Проблеми та шляхи розвитку прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

 

Косюта Михайло Васильович

 

УДК [347. 963 – 343. 163] (477)

 

 

Спеціальність 12. 00. 10 – Судоустрій, прокуратура та адвокатура

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

 

Харків – 2002

 

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі організації судових і правоохоронних органів Одеської національної юридичної академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: - доктор юридичних наук, професор ГРОШЕВИЙ Юрій Михайлович, Академія правових наук України, віце-президент.

Офіційні опоненти: - доктор юридичних наук, професор МИХАЙЛЕНКО Олександр Романович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри процесуального права; - доктор юридичних наук, професор НОР Василь Тимофійович, Львівський національний університет ім. Івана Франка, завідувач кафедри юридичного факультету; - доктор юридичних наук, професор РОЗОВСЬКИЙ Борис Григорович, Луганська Академія внутрішніх справ ім. 10-річчя Незалежності України, проректор з наукової роботи.

Провідна установа: - Національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, кафедра правосуддя юридичного факультету (м. Київ).

Захист відбудеться 29 жовтня 2002р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 086. 03 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

 

 

Актуальність теми. Діяльність органів прокуратури, як і інших структур, проходить в умовах здійснення соціально-економічних і політико-правових реформ в Україні. Прокуратура також зазнала істотного реформування. Чинна Конституція України (ст. 121) встановила нову систему і структуру правових функцій, покладених на Прокуратуру України, зберігаючи прокуратуру як єдину незалежну від інших гілок влади систему.

Проблеми, пов’язані зі становленням, організацією та діяльністю прокуратури, були предметом уваги багатьох вітчизняних правознавців, таких як Альперт С. А., Бакаєв Д. М., Бандурка О. М., Вернидубов І. В., Грошевий Ю. М., Гусаров В. М., Давиденко Л. М., Долежан В. В., Зеленецький В. С., Каркач П. М., Корж В. П., Маляренко В. Т, Марочкін І. Є., Михеєнко М. М., Мичко М. І., Михайленко О. Р., Мурашин Г. О., Нор В. Т., Пилипчук П. Ф., Полянський Ю. С., Руденко М. В., Сапунков В. Й., Семенов В. К., Суботін Є. А., Сташис В. В., Тарнавський Г. С., Тацій В. Я., Фінько В. Д., Червякова О. Б., Шумський П. В. та ін.

Проблеми прокуратури вивчали також такі науковці Російської Федерації, як Басков В. І., Берензон О. Д., Бесарабов В. Г., Бойков О. Д., Винокуров С. Є., Гаврилов В. В., Добровольська Т. М., Додонов В. М., Звірбуль В. К., Клочков В. В., Козлов А. Ф., Коробейников Б. В., Костенко О. Є., Ломовський В. Д., Маршунов М. Н., Ніколаєва Л. О., Скворцов К. Ф., Скуратов Ю. В., Смирнов О. Ф., Сухарєв О. Я., Ястребов В. Б. та інші, а також СНД: Журомський С. І. (Білорусія), Арабян І. А., Данієлян Г. П. (Вірменія), Мелкумов В. Г., Кенжаєв С. К. (Таджикистан), Гасанов М. А. (Азербайджан), Тухтасинов А. (Узбекистан) та ін. Значний внесок у визначення концепції розвитку прокуратури зробили Генеральні прокурори України та інші практичні працівники органів прокуратури. Проте залишається чимало проблем організації і функціонування прокурорської системи, її співвідношення з іншими соціальними системами, структурами, з питань прокурорського нагляду, його принципів тощо.

Актуальність подальшого розроблення теоретичних і практичних проблем розвитку прокуратури обумовлюється не лише потребами наукового осмислення та здійснення її конституційних функцій, а й у зв’язку з триваючою дискусією з приводу подальших напрямків реформування прокурорської системи України, періодичними змінами законодавства про прокуратуру та законів, за додержанням яких здійснює нагляд прокуратура. Є наукова і практична потреба подальшого поглибленого вивчення й аналізу проблем щодо місця прокуратури в системі владних структур, її відносин з вищими, центральними й місцевими органами державної влади й органами місцевого самоврядування, принципів організації й діяльності прокуратури. Переважна більшість наукових публікацій, дисертаційних досліджень із цих питань стосується дореформеного періоду, і в них, звичайно, не могли бути враховані зміни, що стались у політико-правових реаліях сучасної України. Потребує уваги й порівняльно-правовий аналіз законодавства України про прокуратуру з метою максимального використання позитивного досвіду інших держав. Усі ці обставини й обумовлюють актуальність обраної теми докторської дисертації в комбінації проблем, включених до предмета дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Одеської Національної юридичної академії з урахуванням Цільової комплексної програми “Правові проблеми становлення і розвитку Української держави” (номер державної реєстрації 0101U00195), наукової програми Міністерства освіти і науки України “Актуальні проблеми розбудови демократичної соціальної правової держави відповідно до вимог Конституції України”, а також планів законопроектної діяльності Генеральної прокуратури України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення концептуальних проблем, пов’язаних з визначенням місця прокуратури в системі державно-правових інститутів України, формулювання на цій основі теоретичних і практичних висновків, пропозицій щодо змісту проекту нового Закону України “Про прокуратуру”, інших актів законодавства та нормативних актів Генерального прокурора України, а також удосконалення практики застосування законів органами прокуратури.

Поставлена мета обумовила виконання таких