Професійна комунікація спілкування як інструмент професійної діяльності

На думку американських вчених, для формування першого враження від співрозмовника важливими є перші чотири хвилини зустрічі, а деякі вважають, що досить і двох хвилин.

У наукових дослідженнях є різні класифікації невербальних засобів. Кінетичні невербальні засоби є найважливішими у спілкуванні. Серед них важлива роль відводиться міміці.

Невербальні засоби спілкування

 

Невербальне спілкування

 

кінетикапраксодика

екстралінгвістика проксеміка

 ↓ ↓ ↓↓

експресивнівиразні рухивізуальний

контакт

(погляд) інтонаціяпотиск

рукорієнтування

 

позаНаправле-

ність рухівгучністьпоцілунокдистанція

. 

жестдовжина поглядівтембрПоплеску-ання по плечах

 

 

частота контактуусмішка

мімікапауза

 

зітхання

хода

 

сміх

 

плач

Покашлю-вання

 

Тональ-ність

Міміка – це експресивні рухи м'язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу.

Міміка репрезентує шість основних емоційних станів: гнів, радість, страх, страждання, подив і презирство. В. А. Лабунська розробила схему мімічних кодів емоційних станів.

 

Мімічні коди емоційних станів

Частина і елементи обличчяЕмоційні стани

гнівстраждання

страх подиврадість

Положення ротаРот відкри-

тийРот закритийРот відкритийРот звичайно закритий

ГубиКутики губ опущеніКутики губ трохи підняті

Форма очейОчі

відкриті або звуженіОчі звуженіОчі широко

відкритіОчі примру-

жені або відкриті

Яскравість очейОчі бли-

щатьОчі тьмяніБлиск очей не вираженийОчі блищать

Положення брівБрови зсунуті до переніссяБрови підняті вверх

Кутики брівЗовнішні кутики брів підняті вверхБрови підняті вверх

ЧолоВертикальні складки на чолі і переніссіГоризонтальні складки на чолі

Рухомість обличчя і його частинОбличчя динамічнеОбличчя нерухомеОбличчя динамічне

 

З мімікою тісно пов'язаний візуальний контакт, тобто погляд, що становить важливу частину спілкування. Розрізняють діловий, світський та інтимний погляди залежно від локалізованої спрямованості на співрозмовника.

Погляд, спрямований у трикутник, вершиною якого є точка посередині чола, а основою – лінія між очима, є діловим. Він не опускається нижче очей. Якщо погляд фіксується нижче лінії очей – то це соціальний погляд. Інтимний погляд спрямовується в трикутник між очима і грудьми.

Погляд має завжди відповідати типові спілкувальної ситуації. Неабияке значення у спілкуванні відіграють жести.

Жести – це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.

За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:

Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення.

Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування.

Вказівні жести виконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами пальців, кисті, цілої руки.

Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються в тих випадках, коли не вистачає слів чи необхідно підсилити враження і вплинути на слухача наочно.

Жести-символи інформують про певні дії, властивості, наміри тощо. Такі жести не мають нічого спільного з діями, про які вони сигналізують. Наприклад, піднесена рука з випрямленими пальцями -»прошу слова». До жестів-символів належать умовні жести вітання, прощання, заклик до мовлення, передчуття приємного.

Наведемо поширені жести і їх тлумачення:

• пальці рук зціплені – знак розчарування і бажання співрозмовника приховати своє негативне ставлення; прикривання рота рукою – слухач розуміє, що ви говорите неправду;
• почухування і потирання вуха – співрозмовник наслухався і хоче висловитися;
• потирання скронь, підборіддя, прикривання обличчя руками – особа не налаштована розмовляти в цей момент;
• людина відводить очі – підтвердження того, що вона щось приховує;
• схрещення рук на грудях – людина нервує, краще розмову закінчити чи перейти на іншу тему;
• схрещення рук і тримання пальців у кулаці – людина налаштована вкрай вороже;
• відтягування комірця – людина гнівається або дуже схвильована; вказівний палець спрямований прямовисне до скроні, а великий підтримує підборіддя -негативне або критичне ставлення до почутого;
• руки за головою – впевненість, перевага над співрозмовником; потирання ока – людина говорить неправду;

тримання рук за спиною – впевненість у собі.

Поза теж має комунікативний сенс і репрезентує не тільки душевний стан людини, але й її наміри, налаштованість на розмову.

Поза – це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина. Вирізняють «закриті» й «відкриті» пози. Відомо, що людина, зацікавлена в спілкуванні, буде орієнтуватися на співрозмовника, нахилятиметься в його сторону, повернеться до нього всім тілом, а якщо не хоче його слухати – то відійде назад, стоятиме напівобернувшись. Людина, яка хоче заявити про себе, буде стояти прямо і вся буде напружена, якщо не потрібно підкреслювати свій статус – займе спокійну невимушену позу.

І насамкінець, хода людини, тобто стиль пересування, теж належить до важливих невербальних засобів спілкування. За ходою можна впізнати емоційний стан співрозмовника – гнів, страждання, гордість, щастя.

Хода тяжка, коли людина гнівається, легка – радіє, в'яла, пригнічена – страждає. Найбільша довжина кроку, коли людина почувається гордо.

Окрему систему становлять ритміко-інтонаційні невербальні засоби: інтонація, гучність, темп, тембр, тональність. Радість і недовіра зазвичай передаються високим голосом, гнів і страх – також