Оптимізація функцій органів виконавчої влади України: теоретико-методологічні засади

9. Науково обгрунтованим підходом оптимізації функцій органів виконавчої влади є: а) визначення основних цілей (завдань) управління на основі пізнання життєво важливих потреб об'єкта управління; б) грунтуючись на цьому, визначення (встановлення) об'єктивно необхідних функцій управління; в) для їх реалізації формування адекватної організаційної структури управління; г) здійснення раціонального наділення відповідними функціями, що витікають з цілей управлінської діяльності, органів виконавчої влади, їх структурних підрозділів, посадових осіб, окремих службовців.

10. Визначальними чинниками забезпечення оптимізації функцій органів виконавчої влади є:

рівень правової регламентації розподілу функцій в апараті державного управління;

структурно-функціональна побудова системи виконавчої влади, її органів та підрозділів.

Отже, оптимізація функцій органів виконавчої влади може бути успішно зреалізована лише за умови системного забезпечення всіх напрямів удосконалення апарату державного управління, основними з яких є: модернізація методів, форм, стилю роботи на основі демократизації управління, уточнення цілей, поглиблення завдань органів виконавчої влади, спрощення їх структури, оптимізація управлінського апарату при ускладненні об'єму функціональної діяльності. Вирішення цих завдань можливе лише на основі тісного взаємозв'язку функціональних, структурних і технологічних змін у системі виконавчої влади.

 

 

Дослідження даної дисертаційної теми підсумовано такими концептуальними висновками:

1. Розробка загальної концепції вирішення проблеми дисертаційного дослідження та обгрунтування основних напрямів оптимізації функцій органів виконавчої влади істотно залежить від уточнення та визначення ключових понять наукового дослідження. З огляду на це зазначимо, що поняття “виконавча влада” і “державне управління”, їх співвідношення та взаємозв'язок слід тлумачити наступним чином. Державне управління, будучи політичним явищем у процесі реалізації державної влади, є одним із видів державної діяльності, який здійснюється системою органів виконавчої влади, відповідно ці органи, діючи від імені держави з метою реалізації управлінських функцій, здійснюють державне управління.

2. Беручи за основу чинник об'єктивізму, можна стверджувати, що функції управління на практиці “матеріалізуються” через функціональну спрямованість відповідних органів виконавчої влади, які є засобом конкретизації основних функцій держави у відповідних секторах державного управління. Тому під функціями органів виконавчої влади (апарату державного управління) розуміються функції державного управління – особливого виду державної діяльності, а саме управлінської, що здійснюється виконавчою владою. Адже управління, що є головною сутнісною парадигмою державного управління, складає основний зміст діяльності органів виконавчої влади, а характер виконавчої влади, зумовлений її об'єктивним призначенням, підтверджує органічну єдність цієї влади зі змістом управлінської діяльності держави, яка є політичною за своїм характером. При цьому конкретні функції органів виконавчої влади є надзвичайно різноманітними і залежать від специфіки кожного конкретного органу, його місця в управлінській ієрархії, а тому зазначені функції становлять лише їх функціональну основу.

3. Ключовим фактором оптимізації функцій органів виконавчої влади є правильне встановлення конкретних функцій окремим органам, їх структурним підрозділам, державним службовцям. Співвідносність суб'єкта і об'єкта управління управляючій та керованій системам має велике практичне значення для регламентації розподілу функцій в апараті державного управління. При цьому головним критерієм має слугувати зміст і масштаб конкретного керованого об'єкта. Управлінська діяльність завжди нерозривно пов'язана з відповідним об'єктом управління, саме властивості останнього та процесів, що відбуваються в ньому, є головним критерієм встановлення конкретних функцій окремим органам виконавчої влади.

4. Функції управління є основою для формування організаційної структури виконавчої влади. Її вибір залежить від цілей, які виходять з життєвих потреб об'єктів управління. Оскільки вибір мети, тобто призначення організації, завжди потребує перетворення цих намірів на дії, тобто визначення її функцій, то логічна модель розвитку організацій матиме такий вигляд: потреби об'єктів цілі (завдання) головна мета функції структура. Інакше кажучи, слід прагнути до створення такої організаційної структури, яка спроможна оптимально забезпечити виконання визначених для організації функцій. Отже, функціональний підхід є найбільш оптимальним при формуванні організаційних структур виконавчої влади.

5. Організаційно-структурним формам органів виконавчої влади, які впливають на зміст їх діяльності, притаманні свої закономірності. Разом з тим структура кожного органу в значній мірі є індивідуальною, що передбачає різноманітні структурні варіанти при виконанні тієї чи іншої функції. Звідси виникає проблема адекватності структури органу виконавчої влади та встановленого управлінського процесу об'єктивним закономірностям оптимального виконання управлінських функцій. Методологічно правильним підходом до вирішення даної проблеми є класифікація функцій органів виконавчої влади, яка під структурні моделі підводить об'єктивно необхідні види управлінської діяльності. У результаті організаційні структури не підлаштовуються кожен раз під індивідуальні особливості тих чи інших політиків, посадових осіб, а набувають певної стабільності. Класифікація функцій органу виконавчої влади полегшує класифікацію його персоналу, розробку методів і форм здійснення функцій управління.

6. Класифікація функцій управління є основним началом оптимального встановлення компетенції. Визначення оптимальної компетенції органів виконавчої влади, їх структурних підрозділів, посадових осіб, державних службовців є головним фактором забезпечення оптимального виконання функцій, реалізації політико-управлінських рішень та їхньої ефективності. Визначення компетенції, її впливу на здійснення державного управління є важливою науковою і практичною проблемою, яка має перспективу як у науковому, так і в практичному аспектах.

7. Функції органів виконавчої влади та їх розподіл між організаційними структурами виконавчої влади і посадовими особами як по горизонталі, так і по вертикалі,