегливість, виявлена педагогом і дитиною, гарний стан здоров'я, наявність музичного інструмента, нот і багатьох інших умов, без яких здібності можуть стихнути, так і не розвинувшись.

Психологія, заперечуючи тотожність здібностей і істотно важливих компонентів діяльності – знань, умінь і навичок, підкреслює їх єдність. Здібності виявляються тільки в діяльності, при цьому тільки у такій діяльності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей. Не можна говорити про здібності дитини до малювання, якщо її не намагаються вчити малювати, якщо вона не здобуває ніяких навичок, необхідних для образотворчої діяльності. Тільки у процесі спеціального навчання малюнку і живопису може з'ясуватися, чи є чи в учня здібності. Це виявиться в тому, наскільки швидко і легко він засвоює прийоми роботи, кольорові співвідношення, навчається бачити прекрасне у навколишньому світі.

Серйозною помилкою педагога є швидке, без серйозної перевірки, твердження, що у даного школяра немає здібностей на тій лише підставі, що в дитини ще відсутня необхідна система умінь і навиків, міцних знань, сформованих прийомів роботи. Відомо чимало випадків, коли у дитинстві дитина не зустрічала з боку навколишніх визнання тих здібностей, подальший розвиток яких приносив їй заслужену славу, наприклад, Альберт Ейнштейн у середній школі вважався дуже посереднім учнем, і нічого, здавалося б не прогнозувало його геніальності.

Єдність здібностей з одного боку і умінь, знань і навичок – з іншого виражається в тому, що здібності виявляються не у знаннях, уміннях і навичках як таких, а у динаміці їхо набуття, тобто в тому, наскільки за інших рівних умов швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знаннями і вміннями, істотно важливими для даного виду діяльності. Саме тут виявляються ті розходження, які дають можливість говорити про здібності.

Отже, здібності – це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовами успішного здійснення даної діяльності і розходження, які виявляються у динаміці оволодіння необхідними для неї знаннями, вміннями і навичками. Якщо визначена сукупність якостей особистості відповідає вимогам діяльності, яку опановує людина протягом часу, педагогічно обгрунтовано відведеного на її освоєння, то це дає підставу говорити про наявність у неї здібностей до даної діяльності. І якщо інша людина за інших рівних умов не справляється з вимогами, які пред'являє їй діяльність, то це дає підставу припускати у неї відсутність відповідних психологічних якостей, іншими словами, відсутність здібностей. Останнє, звичайно, не означає, що людина взагалі не може опанувати необхідними уміннями і знаннями, а лише те, що процес засвоєння затягнеться, вимагатиме значних зусиль і часу з боку педагогів, надзвичайної напруги сил при порівняно скромних результатах. Це не виключає також і того, що здібності можуть згодом розвинутися.

Будучи індивідуально-психологічними особливостями, здібності не можуть бути протипоставлені іншим