Охорона праці за трудовим правом

Сьогодні система охорони праці в державі вимагає корінних змін. Першим кроком стала підготовка законопроекту про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування здійснення державного нагляду у сфері промислової безпеки і охорони праці.

Підготовлена нова редакція Положення про організацію і здійснення державного нагляду у сфері діяльності Держгірпромнагляду України. Ним передбачено можливість проведення перевірок у будь-який час, введення посиленого режиму державного нагляду, у разі погіршення стану охорони праці в галузі або безпосередньо на підприємстві, можливість заборони виконання робіт, безпосередньо державними інспекторами, негайне призупинення роботи підприємства у разі виникнення нещасного випадку або аварії.

Удосконалюється і порядок розслідування нещасних випадків і аварій на виробництві. З цією метою Держгірпромнаглядом України підготовлено і подано на розгляд Уряду проект постанови, що стосується питань розслідування і обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Уряд несе відповідальність за здійснення національної політики в галузі охорони праці, створення ефективної інспекції праці та виконання відповідного законодавства. Міжнародні стандарти в області праці повинні бути ратифіковані і максимально застосовуватися.

 

 

Отже, по-перше, один з моїх висновків, зроблений через шість десятиліть з моменту прийняття ООН Загальної декларації прав людини, полягає в тому, що готовність держави забезпечувати права людини настільки велика, наскільки цього вимагають її громадяни. Вважаю, що важливу роль в сприянні тому, щоб Україна як держава дотримувалися права людини у сфері праці, відіграють наукові співтовариства, роботодавці, працівники та організації. Виняткова роль у наданні відповідного впливу на державу належить спеціалістам теоретикам і спеціалістам практикам з охорони праці, які висловлюють свою думку і публічно говорять про випадки недотримання прав стосовно охорони життя і здоров'я на робочому місці. Якщо вони діють з професійною чесністю, їх внесок у забезпечення дотримання прав людини безмежний. Певна відповідальність лежить і на плечах фахівців з трудових ресурсів, консультуючих керівників різних ланок, працівників та їх організації з питань дотримання прав людини в сфері праці. Якщо працівники будуть знати про свої права та відповідні обов'язки в конкретних ситуаціях і будуть діяти через своїх представників на підприємствах, вони зможуть сприяти більшому дотриманню прав людини на робочому місці.

По-друге, проблемними досі є питання стосовно праці молоді, а також дитячої праці. Тому я вважаю, що досить важливо, щоб надалі законодавство про працю молоді розвивалось і враховувало ті вимоги, які ставлять різноманітні трудові процеси щодо несформованого організму молодого робітника.

Питанням реалізації трудових прав молоді приділена значна увага в працях А. І. Шебанової, А. М. Гаврилова, О. М. Бляхман, Д. О. Карпенка, Б. К. Бегічева, В. С Венедіктова, О. І. Процевського, В. В. Жернакова, О. С. Реус, Ю. М. Щотової тощо. Вказані роботи не втратили наукової цінності, однак, зважаючи на сучасні політичні, соціальні та економічні зміни, сформульовані в них висновки потребують переосмислення, а окремі аспекти – додаткового вивчення. На базі національного і міжнародного матеріалу формується інститут захисту прав молодої людини, який з часом стане центральним у трудовому праві, адже не таємниця, що стан додержання трудових прав і можливості захисту їх в країні залишаються на недостатньому рівні. Однією з найуразливіших і найменш захищених категорій населення залишається молодь, яка потребує особливого правового захисту з боку держави.

Особливо хочу зазначити, що в питаннях правового регулювання охорони праці має місце якась подоба регульованого хаосу. Конституція України стверджує: людина, її життя, здоров'я, безпека – найвища соціальна цінність (ст. 3) ; обов'язок держави – захищати життя людини (ст. 27). Але кожен фахівець у сфері охорони праці час від часу стикається з проблемою відсутності необхідної нормативної бази. І тому є ряд причин: дуже мало відповідних працюючих офіційних інтернет-ресурсів, недостатньо розвинена мережа магазинів, що реалізує літературу з охорони праці, висока ціна останньої. Очевидно, що інформаційне забезпечення питань охорони праці – це не проблема якогось окремо взятого підприємства. Труднощі в доступі до нормативно-правових актів існують навіть у шановних організацій, фахівців яких неможливо запідозрити у невмінні чи небажанні організувати пошук необхідних документів. Отже, дуже корисним було б створення інтерактивної бази нормативних актів щодо охорони праці, яка би оновлювалася та була безкоштовною.

