Порівняльний аналіз інституту глави держави у Президентських та Напівпрезидентських республіках (на прикладі Польщі та США)

а) президент обирається шляхом прямих виборів;

б) президент є главою держави, проте не він, а уряд є вищим органом у системі виконавчої влади;

в) уряд формується на паритетних засадах главою держави і парламентом, проте після сформування обов’язково має отримати вотум довіри з боку законодавчого органу;

г) уряд відповідальний за свою діяльність перед парламентом, проте організаційно підпорядкований президенту;

д) президент вправі розпустити парламент або у випадках, визначених законом, або виходячи із політичної доцільності;

е) президент не несе відповідальності за діяльність уряду, проте останній несе відповідальність за правові акти глави держави, що виражається в інституті контрасигнації (прем’єр-міністр і відповідний міністр скріплюють своїм підписом правові акти президента).

Відповідно до ст. 126 Конституції Польщі, “Президент Республіки Польща є вищим представником Республіки Польща і гарантом наступництва державної влади. Президент повинен забезпечувати додержання Конституції, він стоїть на сторожі суверенітету і безпеки держави, недоторканості і цілісності її території”.

США (президентська республіка)

Конституційний статус глави держави закріплений відповідно в Конституції США 1787 р. Однак конституційний статус глави держави складається не тільки з скупих норм писаної конституції, але також зі сформованих конституційних звичаїв, у США – за 220 років.

У США важливу роль у визначенні статусу глави держави мають судові прецеденти. Прикладом може служити не прописана в Конституції США так звана виконавча привілегія (привілегія виконавчої влади), що є відповідно до конституційно-правової доктрині США правом глави держави (тобто президента) не надавати органам Конгресу США (у тому числі слідчим комісіям) запитані ними відомості з огляду на те, що ці відомості носять характер державної або військової таємниці.

У США президент одночасно є главою держави і главою уряду. Але існує окремо пост прем'єр-міністра. Уряд (а точніше – кабінет, оскільки уряди як відокремленого колективного органу в нашому розумінні тут не існує) формується президентом і несе перед ним політичну відповідальність.

У республіках, як відомо, вищі органи влади і посадові особи є, навпаки, виборними і змінюється. Президент США обирається непрямим голосуванням на 4 роки з правом бути обраним повторно. Стаття II Конституції США говорить: «Кожен штат призначає в такому порядку, який встановить законодавчі збори його, вибірників в кількості, що дорівнює загальній кількості сенаторів і представників, яких штат має право надіслати в конгрес... Вибірники збираються у своїх штатах і голосують бюлетенями за двох осіб, з яких принаймні одне не повинно бути мешканцями одного з ними штату... Особа, яка отримала найбільшу кількість голосів, стає президентом, за умови, що таке число становить більшість голосів усіх призначених вибірників; якщо ж більше ніж одну особу отримали таку більшість, маючи при цьому рівну кількість голосів, тоді палата представників негайно обирає одного з них у президенти, голосуючи бюлетенями... У кожному випадку після обрання президента особа, що отримала найбільшу кількість голосів виборців, стає віце-президентом «. Президентом США може стати особа, яка є громадянином США, що досягла віку 35 років і що проживала в США на протязі 14 років.

Наділеної величезною владою президент знаходиться постійно під дамокловим мечем, ім'я якому – «імпічмент». Взагалі, імпічмент являє собою особливий порядок реалізації відповідальності не тільки глави держави, а й ряду вищих посадових осіб держави. Імпічмент є за походженням англо-саксонським інститутом, але в останні роки ряд держав інших правових систем стали відтворювати в своїх конституціях деяке його подібність.

У чому полягає ця процедура? При розгляді справ у порядку імпічменту нижня палата парламенту грає роль органу віддання до суду – формулює звинувачення і пред'являє його відповідної посадової особи. Розгляд справи по суті проводиться верхньою палатою парламенту, яка перетворює себе в судову колегію. Вирок, що виносяться верхньою палатою приймається звичайно кваліфікованою більшістю голосів депутатів (2/3 голосів Сенату). Покарання не може йти далі відмови від посади, однак, як правило, визначається, що посадова особа, відсторонене від посади в порядку імпічменту, в подальшому може бути судимо звичайним судом і піддана кримінальному покаранню у відповідності з досконалим їм діянням. Щодо американського президента така процедура збуджувалася вкрай рідко і жодного разу не була доведена до кінця. У середині минулого століття Сенату не вистачило лише одного голосу, щоб визнати одного з президентів винним у зраді. Проте, як показала практика останніх десятиліть, імпічмент все-таки не міф. а реальність. Одна тільки загроза імпічменту є стримуючим чинником для президента, і навіть може змусити його піти у відставку, як це трапилося в 1974 р. з президентом Ніксоном.

 

 

Польща (напівпрезидентська республіка)

Що ж до процедури формування інституту глави держави в Польщі, то тут слід сказати, що світова практика розрізняє декілька способів обрання президента.

Голосування в парламенті (Чехія, Словаччина, Угорщина, Туреччина та ін.). Для першого туру виборів, як правило, вимагається кваліфікована чи абсолютна більшість голосів, але при множинності кандидатів такий результат досягається рідко, голоси розподіляються між різними кандидатами. В наступних турах вимоги знижуються, проте із-за партійної роздрібненості зазвичай проводиться багато турів. Президентом стає той, хто отримав відносну більшість голосів. Президент, вибраний парламентом, як правило, хоча і не завжди, “слабкий” президент: він отримує