Мовленнєва творчість - один із найскладніших видів дитячої творчості

В ініціативній творчості структура творчого процесу може порушуватися, адже вільна діяльність дитини імпульсивна, подібна грі, вона не завжди закінчується певним результатом. Якщо на занятті діти мають можливість почути кілька складених товаришами розповідей, які вихователь може зафіксувати (на диктофоні, магнітофоні, чи на аркуші), то мовленнєвотворчі дії дошкільника в його самостійній діяльності зафіксувати буває дуже тяжко. До речі, поза контекстом ці записи часто не мають сенсу, адже вони пов´язувалися з ігровими, образотворчими, конструктивними діями, у яких виокремити «чисте мовлення» часто буває неможливо. Отже, як бачимо, умови перебігу творчого процесу суттєво впливають на його зміст і якісний рівень.

Залежно від умов, за яких відбувається мовленнєвотворча діяльність, вона може виступати в різних формах.

У ситуаціях регламентованої мовленнєвотворчої діяльності основними організаційними формами є мовленнєве заняття, а також заняття з ознайомлення дітей з художньою літературою, деякі види мовленнєвих ігор. Під керівництвом вихователя діти вправляються у складанні римовок, художньому аналізі та творчій контамінації малих форм фольклору, створенні колективних етюдів, індивідуальних казок, оповідань.

Мовленнєвотворча діяльність використовується і в інших видахзанять (інтелектуальних, художніх, екологічних) у вигляді висловів-міркувань, висловів-пропозипій, у побудові яких дитина виявляє свою творчість, рівень мовленнєвої компетентності.

Залежно від способу організації мовпеннєвотворча діяльність дітей розділяється на індивідуальну, групову і колективну. Прямої залежності між умовами перебігу творчого процесу і способами організації діяльності немає, ініціативна словесна творчість може відбуватися в усіх трьох формах, і в навчальній діяльності вихователь також використовує різноманітні форми організації дітей залежно від завдань заняття і рівня підготовленості дітей до творчої діяльності.

Типи мовленнєвотворчих дій за способами організації відбито в таблиці.

 

Типи мовленнєвотворчої діяльності за способами організації

Способи організаціїТипи індивідуальної МТДТипи групової МТДТипи колектив-

ної МТД

В організо-ваному навчанніСловесне малювання,

коментар зображеного,

індивідуальне складання

розповідіРозповідь

командами,

сюжетоскладанняКолективні етюди, ілюстрації до зв’яз-ного висловлювання (синтетичний колаж) 

В ініціативній

творчостіМоногра, самопрезентація,

акомпанементІгрові діалоги – мовні ігри (дитя-чий фольклор) Створення сценарію, сюжетоскладання

 

Індивідуальна спонтанна творчість – це майже завжди моногра, незалежно від змісту і характеру діяльності, за винятком мовленнєвотворчої діяльності, коли вона має естетичний мотив. Дитина може обирати різні засоби реалізації свого задуму (дії з іграшками, малювання, ліплення, конструювання, танець з підспівуванням), її активність спонукається ігровим мотивом, у результаті якого породжується ігровий або художній сюжет, що відбивається пізніше в певних діях (режисерській грі з іграшками, малюванні, створенні книжки-розкладанки тощо). Часто буває так, що в ініціативній творчій діяльності мовлення виконує не головну, а допоміжну функцію (акомпанує образотворенню, супроводжує будову якоїсь споруди тощо), мовлення гармонійно входить до складу макро-діяльностІ дитини, у якій вона відокремлюється, відчужується від інших, занурюється у світ фантазій. Така індивідуальна творчість має безперечну цінність для розвитку творчої уяви, образного і логічного мислення, емоційно-чуттєвої сфери дошкільника. Величезною мірою саме від багатства, оригінальності, змістовності мовленнєвої творчості залежить рівень ігрової, художньої діяльності дитини.

Під впливом будь-яких вражень дитина складає казку чи оповідання, розповідає її одноліткам, батькам, вихователям, а нерідко робить спроби зафіксувати текст самостійно. У такому разі словесна творчість виступає в «чистому вигляді» як самодостатня діяльність.

Розповіді, складені дітьми, є взірцем для інших, взірцем, що подобається і є доступним для наслідування і творчої переробки одноліткам. За бажанням дітей в ініціативній мовленнєвотворчій діяльності стихійно утворюються невеличкі творчі групи. Це може бути ігровий, музично-ритмічний, театральний, рідше образотворчий дует, який об´єднує дітей спільним сюжетом, образами, спільними переживаннями у процесі співавторства, спілкуванням навколо певної теми. Водночас, як відмічають учені, навіть у спільній грі діалог між дітьми є, по суті, монологізованою формою мовлення, монологічним діалогом. Діти розігрують спільний сюжет, у якому, однак, кожен із дітей оперує своїми образами, уявленнями, кожен будує свій монолог за загальною сюжетною лінією, а діалог допомагає кожному з учасників отримати те, чого йому браку.

У старших дошкільників один із улюблених видів гри – театралізація, коли вони організують за своєю ініціативою колективну гру в театр. її важливим етапом є сюжетоскладання, у якому діти привчаються підкоряти власну ідею загальній, не відходити від основної сюжетної лінії, виявляти ініціативу в її вдосконаленні. За спільно складеним сюжетом діти готують вистави, розігрують сюжетні сцени. В ініціативній колективній творчості діти мимовільно вчаться одне в одного мовленнєвим умінням і водночас заряджаються творчим натхненням, чому сприяє особлива емоційна атмосфера.

У процесі навчання вихователі також використовують різні способи організації дітей, але на певних етапах навчання. Так, індивідуальній творчій діяльності на занятті обов´язково повинна передувати колективна творчість, у ході якої дитина поступово здобуває потрібні для творчості вміння і навички в найсприятливішій для цього ситуації. Адже колективне творення, спрямоване і кероване вихователем, завжди закінчується успішно, що приносить дітям особливе задоволення, віру у свої можливості та бажання повернутися до цієї діяльності ще не раз. Як ми вже зазначали, у процесі колективної творчості діти мимоволі, залюбки й успішно вчаться одне в одного, переймаючи найрезультативніші засоби дії. Ця форма організації цінна також багатоваріантністю вирішення творчого завдання, що позитивно впливає на розвиток швидкості, гнучкості й оригінальності мислення дошкільників.

Поступово вихователь починає використовувати групову (дует, тріо) форму організації, наприклад, складання розповіді командами. Вихователь доручає дитині обрати собі товаришів для спільної розповіді, наприклад за картиною, набором іграшок тощо. Утворена група розповідачів домовляється, хто за ким, про що, як складатиме розповідь. Причому кожен член команди уважно слухає свого товариша, доповнює його, підтримує у разі виникнення труднощів. Групова мовленнєвотворча діяльність є переходом до індивідуальної, коли всі діти отримують загальне завдання, всім пропонується загальна тема, а, можливо, діти самостійно обирають тему свого твору, але вони індивідуально виконують завдання і далі презентують його всій групі дітей.

Цінним є саме поєднання індивідуального і колективного етапу мовленнєвотворчої діяльності на занятті. Складений дитиною твір презентується всій групі, яка стає його цінувальником, критиком, співавтором, що, безперечно, впливає на підвищення якості індивідуальної мовленнєвої діяльності, адже поступово у процесі навчання кожен із дітей тимчасово перебуває у ролі автора, критика і слухача. Отже, використання різних способів організації мовленнє-вотворчої діяльності дітей у процесі навчання сприяє підвищенню її якості.