Наукова розробленість питання протидії незаконним заволодінням транспортними засобами, вчиненим організованими групами

Вагомий внесок у вирішення окресленої проблеми зробила Б. В. Псарьова. Розглядаючи проблемні питання корисливих злочинів щодо водіїв автотранспорту, пасажирів і вантажів, які перевозяться, вона виявила й дослідила загальні та специфічні способи й ознаки посягань на водіїв автотранспорту, пасажирів і вантажі, які перевозяться («захоплення», «перехоплення» та комбінований спосіб), а також сліди, що залишаються після вчинення злочину кожним із наведених способів.

Дослідження вчених у галузі криміналістики та кримінального процесу дають змогу усвідомити загальні положення організації й тактики встановлення та розшуку осіб, які вчинили незаконні заволодіння ТЗ, а також розслідування зазначених злочинів. Оператив- но-розшукові аспекти протидії злочинам, пов’язаним із ТЗ, у 70-80-х рр. ХХ ст. знайшли своє відображення в роботах таких науковців, як Е. С. Ажиба, А. В. Арендаренко, І. Н. Га- гарін, Г. С. Галкін, В. А. Запорожець, М. С. Глощапов, В. Ф. Загуляєв, Н. Т. Катенкарь, Ф. Х. Кульмашев, В. С. Пєнкін та інші. Праці вказаних авторів дозволили проаналізувати й визначити теоретичні положення щодо організації та тактики оперативно-розшукової протидії досліджуваним злочинам. Більшість цих розвідок охоплювали теоретичні розробки щодо двох складів злочинів, які на тлі розвитку автомобілебудування були найпоширенішим криміногенним явищем (крадіжки ТЗ та угону ТЗ), а також пов’язаних із ними крадіжки речей із ТЗ та автозапчастин. Однак під час проведення досліджень із названої тематики поза увагою авторів залишились організаційно-тактичні аспекти проведення оперативно-розшу- кових заходів щодо незаконних заволодінь ТЗ, вчинених організованими групами, оскільки, по-перше, злочини цього виду мали поодинокий характер, по-друге, правовий підхід держави до визначення організованої групи тоді мав інше значення.

Протягом останнього часу оперативно-розшукові аспекти протидії незаконним заволодінням ТЗ було висвітлено в дослідженнях українських учених, серед яких найвагоміший внесок зробили О. М. Брисковська (2012 р.) [24], В. О. Гапчик (2014 р.) [25], Б. Ф. Мицак (2010 р.) [26], О. О. Мороз (1999 р.) [27], Н. О. Попова (2014 р.) [28], Д. В. Стрельченко (2008 р.) [29], О. Л. Христов (2010 р.) [30].

Дослідження О. О. Мороза сьогодні не відображає сучасний стан протидії незаконним заволодінням ТЗ, зокрема й вчинюваним організованими групами. Більше того, положення нормативно-правової бази, деякі організаційно-тактичні питання, окремі науково-технічні досягнення із часу проведеного ним дослідження зазнали змін та, відповідно, не були враховані в його роботі.

Значний внесок у наукову розробку досліджуваної проблеми зробив Д. В. Стрельченко, який, визначаючи дії з підготовки неправомірних заволодінь автомобілями, зауважив, що в низці випадків під час вчинення розбійних нападів на водіїв інформація щодо автомобіля, характеру його вантажу й маршруту проходження може передаватись членам організованої злочинної групи [29, с. 8]. Проте ми не згодні з позицією автора в частині ствердження, що лише автомобіль викликає зацікавленість у зловмисників. На нашу думку, варто вести мову також про незаконне заволодіння ТЗ, вчинене організованою групою, з метою розкрадання вантажу, що перевозиться в ньому. У цьому разі автомобіль може виступати лише «додатковим предметом посягання». У зв’язку із цим злочинці здійснюють інші підготовчі дії: збирають інформацію не про характеристику ТЗ (рік випуску, колір, модель тощо), а про обставини, які стосуються його вмісту, можливість зупинки ТЗ в безлюдному місці на певний час, наявність охорони вантажу, озброєність водіїв та охорони тощо.

 

 

 Прийняття Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 р. № 4652-УІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» від 13 квітня 2012 р. № 4652-УІ, Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. № 580- VIII, а також видання Указу Президента України «Про стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» від 12 січня 2015 р. № 5/2015, Указу Президента України «Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 рр. « від 20 травня 2015 р. № 276/2015 та інших нормативно-правових актів зумовило низку органічних організаційно-функціональній змін у правоохоронних органах, організації та тактиці їхньої діяльності загалом і протидії незаконним заволодінням транспортними засобами зокрема.

Результати наукових досліджень учених різних галузей юридичної науки та тих, хто займається проблемами протидії злочинам, пов’язаним із незаконними заволодіннями ТЗ, містять багато значущих теоретичних положень. Водночас вони не вичерпують усю складність проблеми, а скоріше створюють підґрунтя для подальшого її дослідження. Адже чимало праць зазначених авторів стосувались радянського законодавства, базувались на емпіричних даних минулих десятиліть, не враховували змін у теорії адміністративного й кримінального права, кримінології, криміналістики, кримінального процесу, оперативно-розшуковій діяльності та законодавстві, а також тенденції в правовій політиці держави.

Тому можна зробити висновок, що результати наукових досліджень, які було проведено в минулі роки, лише фрагментарно залишаються актуальними нині та висвітлюють окремі аспекти протидії незаконним заволодінням ТЗ.