Південно-Східна Азія у світовій економіці

ЕКОНОМІЦІ

1.1 Криза і антикризові програми у країнах Східної Азії

Південно-Східна Азія, як особлива економічна зона, характеризувалася динамічним розвитком. Темпи економічного зростання країн цього регіону в післявоєнний період були одними з найвищих у світі. Хоча, і це цілком зрозуміло, за зовнішньою сприятливою картиною приховувалася глибока диференціація за темпами економічного Розвитку окремих країн Південно-Східної Азії.

Сільське господарство також займає важливе місце в програмах країн Південно-Східної Азії. Крім аграрних реформ, здійснення яких йде вкрай повільними темпами, уряди більшості країн намагаються підняти продуктивність сільського господарства проведенням низки заходів, які, не змінюючи сформованої структури сільського господарства, вносять до неї часткові поліпшення. У багатьох країнах (Бірмі, Індонезії, на Філіппінах і ін.) Створюються спеціальні банки сільськогосподарського кредиту. Уряди низки країн субсидують нові посадки експортних культур і впровадження поліпшених сортів в селянських господарствах (в Малайї і на Борнео засаджено близько 280 тис. га селянських земель добірними каучуконосом). Такі ж програми розпочаті в Камбоджі, Таїланді та ін. Країнах. З метою збільшення площі оброблюваної землі уряди деяких країн виплачують грошову винагороду за освоєння нових земельних ділянок.

Основна частина перевезень здійснюється водним транспортом (морським і річковим). У гірських районах для перевезень використовується в'ючна худоба. Мережа залізних і шосейних доріг розвинена надзвичайно слабо. У Лаосі немає жодної залізниці; в Камбоджі лише одна, що зв'язує її з Таїландом; на Філіппінах ж. -д. та автомобільним транспортом забезпечена лише невелика частина країни (острів Лусон) ; в Бірмі є одна основна ж. -д. магістраль з відгалуженнями до портових центрiв; в Індонезії протяжність залізниць становить 7 тис. км.

Країни Південно-Східної Азії мають потужну експортну базу, майже всі вони добре забезпечені природними ресурсами, що становить одне з важливих умов їхнього економічного розвитку. Саме тому вони стали найбільшими (а іноді – монопольними) експортерами окремих товарів. Наприклад, зона АСЕАН в 1990 р давала майже 80% світового виробництва натурального каучуку, 60% олова і копри 90% пряжі, більш ніж 50% кокосових горіхів, третину пальмової олії та рису. Тут є значні запаси нафти, міді, вольфраму, хрому, бокситів, дуже великі запаси цінної деревини, які в основному експортуються.

Економічний потенціал країн Асоціації зростає не тільки за рахунок розвитку видобувної промисловості чи аграрного сектора, а насамперед за рахунок створення розвинутої обробної промисловості, яка представлена традиційними для азіатського регіону видами виробництва – текстильним, швейним, а також сучасними високотехнічними галузями – електронної, електротехнічної, хімічної промисловістю, машинобудуванням і виробництвом устаткування і обладнання. Наприклад, Малайзія і Таїланд виробляють і експортують автомобілі, а Індонезія освоює випуск літаків.

Криза і антикризові програми у країнах Східної Азії

Країни Східної Азії з другої половини 2008 р виявилися втягнутими в глобальну фінансову кризу. Багато хто з них негайно приступили до вироблення заходів антикризового регулювання, взявши за основу досить успішний досвід боротьби з кризою, що вибухнула в Південно-Східній Азії в 1997-1998 рр. Але причини, глибина і масштаб нинішньої глобальної кризи були такі, що крім країнових програм знадобилася координація спільних дій країн Східної Азії, яка відсунула на другий план їх міжкраїнові конфлікти і суперечності.

Китайське керівництво, починаючи з осені 2008 р, неодноразово озвучувало больові точки своєї кризи і заходи антикризового регулювання. У січні 2009 р на Всесвітньому економічному форумі в Давосі прем'єр Держради КНР Вень Цзябао, зокрема, заявив: «Криза вплинула на економіку КНР. Скоротився зовнішній попит, що призвело до деякого зниження темпів економічного зростання, збільшення безробіття, тому ми зробили активні заходи з розвитку внутрішнього попиту «.

Китайський прем'єр озвучив на Давоському форумі розроблений керівництвом план «десяти заходів», спрямованих на збереження стабільного економічного зростання, скорочення податкового тягаря на банки та підприємства, з тим, щоб вони могли більш ефективно використовувати фінансування, звернув увагу на вжиті заходи з оздоровлення, реструктуризації та модернізації структуроутворюючих галузей промисловості. Вень Цзябао озвучив ряд заходів з підтримки населення, у тому числі збільшення пенсій, допомоги по безробіттю та ін. В цілому, за словами Вень Цзябао, він був задоволений нинішнім станом китайської економіки. За його прогнозом, Китай може продовжувати швидко розвиватися завдяки оперативній корекції планів макроекономіки, а також оперативної реакції на поточні світові проблеми.

Пізніше, в березні 2009 р в онлайновій конференції з користувачами китайського сегменту Інтернету Вень Цзябао висловив думку, що світова фінансова криза ще не досягла свого дна, і її вплив продовжує поширюватися. Разом з тим прем'єр підкреслив, що стимуляційний пакет, прийнятий китайським урядом в кінці 2008 р в сумі 585 млрд дол. США, спрямований на підтримку національної економіки, вже приніс первісний ефект і позитивно позначився на підтримці ряду галузей.

За висновками китайських аналітиків, негативний вплив світової кризи на Китай найбільше проявився в реальній економіці, а не в її фінансовому секторі, як у більшості інших країн, який після більш ніж десятирічних реформ залишається порівняно стійким, зберігаючи здатність витримати удари світової кризи. Проте Народний банк Китаю в лютому 2009 р опублікував доповідь, де вказав на больові точки кризи у фінансовій сфері: небезпека виникнення дефляції, зростання бюджетного дефіциту до 950 млрд юанів (139 млрд дол.) В 2009 р, небезпека фінансових ризиків в зв'язку зі скупкою КНР величезної маси американських казначейських