Логопедія як наука

ДзвінкіГлухі

[б] [п]

[д][т]

[д'] [т']

[з][с]

[з'][с']

[дз][ц]

[дз'][ц']

[ж][ш]

[дж][ч]

[Ґ ][к]

[г][х]

• За місцем творення (або за активним мовним органом) усі приголосні поділяються передусім на губні і язикові. Губні приголосні творяться в результаті зближення нижньої губи з верхньою або верхніми зубами. До губних приголосних належать: [б], [п], [в], [м], [ф]. Язикові приголосні залежно від того, яка частина язика артикулює до пасивного мовного органа (зубів, піднебіння, або задньої стінки глотки), поділяються на: 1. Передньоязикові. 2. Середньоязикові. 3. Задньоязикові. 4. Глотковий, або фарингальний. При творенні корінь язика зближується із задньою стінкою глотки. 

Характеризуючи приголосні за способом творення, враховують характер перепони, що утворюється між мовними органами.

За способом творення (шуму) приголосні поділяються на три основні групи: зімкненні, щілинні і дрижачі. При вимові зімкнених приголосних активний орган (нижня губа або язик) тісно змикається з пасивним. Під тиском повітря зімкнення з силою розривається, і при цьому утворюється характерний шум. Шумні зімкнені (в свою чергу) поділяються на проривні і африкати. До проривних належать: [б], [п], [д], [д? ], [т], [т? ], [Ґ], [к], [м], [н], [н? ]. При цьому проривні шумні ([б], [п], [д], [д? ], [т], [т? ], [Ґ], [к]) називаються ротовими, а проривні сонорні ([м], [н], [н? ]) – носовими. При їх вимові в ротовій порожнині утворюється тісне змикання (як при [б] або [д]), проте одночасно повітря вільно виходить через носову порожнину. При вимові африкат передня спинка язика, наближаючись до піднебіння, спочатку утворює зімкнення. Проте замість моментального прориву цього зімкнення в останній фазі у африкат зімкнення поступово переходить у коротку щілину. Отже, африкати – це звуки складної артикуляції, першим компонентом яких є зімкнення, а другим – щілина. До африкат в українській мові належать: [ч], [ц], [ц? ], [дз], [дз? ], [дж]. При вимові щілинних активний мовний орган, наближаючись до пасивного, утворює вузьку щілину. До щілинних належать: [в], [ф], [з], [з], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [л]. При вимові дрижачих [р], [р? ] кінчик язика періодично або притискається до переднього піднебіння, або відходить від нього. • Приголосні звуки можуть класифікуватися за твердістю – м’якістю. Пом’якшення звуків виникає внаслідок додаткового підняття середньої спинки язика в напрямку до твердого піднебіння, чим може ускладнюватися основна артикуляція приголосних. Залежно від відсутності чи наявності роботи середньої спинки язика приголосні поділяються на тверді і м’які. Проте м’якість виявляється не в усіх приголосних однаково. Найбільш м’яким є звук [й], і за ним завжди лишається назва м’який приголосний. Інші приголосні пом’якшуються меншою мірою, і тому їх ще називають пом’якшеними. До них відносяться: [д? ], [т? ], [з? ], [с? ], [ц? ], [дз? ], [л? ], [н? ], [р? ]. Крім того, в українській мові, головним чином перед [і], з’являються ледь пом’якшені відтінки ряду твердих приголосних, які не мають м’яких відповідників. Вони називаються напівпом’якшеними. Ці звуки в транскрипції позначаються знаком „апостроф”. До них відносяться: [б? ], [п? ], [в], [м? ], [ф], [ж? ], [ч? ], [ш? ], [дж? ], [Ґ? ], [к? ], [х? ], [г? ]

Звук [п] • верхня і нижня губа зімкнені; • язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові зв’язки не вібрують.

Звук [б] • верхня і нижня губа зімкнені; • язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові зв’язки вібрують.

Звук [м] • верхня і нижня губа зімкнені; • язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука; • м'яке піднебіння опускається та утворює отвір для проходження струменя повітря через ніс; • голосові зв'язки вібрують.

Звук [т] • губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; • кінчик та передня частина спинки язика упирається у верхні зуби та альвеоли; • бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами, чим створюють перешкоду для повітря; • струмінь повітря розриває зімкнення між язиком та верхніми зубами; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові зв’язки не вібрують.

 Звук [д] • губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; • кінчик та передня частина спинки