Основні напрями розвитку «Херсонського Морського торгівельного порту»

 У сучасних умовах розвитку світової економіки торговельні порти стають промислово-комерційними центрами вантажоподілу й інформаційного забезпечення в системі виробництва і розподілу товарів. Тому запропоновано створення портово-промислових комплексів в межах міжнародних транспортно-логістичних систем інтерпортів, що спеціалізуються на здійсненні дистрибутивної діяльності, транспортно-складських і митних операціях, та портово-промислових комплексів з додатковим асортиментом послуг. Великомасштабний розвиток контейнеризації і змішаних перевезень призвів до появи портів, що представляють собою динамічні центри складної міжнародної мережі виробництва і розподілу. Істотно трансформувалася й управлінська парадигма - від пасивної пропозиції засобів і послуг до активної участі у світовій торгівлі. 

Розвиток діяльності портів із метою пристосування до ринку міжнародних перевезень повинен відбуватися за рахунок удосконалення співробітництва при створенні загальних міжнародних транспортно-логістичних систем та вироблення маркетингової стратегії діяльності портів. З огляду на це запропоновано методичний підхід до процесу визначення маркетингової стратегії порту, завдяки введенню етапу розрахунку стратегічного потенціалу порту на ринку міжнародних перевезень. 

Сучасний етап розвитку світових економічних відносин спонукає до налагодження сталих взаємозв’язків між окремими країнами, а також до пріоритетного розвитку транспортно-комунікаційних сполучень у довгостроковому періоді. З огляду на це запропоновано методичний підхід до процесу розробки стратегії порту з використанням схеми стратегічного планування й урахуванням зовнішньоекономічних пріоритетів та інших чинників. 

Важливим елементом транспортної інтеграції є використання інформаційних систем. Скоординований інформаційний простір дозволяє активізувати інтеграцію, забезпечити ефективність і безпеку експлуатації транспортних систем, підвищити якість обслуговування споживачів транспортних послуг, у зв’язку з чим запропоновано методику використання системи інформаційного забезпечення транспортної логістики, в частині її застосування у портових транспортно-логістичних системах. 

Для розвитку морських портів і збільшення їхньої вантажної бази застосовуються різні стратегії:

-тарифна політика;

-розширення асортименту вантажів;

-розвиток інфраструктури;

-модернізація портового устаткування;

-проведення днопоглиблювальних робіт;

-політика власників стивідорських компаній.

Однак вирішальним фактором у розширенні вантажної бази портів України в даний час є розвиток внутрішніх водяних шляхів по ріці Дніпро. На сьогодні тільки Білорусія має експортний потенціал у 22 млн. тонн, великий транзитний потенціал країн Прибалтики.

В області модернізації внутрішніх водяних шляхів по р. Дніпро необхідно:

-забезпечення стабільного і надійного функціонування внутрішніх водяних шляхів і гідротехнічних споруджень;

- відновлення флоту державних басейнових керувань водяних шляхів і судноплавства для проведення шляхових робіт, обслуговування судноплавної обстановки, забезпечення екологічних вимог і ін.;

- розвиток інфраструктури внутрішніх водяних шляхів в інтересах судноплавства, підтримки екологічної рівноваги;

-удосконалювання систем зв'язку.

Для підвишення ефективності роботи портів необхідно:

-ввести державне тарифне регулювання портових послуг на всі підприємства , що надають такі послуги, незалежно від галузі і форми власності;

-оптимізувати роботу суміжних видів транспорту;

-внести доповнення до Закону України “Про транзит вантажів” в тій частині, що стосується з’ясування порядку взаємодії учасників транзиту;

-застосування пільгових умов для транзиту вантажів через міжнародні транспортні коридори;

-ініціювати приєднання України до міжнародних конвенцій та європейських угод, що безпосередньо стосуються проблем міжнародного транспорту. Перш за все, це європейська угода “Про найважливіші лінії комбінованих перевезень та відповідні об’єкти.

 

 

Рівень планомірності в багатьох ефективно функціонуючих компаніях демонструє осмисленість і визначеність їх діяльності. Сучасне планування характеризується усвідомленням його необхідності з метою забезпечення ефективного організування, мотивування, контролювання та регулювання діяльності організації, запобігання втратам і зменшення ризиків. Процес планування формує орієнтир майбутньої діяльності організації. 

Планування — вид управлінської діяльності (трудових процесів), якийвизначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення. Беручи до уваги масштаб передбачення перспективи організації, виділяють стратегічне планування (понад 1 рік) і оперативне (поточне) планування (до 1 року). Стратегічне планування полягає увиборі курсу розвитку організації — її стратегії. Оперативне планування єодночасно логічним продовженням стратегічного планування і способом реалізації стратегії. 

Стратегічне планування є головним засобом визначення, розроблення курсу розвитку організації з метою реалізації її місії, досягнення цілей ощо. Стратегічне планування — різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов'язаних із визначенням стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації. За своїм змістом стратегічне планування передбачає формулювання місії; визначення цілей організації; аналіз її стану на засадах оцінки факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ; оцінку стратегічних альтернатив (можливостей) і вибір стратегії діяльності. У процесі здійснення стратегічного планування необхідно враховувати такі аспекти: 

-розподіл ресурсів (фондів, технологій, досвіду, управлінських кадрівтощо);

-адаптацію до зовнішнього середовища (поліпшення стосунків з оточенням); 

-внутрішню координацію (відображення сильних і слабких сторін організації);

-усвідомлення організаційних стратегій (формування організації,здатної вчитися на попередніх стратегічних рішеннях). 

Як правило, стратегічне планування, здійснюється невеликим за чисельністю (5—10 осіб) спеціальним плановим відділом, а розроблені ним стратегії повинні розглядатися на нарадах вищого керівництва один раз нарік. 

Стратегічне планування є складним процесом, який охоплює декілька етапів. Інформаційне забезпечення стратегічного планування полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання інформації щодо розроблення стратегії, яка надасть достатньо повну та об'єктивну характеристику