Благодійність як феномен соціальної роботи

Благодійність за всіх часів і при всіх економічних формаціях була складною людською дією, мотивація якої обумовлювалася соціальними і психологічними факторами. З одного боку, піклування про бідних і немічних перебувало у віданні держави. З іншого боку - існування певного «неблагополучного» соціального шару звертало на себе увагу суспільства, викликало жаль і спонукало до дій, покликаних знизити гостроту неблагополуччя.

На сьогодні дослідження благодійності становить об'єкт багатьох наукових дисциплін: історії, філософії, етики, соціології, психології, політекономії та юриспруденції, однак огляд публікацій на тему благодійності дає підставу стверджувати, що хоча кількість досліджень збільшилася, все ще практично немає робіт, які розкривають технології благодійності як взаємодії соціальних груп і соціальних інститутів. Благодійність розглядається з історичної, етичної, юридичної, філософської та іншої сторін, але дуже мало досліджень, які виходять на узагальнений соціологічний результат і конкретні рекомендації.

Стан дослідження проблеми благодійності описаний у працях закордонних і вітчизняних філософів, істориків, культурологів і соціологів. Найбільший вплив на вибір концепції роботи зробили праці Р.Апресяна, А.Аронова, Є. Баразгової, Н.Бердяєва, А.Боханова, М.Вебера, Ю.Вишневського, П.Власова, М.Гавліна, Ф.Гегеля, Є.Гідденса, І.Городецької, І.Гофмана, І.Девятко, Е.Дукова, Н.Думовой, Є.Заборовий, В.Ключевского, Л.Когана, І.Кону, О.Конта, Ч.Х.Лантухи, К.Любутина, А.Меренкова, Дж.Г.Міда, Г.Орлова, Т.Парсонса, А.Свердловой, Г.Тульчинського, Г.Ульянової, Є.Холодова, Є.Тхорячої, В.Шапко. 

Теоретичний аналіз феномену благодійності як соціокультурного явища був розпочатий дослідником П.І.Георгіївським. У роботі «Піклування про бідних і благодійність» він розглядає питання надання допомоги незаможним у різні історичні епохи на прикладі європейських держав і Росії. Предметом дослідження автора є питання, які стосуються того, як повинна виявлятися допомога і ким вона має бути організована для досягнення найкращих результатів.

Велике значення для дослідження мали праці тих вчених, хто займався проблемами вивчення духовних і соціально-психологічних мотивацій благодійної діяльності. Це публікації М. Гавліна, А.Глаголєва, Л.Е.Душацького, А.Л.Свердлової, Ю.Н.Тазьміна, Л.А.Темникової та ін. У статті А.Глаголєва “Економічна філософія великих меценатів кінця XIX - початку XX ст.” розглядаються три найважливіших стимули благодійної діяльності і відповідно три групи філантропів кінця XIX - початку XX ст. Розглядаючи спонукальні мотиви благодійної діяльності, автор робить висновок про те, що в більшості випадків діяли одночасно як егоїстичні, так і альтруїстичні мотиви.

До робіт методологічного характеру відноситься стаття Л.Е.Душацького, у якій аналізуються ціннісно-мотиваційні домінанти сучасних підприємців. Серйозним внеском у вивчення історії меценатства стала і публікація А.Л.Свердлової. У ній автор виявила динаміку розвитку діяльності підприємців-меценатів і зробила важливі висновки про соціальні функції меценатства [26, c.12]. 

Проблемам розвитку меценатства в сучасній Україні присвячена робота І.С.Жданової «Меценатство як соціальний феномен і проблема його розвитку в сучасній Україні». Автор відзначає, що в умовах сучасної економічної нестабільності, коли виділяються незначні бюджетні засоби на культуру, на перший план виходять структури приватного бізнесу, спонсори, які, жертвуючи засоби на науку, мистецтво, освіту, діють не безкорисливо, думаючи насамперед про рекламу, імідж і податкові пільги. 

Таким чином, історіографія благодійної діяльності нараховує велику кількість найменувань: від фундаментальних досліджень до публіцистичних виступів у періодичній пресі. Разом з тим, на сьогодні дана тема зводиться, переважно, лише до проблем встановлення історичних фактів благодійності, і не досліджується як соціокультурний феномен.