Назви на позначення смаку: етимологія, семантика, функціонування

Проведене дослідження семантичних, етимологічних та функціональних особливостей назв на позначення смаку в українській мові дозволяє зробити такі висновки:

1. Назви на позначення смаку в українській мові становлять розвинену, історично сформовану групу слів, що характеризується активністю вживання, багатством семантичної наповненості, поліфункціональністю, структурною різноманітністю. Це зумовлено давністю походження цих назв та здатністю позначати життєво важливі функції захисних реакцій організму, що сформувалися в процесі довготривалої еволюції людини в умовах праці і взаємодії з навколишнім середовищем. Назви смаку відображають результат пізнавальної діяльності людини в одній із сенсорних сфер. Для повного лінгвістичного аналізу з метою пояснення відповідних мовних явищ необхідним є залучення відомостей психології, фізіології, медицини, предметом вивчення яких є відчуття смаку. У сучасній українській мові назви смаку утворюють якісно і кількісно розвинену тематичну групу, семантичні особливості якої визначаються специфікою означуваних реалій.

Сучасна система номенів смаку, в українській мові входить до семантичного поля «смак», у складі якого на підставі логіко-лінгвістичного принципу виділяємо ряд лексико-тематичних груп, підгруп, що свідчать про розвиток української лексики на позначення смаку і про взаємозв'язки між її складовими.

Тематична група номінацій смаку – складна функціонально-системна одиниця лексико-семантичного рівня. Елементами аналізованого семантичного поля є слова, що в плані змісту мають свою особливу семантичну структуру, а в плані вираження презентуються лексемами. Лексичні значення слів (семеми) становлять основу відношень у семантичному полі. Взаємозв'язки між елементами семантичного поля виявляються як відношення ідентичності (тотожності) і диференційності (розрізнення).

2. Назви смаку представлені немотивованими (гіркий, кислий) і мотивованими найменуваннями (пекучий, сливовий). Немотивовані назви характеризуються первинністю значення, що зумовлено давністю їх походження. Це відносно замкнена система назв, що може збільшувати чисельність морфологічними способами словотворення: афіксацією, основоскладанням та лексико-ситаксичним способом. Мотивовані ж назви характеризуються вторинністю значення смаку, бо утворювалися на основі семантичної деривації шляхом синестезійного та метафоричного переносів, за рахунок яких поповнюється тематична група «смак». Розглядувана лексика називає явища, що викликають у мовців різні асоціації, у зв'язку з чим вона тяжіє до семантичної деривації. Семантично назви на позначення смаку поділяються на прості, ускладнені та нейтралізовані.

3. Тематична група назв на позначення смаку не є замкненою щодо інших лексико-семантичних груп, тому поповнюється за їх рахунок, що свідчить про перехрещення тематичних груп. Для цих лексем значення смаку є не основним, а похідним і виникло на основі переносного вживання слова. Смак такі слова позначають лише в певному контексті. Це значення в сучасній українській мові можуть передавати також фразеологізми та метафоричні описові звороти, що створюють виразні образні картини.

4. Номени смаку різні за походженням. У них відбилися результати пізнання смакових якостей людиною, їх зафіксовано у лексикографічних пам'ятках різних часів, тому стверджуємо, що ця група слів належить до найдавніших шарів мовного ґрунту. Серед назв на позначення смаку більшу частину складають назви індоєвропейського і праслов'янського лексичного фонду. Запозиченими є назви, що вказують на смак продуктів харчування, їжі, напоїв, плодів, рослин, які є невластивими для нашої країни, завезені з інших територій (чайний (монг., півн. -кит), кавовий (ар.), винний (лат.), лікеровий (нім.)). Іншомовні назви смаку засвоїлися українською літературною мовою відповідно до властивих їй фонетичних і граматичних особливостей і використовуються в різних стилях і жанрах.

5. Аналізовані найменування неоднорідні щодо вжитку: серед назв смаку виявлені загальновживані назви, вузьколокальні, рідковживані. Назви смаку функціонують у ролі термінів, номенклатурних назв.

6. Найменування на позначення смаку неоднорідні за структурою. Вони поділяються на прості і складні. Прості назви в межах норми виражаються первинними номінаціями, що представлені словами різних частин мови. Поняття простого смаку може передаватися і вторинними назвами. На позначення складного смаку вживаються композити, особливо поширені в спеціальній літературі. Складні номени смаку утворюють декілька семантико-структурних типів.

7. За формальними та семантичними ознаками досліджувана ТГ відзначається багатством форм вираження. Найменування смаку представлені такими лексико-граматичними категоріями, як прикметники (найчастіше), іменники, прислівники, дієслова, дієприкметники і поповнюються шляхом урізноманітнення їх форм (солодкий, солод, солодко, солодити, солоджений).

8. Системність парадигматичних відношень усередині семантичного поля виявляється в синонімії, антонімії, що простежується як у межах тематичної групи смак, так і між ЛСГ назв смаку та іншими тематичними групами. Аналіз синонімічних рядів назв смаку показує, що вони є кількісно і якісно розгалуженими. Нами виявлено однокореневі і різнокореневі синонімічні ряди. Синоніми-назви смаку мають неоднакове категоріальне вираження. У синонімічні відношення вступають загальновживані, літературні, діалектні, рідковживані назви смаку. Синонімами виступають первинні номінації на позначення смаку, і номінації, в яких значення смаку є другорядним. Відтак, у синонімічні ряди об'єднуються як загальномовні, так і контекстуальні синоніми. Різнопланову емоційну оцінку, характеристику смакові дають стилістичні синоніми.

У процесі дослідження виявлено однокореневі і різнокореневі антонімічні пари на позначення смаку. Серед різнокореневих антонімів зустрічаються антоніми-конверсиви, тобто слова, що, називаючи одне й те ж явище, оцінюють його з протилежних точок зору. У тематичній групі назв на позначення смаку широко репрезентоване явище мезонімії, яке урізноманітнює і збагачує наше мовлення.

9. Номени смаку можуть уживатися в текстах різних стилів (розмовному мовленні, фольклорних творах, науковому, художньому, публіцистичному, інформаційному