Охорона праці за трудовим правом

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, за заявою вагітної жінки їй може бути встановлений неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 56 КЗпП).

У нашій державі заборонено застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких видів нефізичних робіт і робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню (ст. 174 КЗпП). Перелік робіт, на яких забороняється застосовувати працю жінок, затверджено Наказом Мінздрава СРСР №256 від 29. 12. 93р.

Заборонено також залучення жінок до підняття важких речей і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ч. 2 ст. 174 КЗпП). Граничні норми підіймання і переміщення жінками важких речей визначені Наказом Мінздрава СРСР № 241.

Є обмеження і щодо роботи жінок у нічний час (ст. 175 КЗпП). Виконання робіт у нічний час вимагає перебудови біологічних ритмів організму жінки, що пов'язано з напругою нервової системи і несприятливо позначається на її здоров'ї. Крім того, відсутність матері у нічний час негативно позначається на вихованні дітей. Тому праця жінок у нічний час (з 22 до 6 години ранку згідно ст. 54 КЗпП) може бути використана тільки як тимчасовий захід в тих галузях народного господарства, де це викликано особливою необхідністю. Перелік галузей, в яких дозволена праця жінок у нічний час, на підставі ч. 2 ст. 175 КЗпП, повинен бути розроблений і затверджений Кабінетом Міністрів України, проте на сьогоднішній день такий документ не затверджений. Зазначені обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї.

Роботодавцю забороняється залучати до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направляти у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП). А також не можуть бути залученими до надурочних робіт та направлятися у відрядження без їх згоди жінки, які мають дітей від 3 до 14 років (ст. 177 КЗпП).

Жінка, яка має дітей віком до 3х років, при необхідності може бути переведена на легшу роботу зі збереженням середнього заробітку за попереднім місцем роботи. Підставою для цього не обов'язково має бути медичне свідчення: в цьому випадку достатньо незначної об'єктивної причини, з якої жінка не може виконувати попередню роботу (ст. 178 KЗпП). Наприклад, дитина неспокійно спить ночами, в результаті чого жінка не висипається і не може виконувати роботи, що вимагають підвищеного фізичного або емоційного навантаження.

Працюючій жінці, яка має дітей віком до півтора року, надається додаткова перерва для годування дитини (ст. 183 KЗпП). Порядок надання такої перерви встановлюється власником підприємства (установи, організації) за погодженням з профспілковим комітетом підприємства і з урахуванням бажання жінки. Перерва для годування вважається робочим часом і оплачується з розміру середнього заробітку. Але якщо жінка має можливість і бажання не працювати до досягнення дитиною трирічного віку, таке право надане їй ст. 179 KЗпП та ст. 20 ЗУ «Про відпустки». На цей період жінці надається відпустка для догляду за дитиною. Оформляється така відпустка наказом по підприємству на підставі заяви жінки та може бути використана повністю або частково в межах установленого періоду.

У період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінка має право працювати на умовах неповного робочого часу або вдома, тим часом це не позбавляє її права на отримання допомоги, яка виплачується особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною. На підставі медичного висновку відпустка для догляду за дитиною без збереження заробітної плати може бути подовжений до досягнення дитиною шестирічного віку.

Ще одна пільга, яка дозволяє жінці більше часу присвятити своїм дітям, встановлена ст. 182-1 КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Правове регулювання праці молоді базується на нормах Конституції України і складається з Законів України та інших нормативно-правових актів. Молодь, молоді громадяни – громадяни України віком від 14 до 35 років, а неповнолітні – громадяни віком до 18 років. Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю.

Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у