Прикметники зi значенням узагальненої позитивної оцiнки як фрагмент мовної картини світу (на матеріалі російської, української та англійської мов)

Градуйованість поняття “оцінка”, яке виявляється у внутрішній формі прикметників, в основі яких лежить нумерація відповідно до порядкових числівників ('второсортный1', 'первосортный1' – у російській мові; 'першосортний1', 'першорядний2' – в українській мові; 'first-class1', 'second-rate1' – в англійській мові і т. д.).

Порівняння ознак “хороший/поганий” в аспекті “скінченність/нескін-ченність” дозволило зробити спостереження про те, що сполучуваність загальнооцінних прикметників, що виражають узагальнену позитивну оцінку, і загальнооцінних прикметників, якi виражають узагальнену негативну оцінку, з прислівниками, що вказують на ступінь якості, відрізняється. Прикметники, що виражають позитивну оцінку, як правило, модифікуються безліччю прислівників, які можуть “розширювати” значення прикметника фактично безмежно: дуже/неймовірно/безмежно/ хороший. Прикметники, що виражають узагальнену негативну оцінку, мають здатність поєднуватися з низкою прислівників, які підкреслюють“межу”, “граничність” поганого: вкрай/зовсім поганий, цілком зіпсований (порівн. вкрай/зовсім поганий, цілком хороший?). Такі факти мови, можливо, виявляють психологічні й філософські основи опозиції “хороший/поганий”, внутрішню, свідому чи несвідому спрямованість людей до досконалості, до добра.

Зіставлення російського та українського перекладiв англійських текстiв дало можливість зробити спостереження про те, що переклад однакових загальнооцінних слів нерідко здiйснюється через різні частковооцінні слова. В цьому, у різній акцентуації єдиних концептів, на нашу думку, виявляється особливе, специфічне національне, культурне світобачення: 1) “Я был толковый исполнитель…” (Стив, 118). – “Я... показав себе слухняним i тямущим виконавцем…” (Стiв, 118). – “I was a good, prompt subaltern” (Stev, 144). 2) “…в сущности, ты человек хороший” (Стив, 81). – “Я знаю, що ти чесний хлопець…” (Стiв, 86). – “I know you are a good man…” (Stev, 96). 3) “…вот еще что скажи: Ганн – отличный человек. ” (Стив, 76). – “…тодi скажи йому таке: Ган – чесний чоловiк” (Стiв, 76). – “…and you'll say this: Gunn is a good man” (Stev, 91). Тісний взаємозв'язок між загальнооцінними і частковооцінними прикметниками зумовлений самим процесом появи загальнооцінних слів, узагальнене значення яких є результатом абстрагування від часткових і конкретних властивостей окремих предметів, асоціативно-образного переносу певних якостей на об'єкти, первісно з такими якостями не пов'язані.

 

 

Аналіз смислу 'оцінка' виявив наявність властивостей спільних для 3-х порівнюваних мов. До них належать: виведення оцінки на засадах певних норм, стандартів, прийнятих у суспільстві; градуйованість оцінки; віднесення оцінки до родосеми 'якості й стану', а не до її дійсного положення в родосемі 'відношення'.

Зіставлення стилістично маркованих і немаркованих семем показало, що більшість слів у порівнюваних мовах подаються зі стилістичною позначкою розм., що, очевидно, пояснюється переважно розмовною сферою вживання оцінної лексики. Аналіз прикладів уживання прикметників у текстах показав, що при перекладі з англійської мови на російську чи українську спостерігається наближення до розмовності.

Визначення характеру домінант групи з опорою на дані словників, аналіз текстового матеріалу і результати опитування інформантів виявило, що на відміну від російської й англійської мов, аналіз яких підводить до вибору однієї семантичної домінанти (хороший – у російській мові і good – в англійській мові), в українській мові як домінанти в цій групі функціонують два слова: добрий і хороший.

Порівняльний аналіз прикметників із переносним значенням, якi виражають узагальнену позитивну оцінку в російській, українській і англійській мовах, показав, що можливе виділення як спільних образних уявлень про категорію “хорошості”, властивих різним лінгвосоціумам, так і особливостей, більшою мірою характерних для окремих мов і таких, що відображають специфіку способу мислення й культури.

Аналіз внутрішньої форми прикметників російської, української й англійської мов, якi виражають узагальнену позитивну оцінку, дозволив виявити, що при утворенні англійських загальнооцінних прикметників чи окремих загальнооцінних значень слова часто в основі лежать екстравертовані, стереотипізовані, прагматичні установки. У східнослов'янських мовах (російськiй й українськiй) при утворенні загальнооцінних значень слова спостерігається акцентуація внутрішніх властивостей і якостей. Можливо, тому для російської й української мов характерною є висока продуктивність основи добро-, що часто фігурує в загальнооцінних прикметниках. В англійській мові відповідна основа kind- має дуже низьку продуктивність.

До факторів, що сприяють утворенню оцінного і загальнооцінного значення, належать: наявність смислу 'виділенiсть за фізичними параметрами у сторону “більше”, “вище” '; наявність смислу 'не такий, як інші (за формою, місцерозташуванням) '. Утворення загальнооцінного позитивного значення '<Н' часто спостерігається в словах, що позначають параметри проміжного місця, рівновіддаленого від початку та кінця чогось. При утворенні загальнооцінного значення асоціативно-образне уявлення може орієнтуватися на встановлену міру, величину, що виражає відношення до загальноприйнятого, звичного, відібраного як зразок.

 

 

1. Кислицына Н. Н. К проблеме языковой картины мира: культурно-психологические различия и их отражение в стихотворении А. Мицкевича “Trzech Budrysуw” // Культура народов Причерноморья. Крымский научный центр. – 1998. – № 6. – С. 361-363.

2. Кислицына Н. Н. Семантика оценки в свете современной трактовки гипотезы Сепира-Уорфа // Культура народов Причерноморья. Крымский научный центр. – 1999. – № 7. – С. 147-149.

3. Кислицына Н. Н. Некоторые этнопсихолингвистические особенности анализа иноязычных текстов (текст как фрагмент национальной языковой картины мира) // Русская филология. Украинский вестник. – 1999.