історику Менандру ми знаємо подробиці переговорів і мирного договору 562 р. Візантія знову взяла на себе зобов'язання платити Персії серйозну щорічну данину. При цьому Юстиніан добився у Хосрова релігійної терпимості для персидських християн, хоч із забороною на подальшу християнську місію в його країні. Що було дуже важливо для візантійців, так ця згода персів очистити Лазіку – область на південному сході чорноморського узбережжя. Таким чином Персія позбавлялася права брати участь в політичних і торгівельних справах Візантії на Чорному морі[3, c. 124].
Пошук
Політичні принципи кодексу Юстиніана
Предмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
29
Мова:
Українська
Підводячи загальні підсумки всій зовнішній політиці Юстиніана, треба наголосити, що його безконечні і напружені війни, що в результаті не відповідали його сподіванням і планам, згубно відобразилися на загальному стані держави. Перш за все ці гігантські кампанії вимагали великих грошових коштів
З погляду римської ідеології Юстиніана його західні війни зрозумілі і природні. Але з погляду дійсних інтересів країни вони повинні бути визнані непотрібними і шкідливими. Відмінність між Сходом і Заходом в VI столітті була вже настільки велика, що сама ідея приєднання Заходу до східної імперії була анахронізмом; міцного злиття бути вже не могло. Утримати завойовані країни можна було лише силою але на це, як було зазначено вже вище, не було у імперії ні сил, ні грошей. Захоплений своїми нездійсненними мріями, Юстиніан не розумів значення східної межі і східних провінцій, де знаходився справжній життєвий інтерес Візантії. Західні походи, будучи результатом однієї, особистої волі імператора, не могли мати міцних результатів, і план відновити єдину Римську імперію помер з Юстиніаном. Завдяки ж його загальній зовнішній політиці імперія повинна була пережити важку внутрішню господарську кризу[10, c. 80].
Розділ ІІІ. Юстиніанське законодавство
3.1 Встановлення Кодексу Юстиніана
Світову популярність здобув Юстиніан завдяки своїй законодавчій діяльності, яка вражає широтою розмаху. У 528 р. було покладено початок грандіозній роботі, що увічнила ім'я Юстиніана, – почалися праці по кодифікуванню римського права. «Імператор, – вважав він, – повинен бути не тільки прикрашений зброєю, але і озброєний законами, щоб бути в змозі управляти як у військовий, так і в мирний час; він повинен бути як твердим захисником права, так і тріумфатором над переможеними ворогами». У Римській імперії законодавство складалося як із законів, що видавалися імператорами, так і з республіканського права, розробленого юристами класичного періоду. Воно називалося стародавнім древнім правом. Закони не підлягали відміні (так це буде і в канонічному праві, тобто церковному законодавстві), проте нові закони цілком могли позбавляти сили попередніх. Це створювало великі труднощі в застосуванні законів. Ще до Юстиніана було укладено три кодекси, тобто збірки римського права – Codex Gregorianus, Codex Hermogenianus і Codex Theodosianus. У лютому 528 р. в Константинополі почала діяти комісія з десяти юристів на чолі з Трібоніаном і Феофілом, які повинні були переглянути вказані кодекси, а також закони, що вийшли після їх укладання, і створити із всього цього законодавчого масиву єдину збірку. У квітні 529 р. був випущений в світло кодекс Юстиніана (Codex Justinianus), що став обов'язковою збіркою законів для всієї Імперії[14].
У 530 р. Трібоніаном була створена комісія по обробці «стародавнього права». За короткий час юристи Юстиніана прочитали і переглянули близько двох тисяч книг і більше трьох мільйонів рядків. В результаті цієї роботи в 533 р. вони опублікували звід, який одержав назву дигест або пандект. Крім законодавчого значення ця збірка мала ще одне – в ньому збереглася величезна кількість висловів і текстів великих римських юристів, які інакше могли б не дійти до нас. У дигестах думки багатьох з них набували сили закону. У тому ж 533 р. були видані інституції (Institutiones) в чотирьох книгах, які служили навчальним посібником з кодексу і дигест. Формально вони являлися посібником з цивільного громадянського права і призначалися для студентів, але по суті були коротким керівництвом по всьому римському праву, що діяло в епоху Юстиніана.
Після всієї цієї грандіозної роботи з'явилася потреба в перегляді кодексу Юстиніана, виконаного все-таки нашвидкуруч. У 534 р. вийшло друге видання кодексу, що враховувало законотворчу діяльність передуючих років, проте після цього імператор продовжував видавати безліч законів, що називалися novellae leges – новими законами, або стисло новелами. Цікаво, що якщо вся попередня каталогізація римського права була зроблена Юстиніаном латиною, то новели видавалися грецькою, тобто мовою більшості населення Імперії, яка поступово витісняла офіційну мову держави навіть в сферах законодавства, державного управління і військової служби[12, c. 143].
Всі чотири частини юстиніанового законодавства: кодекс, дигести, інституції і новели, були єдиним цілим – зведення склепіння, звід римського права, що діяло в епоху ранньої Візантійської імперії. У XII в. у Західній Європі почалося відродження інтересу до римського права, так звана рецепція римського права. І це відбувалося саме на основі грандіозної законотворчості Юстиніана, яка у європейських юристів одержала назву Зведення цивільного громадянського права – Corpus Juris Civilis. Отже, крім великої ролі у візантійському законодавстві, юристи Юстиніана зберегли для нащадків римське право: велика частка всього, що про нього відомо, дійшло до нас і збереглося завдяки саме їм[14].
3.2 Принципи Кодексу
У своїй діяльності Юстиніан не