Оптимізація функцій органів виконавчої влади України: теоретико-методологічні засади

У дисертації проаналізовані процеси трансформації управлінських функцій, що виконуються апаратом державного управління, виходячи з модернізації функцій виконавчої влади та зміни ролі, функцій держави в сучасних умовах перехідного періоду та побудови громадянського суспільства. Зокрема, наголошується на тому, що держава виконує функції як політичного, так і неполітичного характеру, але через те, що політика відіграє суттєву роль у визначенні загального курсу і соціальної спрямованості державного управління, останні набувають політичного значення.

Узагальнюючи результати, отримані в ході досліджень процесу зміни ролі, функцій держави та функцій виконавчої влади на нинішньому етапі державотворення та напрямів оптимізації останніх, можна зробити наступні висновки.

1. Процес становлення громадянського суспільства, формування нової парадигми політичного управління в Україні зумовлюють переосмислення місця і ролі держави, яка поступово має трансформуватися в інститут реалізації суспільних інтересів і потреб. Сучасні тенденції соціального розвитку з модернізацією ролі держави в політичній системі та обмеженням її впливу на суспільні відносини вирішальною мірою зумовлюють реформування виконавчої гілки влади, її функцій, а відповідно, й функцій органів виконавчої влади, які теж зазнають адекватних змін.

2. Функціональні зміни апарату державного управління, що визначаються принципово новими парадигмами соціальної організації суспільства, знаходять вираження у поступовій заміні суто адміністративних функцій управління завданнями координаційного, забезпечувального та моніторингового спрямування. Відповідно й функції органів виконавчої влади втрачають характер безпосереднього адміністративно-управлінського впливу, все більше трансформуючись у площину:

організації взаємодії суб'єктів та об'єктів управління;

створення нормативно-правової бази функціонування відповідних підсистем і об'єктів управління;

моніторингу і контролю нормативно встановлених параметрів такої діяльності.

3. Важливим завданням адміністративної реформи, що проходить в Україні, є зміцнення виконавчої влади як одного з ключових важелів посилення дієвості держави. Для поліпшення ефективності виконавчої влади необхідно суттєво вдосконалити організацію та діяльність її органів, оптимізувати їх повноваження та функції. Запорукою вирішення такого завдання є ефективне здійснення системою органів виконавчої влади України наступних функцій:

виконання законів – втілення в життя найважливіших політичних і управлінських рішень;

організаційно-розпорядча діяльність;

участь у законотворчій діяльності – правотворчості;

надання населенню державних (управлінських) послуг.

4. Для вирішення багатьох суттєвих проблем організації виконавчої влади та її правового регулювання науково обгрунтованим є використання функціонального підходу. В основі розвитку державного управління та його організаційних форм лежать суб'єктивні та об'єктивні фактори, впливова роль яких проявляється через функції управління. Тому вирішення питання порядку взаємовідносин, характеру і об'єму повноважень кожного окремого органу виконавчої влади та їх структурних підрозділів, посадових осіб залежить від поставлених перед ними цілей, завдань, їх складності, а також від ролі та місця управлінських функцій. Тому функціональну детермінованість управлінської організаційної структури можна вважати засадничою парадигмою оптимізації функцій конкретних органів виконавчої влади.

5. Початковим етапом раціонального розподілу функцій є правильне, науково обгрунтоване виявлення повного переліку функцій, об'єктивно необхідних органу, його структурним підрозділам, виходячи зі специфіки життєво важливих потреб відповідного об'єкта управління. Нормотворча практика показує, що в більшості випадків регламентація функцій органів виконавчої влади оформлюється у вигляді завдань, що стоять перед ними.

6. Юридичне закріплення функцій управління є необхідною умовою та засобом виникнення такого правового явища як компетенція, яка через закріплення у відповідних правових актах завдань і необхідних для їх виконання повноважень дає можливість установити місце кожного органу в загальній структурі системи виконавчої влади, створити основи їх правової відповідальності. Чітке закріплення в компетенційних актах прав і обов'язків органів виконавчої влади, їх структурних підрозділів, посадових осіб є невід'ємним чинником правового опосередкування їх управлінських функцій. З позицій науково обгрунтованого розподілу функцій управління суттєвою вимогою до їх правової регламентації є забезпечення відповідності між закріпленими за органами виконавчої влади завданнями та повноваженнями. Ефективна реалізація будь-якої функції є неможливою, якщо для виконання відповідних завдань орган виконавчої влади не володіє достатнім об'ємом повноважень.

7. Зміст завдань і повноважень як складових частин функціонального аспекту є, безумовно, первісним елементом відносно організаційної структури, яка має похідний від нього характер. Дана парадигма дає змогу вирішити ключову проблему дисертаційного дослідження – створення теоретико-методологічних засад оптимізації функцій органів виконавчої влади. Їх суттю є розуміння того, що функції визначають структуру органів виконавчої влади, а не навпаки. Тому вибір правильної організаційної структури є визначальним фактором забезпечення оптимального виконання встановлених для органу виконавчої влади функцій.

8. Побудова раціональної організаційної структури виконавчої влади залежить від ряду факторів:

а) необхідності постійної підтримки адекватності структурних форм виконавчої влади функціональному змісту її діяльності, адже не та чи інша побудова робить апарат управління ефективним, а ступінь відповідності його структурних форм правильно встановленим функціям, методам, формам і процедурам, необхідним для успішного здійснення цих функцій;

б) звідси – визначення функцій в якості основного структурноутворюючого фактора системи органів виконавчої влади, адже завдання та цілі управління, диференціюючись у функціях конкретних органів, багато в чому визначають їх кількісний аспект та внутрішню структуру. Отже, управлінські функції слугують основою для побудови організаційної структури апарату державного управління;

в) виходячи з того, що об'єкт управління впливає на структуру через функції, в структурі закріплюється розподіл управлінських функцій відповідно до об'єктивних потреб керованого