Принцип толерантності в соціальній роботі

 

Принцип толерантності – це терпимість до іншого роду поглядів, вдач і звичок, вона є ознакою впевненості у собі й усвідомленні недійсності власних позиції, ознакою відкритої для всіх ідейної течії, що не боїться порівняння з іншими точками зору і не уникає духовної конференції.

Принцип толерантності спрямований на збереження довірливих стосунків і розуміння під час співпраці. Толерантна людина має обережно, професійно і дуже коректно себе поводити під час роботи з клієнтом, уникати ситуацій і запитань, які торкаються болючих сторін у життєдіяльності клієнта.

Принцип толерантності зумовлений тим, що соціальна робота ведеться з іншими критеріями клієнта, у тому числі з особами, які можуть не викликати почуття.

Професійна толерантність соціальної роботи означає відчуття закономірності, а також терпимість та коректність до цих проявів.

 

 

Визначальні етичні норми ы принципи соціальної роботи викладено в документі “Етика соціальної роботи: принципи і стандарти”, схвалено міжнародною федерацією соціальних працівників (МФСП) у 1994 році. Елементами її є преамбула, в якій описано, обґрунтовано важливість етичної обізнаності, як складової частини професійної практики соціального працівника, а також, Міжнародна декларація етичних принципів соціальної роботи і Міжнародні етичні стандарти соціального працівника. У Міжнародній декларації етичних принципів соціальної роботи сформульовано такі етичні принципи професії соціального працівника, їх є 12:

кожна людина є унікальною цінністю, на яку слід зважати і ставитись до неї з повагою;

кожна людина має право на самореалізацію та кою мірою, щоб це не утискало таке саме право інших людей і зобов’язана робити внесок у добробут суспільства;

кожне суспільство незалежно від устрою повинне функціонувати так, щоб забезпечити максимальні блага для всіх людей;

соціальні працівники зобов’язані бути відданими принципам соціальної справедливості;

соціальні працівники покликані присвятити здобуті знання і навички наданню допомоги окремим особам, групам людей, громадянам і суспільствам в їхньому розвитку і розв’язання конфліктів між собою у відносинах у суспільстві, а також в подоланні наслідків цих конфліктів;

соціальні працівники мають надавати якомога найкращу допомогу, пораду будь-кому, хто її потребує, не маючи несправедливих упереджень щодо статі, віку, непрацездатності, расової належності, соціального класу, походження, релігії, мови, політичних переконань;

соціальні працівники поважають права людей та груп відповідно до Міжнародної декларації прав людини ООН та інших міжнародних конвенцій, що випливають з цієї декларації;

соціальні працівник ставляться з повагою до принципів приватного життя, конфіденційності та відповідального використання інформації у своїй професійній роботі;

заохочення клієнтів о співпраці, інформування їх щодо переваг і можливих ризиків від обраного напряму дій;

спільна відповідальність соціальних працівників і клієнтів за визначенням плану дій спрямованих на зміну його життя;

соціальна робота несумісна з прямою або непрямою підтримкою осіб, груп людей, політичних сил, які використовують тероризм, тортури та інші заходи спрямовані на пригноблення людей;

соціальні працівники повинні приймати етично обґрунтовані рішення і дотримуватися їх, віддаючи належну повагу положенням Міжнародної декларації етичних принципів та міжнародних етичних стандартів соціальної роботи.

 

 

Етичний контекст соціальної роботи в Україні формує міжнародні етичні стандарти, а також принципи, які конкретизують її відповідно до вітчизняних реалій. З цією метою у 2003 році Українська асоціація соціальних педагогів і працівників соціальної сфери ухвалила етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи в Україні. У нього сформульовані положення, які є для фахівців орієнтирами професійної діяльності, окреслюють шляхи розв’язання моральних проблем. Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України містить етичні принципи діяльності, норми їх моральної поведінки, при цьому він орієнтує на дотримання таких етичних принципів діяльності:

повага до гідності кожної людини;

пріоритетність інтересів кожної людини;

толерантність;

довіра і взаємодія у розв’язанні проблем клієнта;

доступність послуг;

конфіденційність;

дотримання норм професійної етики.

Кодекс містить норми етичної поведінки стосовно клієнтів, які зобов’язують:

поважати особистість клієнта, гарантувати захист його гідності і прав незалежно від походження, статі, віку, внеску в суспільний і соціальний розвиток;

намагатися зрозуміти кожного клієнта, з’ясувати всі чинники, що спричинили його проблему, пропонувати оптимальні види професійної діяльності або соціальні послуги;

дбати про безпеку клієнтів, яка є першою умовою діяльності спеціалістів із соціальної роботи;

однаково допомагати всім клієнтам;

підтримувати право клієнта на взаємодію, яка має ґрунтуватись на довірі, співчутті, справедливості;

визнавати право клієнта на зміну власних переконань і життєвих уподобань без будь-якого тиску з боку соціальних працівників;

визнавати і поважати наміри

повідомляти клієнту про неможливість надання певної соціальної послуги у спосіб, який замислює за ним право на свободу дій.

Етичний кодекс України містить також норми етичної поведінки стосовно колег, норми етичної поведінки стосовно організації.