Важливою проблемою є попередження ризиків виникнення нещасного випадку або аварії на виробництві. Для Україні першочерговим завданням має бути визначено саме попередження, а не їх ліквідація. На мою думку зараз необхідно збільшити зусилля державних установ та соціальних партнерів, спрямовані на поліпшення стану охорони праці на виробництві і забезпечення дотримання норм безпеки праці. Очевидно, що повністю усунути ризики під час трудової діяльності, особливо на виробництві, не вдасться, проте зменшити їх за рахунок проведення профілактичних заходів реально і необхідно.

Відповідальність за дотримання і повагу прав працівників несуть, в першу чергу, роботодавці (у тому числі керівники вищої, середньої і нижчої ланки). Отже, профілактика та попередження нещасних випадків повинні бути невід'ємною частиною їх діяльності. Одна з основних їхніх обов'язків в тому, що стосується охорони праці, полягає у створенні безпечного і здорового виробничого середовища шляхом прийняття захисних і профілактичних заходів, оцінки ризиків, використання засобів захисту в якості останньої лінії оборони, надання необхідної інформації, організації навчання та забезпечення участі працівників у розробці та реалізації запобіжних заходів.

Працівники та їх представники є важливими партнерами в реалізації своїх прав у сфері праці та в усуненні дискримінації на робочому місці. Вони повинні взаємодіяти з роботодавцями і спільно з ними проводити політику і розробляти порядок захисту своїх прав на підприємствах.

Також на мою думку національна культура профілактики в галузі охорони праці повинна передбачати повагу на всіх рівнях права працівників на безпечні та здорові умови праці, активну участь уряду, роботодавців і працівників у створенні таких умов відповідно до чітко визначених прав і обов'язків, а також вищий пріоритет принципу запобігання. Поступове формування культури профілактики вплине на зміцнення національного потенціалу в галузі охорони праці та мобілізацію національних та міжнародних ресурсів.

 

 

Бойко М. Д. Трудове право України: Навч. посіб. – К. : Кондор, 2008. – 736 с.

Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України: Навч. Посіб. – К. : Олан, 2004.

Венедіктов В. С. До трудового статусу неповнолітніх в Ук-аїні: стан та юридичні гарантії / В. С. Венедіктов // Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2003. – Спецвипуск. – С. 126-144.

Гаврик Є. О. Охорона праці. – К. : Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці / За ред. М. П. Гандзюка. – 2-ге вид. – К. : Каравела, 2004. – 406с.

Голодницький Е. Матеріальні та процесуальні аспекти спорів про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника // Юридична газета. – 2004. – №18 (30).

Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников А. В. Основы охраны труда. Учебник. – Львов: афиша, 2000. – 351 с.

Жидецький В. Ц. Основи охорони праці: підруч. / В. Ц. Жидецький. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Львів: Укр. акад. друкарства, 2006. – 336 с.

Денисенко Г. Ф. Охрана труда. – М. : Высшая школа, 1985.

Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2004. – 216с.

Кравцов С. І. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах» // «Інформаційний бюлетень». – 2006. – № 14 (228).

Купчик М. П., Гандзюк М. П., Степанець І. Ф., Вендичанський В. Н., Литвиненко А. М., Іваненко О. В. Основи охорони праці. – К. : Основа, 2000. – 416 с.

Москальова В. М. Основи охорони праці: Підручник. – К. : ВД Професіонал, 2005. – 672 с.

Науково-практичний коментар до законодавства україни про працю / Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г.. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К. : А. С. К., 2000. – 1072 с.

Ніконова Л. Праця чи експлуатація // Дзеркало тижня. – 2006. – № 25 (604).

Основи охорони праці: Підручник/ К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський, В. В. Зацарний та ін. За ред. К. Н. Ткачука та М. О. Халімовського. – К. : Основа, 2003. – 472с.

Основи охорони праці / За ред. Гандзюка М. П., Купчика М. П. – К. : Основа, 2000. – 416с.

Основи охорони праці: Підручник.  2-ге видання, доповнене та перероблене. / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський, В. В. Запарний, Д. В. Зеркалов, Р. В. Сабарно, О. І. Полукаров, В. С. Коз'яков, Л. О. Мітюк. За ред. К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського. – К. : Основа, 2006-448 с.

Охорона праці: опорний конспект лекцій. /Уклад. Бублик Г. А. – К. : КНТЕУ, 2002. – 72 с.

Пістун І. П. та ін. Охорона праці. Практикум: Навч. посіб. – Суми, 2000. – 241 с.

Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. – X. : Фірма «Консум», 1998. – 480 с.

Ярошенко О. М. Проблеми та перспективи правового регулювання зайнятості та праці молоді / О. М. Ярошенко // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 4. – С. 205-213.

Ярошевська В. М., Чабан В. Й. Охорона праці в галузі: Навчальний посібник. – К. : ВД «Професіонал», 2004. – 288 с.