Організація професійної підготовки майбутніх біотехнологів

Біотехнологія – це саме та дисципліна, яка, як фізика в середині минулого століття, визначає сьогодні науково-технічний прогрес. У всьому світі на межі століть вона бурхливо розвивається, в неї вкладаються величезні кошти. Отримані за допомогою генної інженерії ліки і продукти харчування – ці досягнення біотехнології вже увійшли в наше життя, а завтра їх кількість може зрости в геометричній прогресії. Тому підготовка кадрів для біотехнології повинна стати одним з пріоритетів у сфері освіти.

Розвиток біотехнології як науки в Україні йде «в ногу з часом». Україна належить до країн, для яких розвиток біотехнології є вкрай актуальним. З огляду на це розроблення саме тієї проблематики, якою займається ця науково-технічна галузь, набуває для України дедалі більшої ваги.

По-перше, це одержання дешевих, безпечних та корисних продуктів харчування. Не є секретом, що сільське господарство нашої країни є багато в чому збитковим. Вітчизняні сільськогосподарські продукти за своєю якістю і собівартістю не витримують конкуренції з аналогічними продуктами найбільш розвинених країн. Це зумовлено, поряд з іншими чинниками, недостатнім використанням досягнень біотехнології, зокрема слабким внесенням у ринок сільськогосподарської продукції трансгенних організмів, недосить інтенсивним впровадженням методів та підходів біологічної боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур, знешкодження шкідливих продуктів сільськогосподарського виробництва тощо.

По-друге, на особливу увагу заслуговує питання внеску біотехнології у вирішення проблем охорони здоров’я населення України. На сьогодні завдяки беззаперечним досягненням біотехнології людство отримує відносно дешеві біологічні препарати, до яких насамперед належать гормони (інсулін, гормон росту тощо), інтерферони, моноклональні антитіла, ферменти та деякі інші фізіологічно активні речовини, що займають значну частку та посідають важливе місце на ринку фармацевтичних препаратів.

По-третє, вкрай важливою й дотепер невирішеною проблемою залишається для України знешкодження токсичних відходів промисловості, сільського господарства, охорони здоров’я. Це, власне, і шкідливі викиди вітчизняних підприємств, величезна кількість яких є наслідком недостатнього розвитку ефективних очисних споруд, і відходи фармацевтичної галузі, і продукти сільськогосподарської діяльності, зокрема пестициди, залишки яких нерідко присутні у продуктах харчування, ґрунті та воді, і багато інших небезпечних для здоров’я речовин.

По четверте – одержання за допомогою біологічних методів і підходів дешевих альтернативних джерел енергії. Ця проблема стосується виробництва етилового спирту, – біогазу (метанове бродіння, біометаногенез), вуглеводнів із використанням штамів бактерій, зокрема Botryococcus braunii, фотовиробництва водню та перетворення енергії сонячного світла.

Ось далеко не повний перелік нагальних проблем і завдань, розв’язанню яких могла б сприяти біотехнологія. Звідси й випливає, що підготовка кадрів для біотехнології повинна стати одним з актуальних національних пріоритетів. Означене завдання щодо підготовки таких фахівців повинна реалізувати, насамперед, вища біотехнологічна освіта.

Біотехнологія в освіті є досить новим предметом, тому біотехнологічна освіта переживає початкові етапи формування.

Інтенсивно біотехнологія почала розвиватися з середини ХХ століття. У 70-і роки ХХ ст., коли була показана можливість введення змін до геному організмів, що зробило біотехнологію однією з найбільш економічно вигідних галузей, ЄБФ (Європейська біотехнологічна федерація) поставила за мету:

- поглиблення співробітництва між біотехнологією та спорідненими галузями;

- створення у всіх країнах урядових організацій, що вивчають можливості біотехнології;

- широке вивчення біотехнології (середні та спеціальні школи, університети), систематичну пропаганду перспектив і досягнень галузі.

Завдяки розвитку медичної промисловості виникли процеси промислового одержання амінокислот, вітамінів, ферментів та ін. Біотехнологічні процеси значно розширили сферу виробництва у харчовій промисловості. Ферментативний каталіз замінив собою деякі реакції в синтезі органічних сполук. Численні технології захисту довкілля, засновані на використанні мікроорганізмів і рослин, є класичними прикладами екобіотехнологій.

Нова галузь промисловості вимагала нових фахівців. Для підготовки таких працівників у колишньому Радянському Союзі у кінці 60-х років ХХ ст. на базі кафедр технічної мікробіології Московського та Київського технологічних інститутів харчової промисловості було відкрито кафедри технології мікробіологічних і вітамінних виробництв. Це було зумовлене тим, що, по-перше, підготовка фахівців для мікробіологічної промисловості повинна здійснюватися спеціалістами, які мають великий досвід роботи з мікроорганізмами, і на кафедрах, де є необхідна матеріально-технічна база. По-друге, робота з мікроорганізмами в промислових умовах вимагала відповідних інженерних знань. Таке вдале поєднання мікробіології та інженерії стало можливим у технологічних інститутах харчової промисловості [2, 98].

Національний університет харчових технологій (колишня назва Київський технологічний інститут харчової промисловості) був першим і упродовж більш як двадцяти років залишався єдиним в Україні, який готував спеціалістів для біотехнологічної галузі (мікробіологічної промисловості).

Перший випуск інженерів-технологів у цьому вищому навчальному закладі (ВНЗ) за спеціальністю 1015 “Технологія мікробіологічних і вітамінних виробництв” у кількості 25 осіб відбувся у 1971 р. У кінці 70-х років ХХ ст. кількість випускників-біотехнологів збільшилася удвічі. Слід відзначити титанічні зусилля викладачів випускової кафедри, які, не маючи на перших порах ніяких підручників і посібників, готували кваліфікованих спеціалістів для мікробіологічної промисловості. З 1982 р. розпочата підготовка інженерів-біотехнологів у Національному університеті “Львівська політехніка” (колишня назва Львівський політехнічний інститут).

Кваліфікація біотехнолога передбачає високий рівень спеціальних наукових знань, широкий кругозір в галузі сучасних досягнень світової науки, високу майстерність експериментатора, оригінальність наукової думки. Область професійної діяльності інженера-біотехнолога включає дослідження, отримання і застосування ферментів, вірусів,