Радянсько-польська війна

В ході підготовки і проведення операції по розгрому Врангеля, Фрунзе постійно доповідав В. І. Леніну про ситуацію на фронтах і своїх планах. 26 вересня Фрунзе прибув до Харкова, де знаходився штаб фронту, а 27 вересня війська Південного фронту уже отримали наказ свого командира. Командир фронту вимагав від підданих йому військ нанести потужний удар по ворогу.

Підготовка до наступу проходила у складних умовах: не вистачало продовольства, зброї і боєприпасів. Стомлені і ослаблені від безперервних боїв частини потребували свіжого поповнення. Противник, маючи добре озброєну піхоту і значні кавалерійські сили, постійно атакував радянські війська. У середині вересня 1920 р. Врангель розпочав наступ на Донбас. Прорвавши фронт 18-ої армії, білогвардійці 19 вересня зайняли Олександрівськ, а незабаром і столицю Синельніково. 27 вересня вони захопили Маріуполь. Особливо жорстокі бої розгорілися в районі Волноваха, Маріуполя. Ворог був зупинений.

З жовтня Врангель віддав наказ своїм військам увірватися на Правобережні Україну, щоб створити єдиний фронт з армією Пілсудського і петлюрівцями. Врангель поставив завдання розгромити 2-у Кінну дивізію і частини 13-ї армії, а далі – 6-у армію, основні сили якої знаходилися в районі Каховки.

Зосередивши значні сили, Врангель 6 жовтня перейшов у наступ і розпочав переправу на правий берег Дніпра проти Олександрівська. Основний удар ворога прийняла на себе група радянських військ у складі двох дивізій під командуванням І. Федько. Під натиском переважаючих сил врангелівців радянські війська відступали. Але згодом становище змінилося. 2-а Кінна армія разом із 6-ою і 13-ою арміями перейшла у контрнаступ. У результаті ворог був відкинутий до переправи через Дніпро в районі села Бабино і до Нікополя. Провалом закінчилася для білогвардійців і битва під Каховкою. У ході боїв радянські війська нанесли ворогові тяжких втрат, багато було захоплено у полон.

15 жовтня Фрунзе відправив телеграму В. І. Леніну, в якій доповів про нездійснений план Врангеля прорватися на Правобережну Україну.

Невдача військ Врангеля на правому березі Дніпра і на Каховському плацдармі означало провал планів американських і англо-французьких імперіалістів створити єдиний фронт Врангеля і Польщі. Польські керівні кола були змушені остаточно відмовитися від намірів відновити боротьбу проти Радянської Росії.

За наказом В. І. Леніна головком надав 12 жовтня 1920 р. звіт про наміри, які необхідно було провести для розгрому Врангеля. 16 жовтня В. І. Ленін відправив телеграму Фрунзе, в якій вказував на те, що необхідно будь-якою ціною взяти Крим.

24 жовтня В. І. Ленін знову відправив телеграму Реввійськраді 1-ої Кінної армії, в якій повідомлялося, що Врангель стягує свої частини і, можливо, намагається сховатися в Криму. Пропонувалося для 1-ої Кінної армії зосередити свої сили саме в Криму.

Із прибуттям 26 жовтня 1920 р. 1-ої Кінної армії на Південному фронті було завершено зосередження основних сил для нанесення вирішального удару по врангелівській армії і звільнення Криму. Загальна кількість радянських військ перевищувала 133 тис. чоловік. У бойовому складі білогвардійців нараховувалося не менше 40 тис. чоловік. Таким чином, бойові сили військ Південного фронту переважали ворога більше, ніж у 3 рази. Але деякі частини і важка артилерія до початку наступу не встигли підійти до району бойових дій.

Фрунзе поставив перед військами Південного фронту завдання розгромити війська Врангеля у Північній Таврії одночасним ударом із правобережжя і центральної частини фронту. 26 жовтня рада Південного фронту підписала директиву про загальний наступ.

Наступ військ Південного фронту розпочався 27 жовтня. У ході жорстоких боїв оборона врангелівців була прорвана. До 30 жовтня на всіх ділянках білогвардійці були збиті із позицій, які займали. Врангелівцям була відрізана дорога відступу до Криму, було вибито із мелітопольських укріплень і звільнено Мелітополь.

Опинившись в облозі, врангелівські війська почали готуватися до прориву фронту, щоб відійти у Крим. Зосередивши сили у вузьких ділянках білогвардійські військ прорвали фронт радянських військ і двома групами розпочали відступ до Криму через Чонгарський півострів в Арабатську стрілу.

Знову перед військами Південного фронту було поставлено завдання: через кримські перешийки увірватися у Крим і енергійним наступом на південь оволодіти всім півостровом. Нанесення головного удару покладалося на 6-у армію, яка повинна була прорватися через Сиваш і вдарити у тил білогвардійцям і одночасно передбачався наступ на Турецький вал. У користування командування 6-ої армії були передані 2-а Кінна армія і армія Махна, чисельністю до 6 тис. чоловік.

У зв’язку з перемогами Червоної армії на фронтах і укріплення радянської влади на Україні серед махновців виник розкол. Більшість махновців почали виступати за спільні дії з Червоною Армією.

2-а Кінна армія була направлена для розвитку наступу у Криму. Їй ставилося завдання разом з військами 6-ої армії наступати на Севастопіль.