«Польська підпільна держава» (1939 – 1945 рр.)

Розкривається дискусійна та малодосліджена сторінка в історії Польщі періоду Другої світової війни, чим робиться істотний внесок у розвиток вітчизняних полоністичних студій.

Практичне значення. У роботі розкривається важлива й у той же час маловідома сторінка історії Польщі. Результати дослідження можуть бути використані українськими делегаціями при налагодженні міжнародних наукових та культурних контактів, оскільки досягнення консенсусу в питаннях спільної історії завжди сприяє цьому процесу. Фактичний матеріал та висновки дисертації можуть бути корисними при написанні монографій та підручників як із всесвітньої, так і з вітчизняної історії. На підставі результатів дослідження можуть бути розроблені спецкурси з історії рухів опору доби Другої світової війни.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії слов’ян Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження апробовано у формі доповідей на наукових конференціях різного рангу, а саме: на Міжнародній науковій конференції «Західний регіон України у Другій світовій війні 1939 – 1945 рр.» (Луцьк, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції «Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем у країнах Центральної та Південно-Східної Європи до та після 1989 – 1991 рр.» (Ужгород, 2006), IV Варшавській східноєвропейській конференції (Варшава, 2007), Третій Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених, аспірантів, здобувачів, магістрантів «Історія очима молодих дослідників» (Рівне, 2007), Шостій міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Шевченківська весна» (Київ, 2008).

Найважливіші положення та фактичний матеріал дисертації знайшли відображення у чотирьох статтях у фахових наукових виданнях.

 

 

У першому розділі «Джерельна база та історіографія дослідження» розглянуто стан наукового осмислення теми та охарактеризовано джерельну базу дисертації.

Підрозділ 1.1. «Історіографія проблеми» присвячено огляду найважливіших наукових напрацювань, пов’язаних із порушеною у дисертації проблематикою. Проаналізовані дослідження належать до вітчизняної, радянської, польської історіографій та до історіографій інших країн.

Радянська історіографія історії Польщі періоду Другої світової війни багата на фактичний матеріал. Але, на жаль, підхід до висвітлення розглянутої у дисертації проблематики не позбавлений вливу пануючої ідеології. Значну кількість тем в історіографії оминали, а явище «Польської підпільної держави» не знаходило відображення в історичних дослідженнях радянських істориків. Так, В. Клоков у своїй монографії висвітлює діяльність польського руху опору, а саме його комуністично налаштованої частини, а про «Польську підпільну державу» не згадує взагалі.

Роль селянського руху у Польщі періоду Другої світової війни досліджено у праці А. Носкової, в якій розглянуто також й стан економіки Польщі періоду окупації. Польський рух опору лівополітичної спрямованості аналізувала І. Юр’єва.

У сучасній українській історіографії було започатковано вивчення багатьох маловідомих аспектів польської історії періоду Другої світової війни. З середини 90-х років ХХ століття проходять спільні наукові конференції українських та польських істориків. Саме за підсумками цих дискусій почали видавати щорічні збірники «Україна – Польща: важкі питання», в яких друкувались виступи Л. Зашкільняка, В. Сергійчука, І. Ільюшина, Р. Давидюк та інших. Багаторічну працю науковців було підсумовано у збірнику праць «Україна – Польща: важка відповідь».

Складні питання польсько-українських відносин періоду Другої світової війни охарактеризовано у працях І. Ільюшина, в яких досліджено діяльність на західноукраїнських землях Союзу Збройної Боротьби (далі також ЗВЗ), Армії Крайової (далі також АК) у протистоянні з силами ОУН та УПА, також порушено проблему конфлікту між польським та українським населенням Волині. У одній із своїх праць дослідник виходить за межі вивчення суто військового підпілля й торкається певних аспектів цивільного підпілля – Волинської окружної Делегатури Уряду.

У дотичних до теми дисертації дослідженнях українських істориків розкрито передусім діяльність ОУН та УПА. Особливості діяльності цих організацій представлено у монографії В. Кучера. Військовий напрям у діяльності ОУН висвітлено у монографіях І. Патриляка. Професор Л. Зашкільняк у статті «Українське питання в політиці польського уряду та підпілля в 1939 – 1945 роках» проаналізував політику еміграційного уряду та польського підпілля щодо українців.

Порушену в дисертації проблематику розглядають в українських підручниках для вищих навчальних закладів. Діяльність «підпільної держави» в окупованій Польщі опрацьовує В. Яровий, «підпільну державу» згадує у своїй роботі «Історія Польщі» Л. Зашкільняк.

Проте неохідно визнати, що в українській історіографії фактично не сформовано цілісного уявлення про існування та діяльність «Польської підпільної держави».

У зарубіжній історіографії окресленої проблеми домінують праці польських науковців. Здебільшого йдеться про польські видання або опубліковані в інших країнах Європи та Північної Америки студії польських еміграційних вчених. Одним із перших досліджень діяльності ППД є робота колишнього емісара еміграційного уряду Я. Карського, яка є розповіддю про підпілля як таємну державну організацію. Проте автор не дає визначення поняття, не описує структуру й не виділяє загальної концепції ППД.