Радянсько-польська війна

 

Вступ

Розділ І. Радянсько-польська війна: причини, стратегічні плани учасників, хід війни

1.1 Характеристика планів військово-політичних сил

1.2 Характеристика ходу воєнних дій

Розділ ІІ. Російсько-українські відносини в ході війни 1920 р.

Розділ ІІІ. Військово-політичні та економічні наслідки війни

3.1 Військово-політичні та економічні наслідки війни

3.2 Територіальні наслідки війни

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

Проблеми добросусідства з країнами, з якими межує Україна, завжди були основним чинником вітчизняної зовнішньої політики. Ще Нечуй-Левицький у повісті ”Кайдашева сім’я” розглядав проблему добросусідства як основу морально-етичних норм і благополуччя кожної родини.

Проблема добросусідства особливо гостро постала у ХХ столітті у зв’язку з революційними і національно-визвольними подіями в Європі. Міжнародні війни з сусідніми країнами, у першу чергу з Польщею, безпосередньо впливали на вирішення гострих внутрішніх політичних, соціальних проблем.

Радянсько-польська війна 1920 року завжди привертала увагу істориків. Карколомні події, швидкі зміни позицій держав і політичних сил, настроїв різних соціальних груп у країнах, що брали участь у війні, парадоксальність історичних процесів становить неабияку складність для наукового аналізу та інтелектуальних інтерпретацій.

Загострення відносин з Польщею були обумовлені Першою світовою війною. У 1920 році на більшій території України була встановлена радянська влада. Темі відновлення Польської держави, одержавши незалежність від радянського уряду, керівництво Польщі на чолі з Ю. Пілсудським проводило політику об’єднання всіх польських земель в єдину державу, що логічно з точки зору польського уряду, але нелогічним і антилогічним було його стремління приєднати до Польщі і українські землі, які польська влада розглядала як споконвічні польські володіння.

Польська Радянська Росія готувалися до війни і ареною воєнних дій знову ставала Україна. До українського питання неодноразово поверталися політики обох держав; в ході війни чи після її закінчення. Україна стала своєрідним “яблуком роздору” на світовій арені.

На сучасному етапі українсько-польські відносини рухаються у бік взаєморозуміння, взаємодопомоги. У травні 1992 року обидві країни уклали міждержавний договір про добросусідство, дружні відносини. Міцну базу для розвитку стабільних відносин між цими державами заклав політичний діалог на вищому рівні. Географічна й історичність близькість двох народів надають відносинам між Україною і Польщею характеру стратегічного партнерства.

На високому рівні перебувають і культурні зв’язки між Україною і Польщею. У 2012 році на своїх футбольних аренах ці країни зустрічатимуть спортивні делегації з багатьох країн Європи у чемпіонаті з футболу Євро-2012.

Для створення добросусідських відносин з ворожими в минулому державами Україні довелося пройти випробування історією. І тема радянсько-польської війни 1920 року є актуальною насамперед тому, що в ній чи не найточніше простежується позиція Польщі і Росії щодо України. І, не дивлячись на те, що українські землі неодноразово були ареною воєнних дій між цими державами, сьогодні бачимо їх у процесі становлення взаємодії, добросусідства, співробітництва.

Протягом останніх років з’явилися дисертаційні та монографічні дослідження вітчизняних істориків із проблем російсько-українських, польсько-українських, російсько-польських відносин у 1920 р., зовнішньої політики країн Центральної та Східної Європи того часу. Науковці зробили спроби підійти до цієї проблематики з нових, неупереджених позицій. Дослідження вчених свідчать, що поступово набирає сили “україно-центричний ” підхід до висвітлення подій, свідома позиція розгляду радянсько-польської війни з погляду національних інтересів України.

Важливою складовою процесу переосмислення історичних процесів став аналіз концептуальних засад комуністичного режиму в Україні. Наприклад, С. Кульчицький вважає суттєвою рисою політики керівництва РКП (б) в Україні протягом перших 10 років радянської влади відмову від концепції світової революції та перехід до ідеї “капіталістичного оточення”, наслідком чого стала ізоляція СРСР в Європі.

Проте ще попереду повномасштабний аналіз документів, що зберігаються в архівах Російської Федерації, США, Франції, Польщі та інших країн. Особливе місце серед історичних джерел із цієї проблематики займає листування між більшовицькими вождями того часу. Із різних обставин воно вводилося до наукового обігу в обмеженому вигляді. Дослідження листування дає змогу уточнити суттєві моменти комуністичного курсу політичного керівництва Росії та України, з’ясувати особливості відносин між лідерами двох країн, їх підходи до внутрішньої та зовнішньої політики.

Об’єктом дослідження є військово-політичні події в Європі 1920 р. і на території України.

Предметом роботи є хід та наслідки радянсько-польської війни 1920 року.

Метою розвідки є вивчення причин радянсько-польської війни, стратегічних планів воюючих сторін і ролі України у цьому протистоянні; висвітлення російсько-українських відносин у ході війни, аналіз наслідків війни для Європи, зокрема для України.

Завдання:

1. Розкрити мету та завдання радянсько-польської війни 1920 року. Причини протистояння ворогуючих сторін.

2. Проаналізувати хід військових дій.

3. Узагальнити наслідки війни для України і Європи в цілому.

Історіографія цієї проблеми досить об’ємна. До кінця 1980-их – початку 1990-их рр.. дослідники в СРСР під впливом політико-ідеологічних настанов підкреслювали загарбницький характер зовнішньої політики Польщі, “усенародний” опір населення РСФРР та УСРР польським військом, “мудре” керівництво РКП (б) і виняткову роль її вождя В. Леніна в організації “перемоги над біло-панською Польщею”.

У другій половині ХХ століття у вітчизняній історіографії з’явилася низка праць із проблем громадянської війни в Росії, автори яких торкалися й радянсько-польської війни. Зокрема – це