Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

Цьому архітектурному комплексові, до складу якого входять, крім трьох пірамід, колосальний Сфінкс, ритуальні храми та численні поховання родичів фараона й знаті, властиві чіткий ритм і строга геометрія.

Найбільш грандіозною в Гізі є піраміда Хеопса, побудована архітектором Хеміуном, племінником фараона, у XXVII ст. до н.е. Висота її – 143,2 м. Складена піраміда з 2 300 000 кам'яних брил вагою по 2,5 тонни кожна. Тепер це каміння змогли б перевезти 20 тисяч товарних поїздів, у кожному з яких по 30 вагонів. За свідченнями Геродота, сто тисяч рабів будували піраміду протягом 20 років. У пам'ятці продумано все до найменших подробиць: від вибору місця споруди до астральної символіки, згідно з якою гробниця вписувалася в орбіту космосу. Не дивно, що піраміда, перше з семи чудес світу, і сьогодні зачаровує людство своєю величчю й загадковістю.

У Стародавній Греції архітектори намагалися втілювати гуманістичний принцип краси, що сформулював Аристотель: прекрасне повинне бути ані дуже великим, ані дуже малим. Тут була створена ордерна система, що відіграла визначну роль у розвитку архітектури.

Ордер – один з видів архітектурної композиції, що складається з вертикальних несучих елементів у вигляді колон, пілястрів, стовпів та горизонтальних елементів.

Назви ордерів походять від назв тих місцевостей у Стародавній Греції, де вони використовувались:

дорійський;

іонійський;

коринфський;

тосканський (більш пізній за часом формування).

Виникають нові види будівель: театри, стадіони. По праву найвеличнішою спорудою, в якій виявились фундаментальні риси античної архітектури, вважається центральний храм афінського Акрополя – Парфенон, храм Афіни-Парфенос, Афіни-Діви (архітектори Іктін і Каллікрат, 447-438 роки до Р.Х.). Це периптер, оточений 46 колонами 10-метрової висоти, в ньому об'єдналися риси дорійського й іонійського ордерів. Бездоганна пропорційність, співвіднесення всіх частин, велична простота Парфенону вражають та захоплюють.

А в Стародавньому Римі почали використовувати аркові конструкції з бетону, які давали змогу будувати величні споруди: форуми, тріумфальні арки. Ці споруди, хоч і використовували традиції давньогрецької архітектури, все ж таки втілювали не стільки ідею гармонії й краси, скільки утверджували військову непереможність та велич римської імперії. Грандіозний цирк, названий згодом Колізеєм (від латинського слова „колосеум” – колосальний), будувався протягом 75-82 років. У плані Колізей являє собою еліпс, у центрі якого знаходиться арена, де відбувалися гладіаторські бої і цькування звірів. Довкола арени були розташовані місця для глядачів: мармурові крісла для патриціїв, ряди дерев'яних сидінь вгорі та галерея для біднішої публіки. Колізей уміщав понад 50 тисяч глядачів. Основу його конструкції становлять склепіння й ордерна аркада, що стала важливим елементом римського зодчества.

Визначний трактат Вітрувія „Десять книг про архітектуру”, написаний у другій половині І ст. до Р.Х., заклав основи теоретичної архітектури.

У середні віки архітектура стає провідним видом мистецтва, сформувавши протягом століть романський і готичний стилі.

У спорудах романського стилю (від лат. – римський) простежувались деякі ознаки римської архітектури. Релігійні споруди відрізнялися монументальністю, широким використанням напівкруглих арок і склепінь, що спиралися на колони. В цілому романські будівлі мали оборонне призначення, а звідси їх деяка приземкуватість, похмурість і важкість форм.

На зміну романському стилю в Європі ХІІІ-ІV ст. прийшов готичний (від італ. – готський, варварський). У лініях готичних соборів, що стрімко злітали догори, втілювався релігійний порив служіння Богові. Вертикальність композицій, органічний зв'язок архітектури й скульптури, стрільчасті арки, продовгасті прорізні вікна, прикрашені різнокольоровими вітражами, – ось характерні ознаки готичної споруди, образно названої Віктором Гюго „кам'яною симфонією”.

Найбільш відомою готичною спорудою став собор Паризької Богоматері (Нотр Дам де Парі). Будівництво собору розпочалося у 1163 р., а завершилося в середині XIII ст. Вражають масштаби цього колоса – 9000 чоловік уміщувала п'ятинефна базиліка під час святкових церемоній.

Архітектура Відродження розвинула на новій основі форми античності, у кращих зразках пам'яток ренесансної архітектури втілено ідеї Гармонії і Краси, якими пронизана вся культура цієї епохи. Відштовхуючись від античної ордерної системи, будівничі Відродження створюють нові архітектурні ансамблі. В них перемагають „земні”, центрично організовані горизонталі, які приходять на зміну готичній вертикалі. Найважливіші досягнення ренесансної архітектури монументально втілені у творчості італійських архітекторів Ф. Брунеллескі, Д.  Браманте  й  А.  Палладіо.

Стиль бароко (від італ. – примхливий, дивний) розвивається в Європі з кінця XVI до XVIII ст., в епоху становлення національних держав, утвердження абсолютизму. Охопивши всі види мистецтва, найбільш могутньо він проявився в архітектурі та образотворчому мистецтві. Величавість і стриманість Відродження, гармонійні об'єми змінюються динамізмом форм, асиметрією, перенасиченням декоративних мотивів. Будуються нові типи палаців, грандіозні садово-паркові ансамблі. Інтер'єр барокової церкви як місце пишного театралізованого обряду католицької церкви демонструє синтез усіх видів мистецтва. Стиль бароко знайшов своє цікаве, неповторне виявлення в багатьох національних школах, у тому числі й на теренах України, діставши назву „українське” або „козацьке” бароко.

Франція вважається батьківщиною класицизму, стилю мистецтва XVII – початку XIX ст. Утвердившись у драматургії Корнеля, Расіна як пануюча літературна течія, що визнавалася королівським двором, класицизм у архітектурі вимагав математично вивірених рівновагою об'ємів, статичності, що створювала б відчуття надійності та спокою. У XVIII ст. класицизм був пов'язаний з Просвітництвом, підпорядковуючись ідеям філософського раціоналізму, уявленням