Міжбюджетні відносини в Україні

Бюджетна система використовується державою як інструмент здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу та перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій. Взаємовідносини між ланками бюджетної системи є досить складними та мають формуватися за принципами єдності, самостійності, збалансованості, повноти, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності тощо. При цьому принципи самостійності та обґрунтованості передбачають чітке розмежування функцій та повноважень між різними рівнями системи.

З метою дотримання безпечного рівня розвитку бюджетної системи, як складової фінансової системи доцільним є врахування економічних ризиків 2015 року для України (рецесія в Европі та скорочення економік світу; консервація цін на російський газ; не відновлення співпраці з МВФ; обслуговування зовнішнього боргу держави, девальвація; підвищення соціальних стандартів під час парламентських перегонів; посилення фіскального тиску на бізнес; зменшення інвестування в економіку; скорочення обсягів банківського кредитування; нестабільність цін на ринку сільгосппродуктів, продуктів харчування, пального) та запровадження механізмів упередження негативних наслідків.

Таким чином, враховуючи викладене вище, можна дійти наступних висновків:

- органи місцевого самоврядування не володіють достатніми фінансовими ресурсами для виконання закріплених та власних повноважень в достатньому обсязі: невиконання планових показників погіршує рівень та якість соціальних послуг; наявна стійка тенденція збільшення залежності органів місцевого самоврядування від центру щодо формування доходів (86% надходжень місцевих бюджетів – фінансовий ресурс, що розраховується і розподіляється на рівні держави) ; частка податків, зборів, що спрямовується на забезпечення власних повноважень місцевого самоврядування поступово знижується;

- покращення формування місцевих бюджетів має передбачати чіткий розподіл компетенцій між центральними органами влади і органами місцевого самоврядування та поступову децентралізацію державних фінансів, що повинно знайти своє відображення у чинному законодавстві України;

- діюча система міжбюджетних відносин не може вважатися досконалою через низку проблем: посилюється централізація фінансових ресурсів, всупереч Концепції реформування місцевих бюджетів; недосконалість (інколи відсутність) методики визначення обсягів трансфертів та критеріїв, умов надання окремих їх видів не дозволяють в повному обсязі забезпечити об’єктивну потребу відповідних місцевих бюджетів у фінансових ресурсах; численні зміни обсягів, видів трансфертів, що вносяться протягом бюджетного року;

- потребує вдосконалення механізм міжтериторіального фінансового вирівнювання у напрямку визначення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості на рівні області, району, міста з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану, потенціалу відповідних територій з метою бюджетного планування розмірів фінансових ресурсів для задоволення місцевих потреб;

- на сьогодні в Україні мають місце негативні тенденції щодо бюджетної безпеки, виконавчою владою застосовуються не всі можливості щодо обґрунтованого бюджетного прогнозування, представницькою (законодавчою) владою приймаються бюджетні рішення без врахування загальних бюджетних прогнозів, які б відповідали нормам економічної безпеки України у сучасних умовах.

Враховуючи, що фінансова безпека є одночасно і надсистемою, що серед інших містить складову бюджетної безпеки, і складовою економічної безпеки, яка, у свою чергу, представляє собою підсистему безпеки національної, нехтування проблемами забезпечення фінансової безпеки є прямою загрозою національній безпеці України. Це питання є важливим як для держави в цілому, органів місцевої влади, так і кожного її громадянина.

Використання зарубіжного досвіду в Україні дозволить обрати найдієвіші механізми міжбюджетних відносин задля ефективнішого використання обмежених ресурсів та більш якісного задоволення суспільних потреб.

 

 

 

Реформа бюджетної системи в цілому та системи міжбюджетних відносин зокрема є складовою глибоких соціально-економічних перетворень в Україні. Це пов'язано з тим, що загалом бюджет є провідною ланкою фінансової системи країни. До того ж успіх економічної стабілізації багато в чому залежить від створення оптимальних форм бюджетних взаємовідносин, чіткого механізму вирівнювання горизонтальних і вертикальних дисбалансів у бюджетах усіх рівнів. При цьому слід зазначити, що на сьогодні економічні перетворення в Україні характеризуються вдосконаленням бюджетної системи, формуванням нової законодавчої бази у цій сфері, закладанням нових механізмів упровадження та здійснення бюджетного процесу.

Бюджет можна розглядати як одну із суттєвих умов функціонування сучасної держави, бо Державний бюджет – провідна ланка фінансової системи, яка поєднує головні доходи і витрати. Бюджет також розглядають як економічну категорію, політичний інститут, потужний важіль державного регулювання економіки, найбільший за своїм обсягом фонд коштів.

Доцільно враховувати сталість та розвиненість міжбюджетних відносин, які з погляду різних країн мають свої особливості та певні етапи розвитку.

Можна подати етапи становлення бюджетних відносин в Україні за допомогою схеми (рис. 1).

Водночас історія реформування міжбюджетних відносин в Україні, починаючи з 1992 р., свідчить про неоднозначний та суперечливий характер її здійснення. Введення нових підходів до регулювання міжбюджетних відносин проходило в рамках старої та відпрацьованої централізованої системи планування та виконання єдиного Державного бюджету країни. І хоча за роки своєї незалежності Україна напрацювала необхідну законодавчу базу, цей процес продовжується й досі. Протягом усіх років існування незалежної Української держави в центрі уваги державних діячів, учених, практиків, громадськості стоять питання вдосконалення бюджетної системи загалом та міжбюджетних відносин зокрема [2].