Регіональна економіка

Усі види транспорту розвиваються, одні обслуговувають внутрішні зв’язки, інші відіграють важливу роль у міжнародних економічних зв’язках та міжнародних пасажирських перевезеннях.

Залізничний транспорт. У структуру залізничного транспорту України входять шість залізниць: Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна, Придніпровська, 27 відділів, близько 2 тис залізничних станцій, 75 локомотивних і 83 вагонних депо. Для ремонту рухомого складу, виготовлення запасних частин у складі залізничного транспорту діють 42 спеціалізованих заводи і десятки щебеневих кар’єрів.

Автомобільний транспорт. Особливо зручний для перевезення вантажів на відстань близько 20 км. Розпочинає фі закінчує транспортний процес на залізничному, морському, річковому, повітряному транспортах. Чисельні автотранспортні підприємства мають укомплектовану виробничу базу і розгалужену мережу інфраструктурних об’єктів: автовокзалів, автостанцій, транспортно-експедіційних підприємств, терміналів тощо.

Морський транспорт. Один із найдешевшихз видів транспорту. Україна має сприятливи умови для використання морських суден. Загальна довжина морських берегових ліній понад 2 тис. км., 18 великих морських портів (найбільші – Одеса, Іллічеевськ, Ізмаїл, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Маріуполь, Бердянськ), 8 судноремонтних заводів, Черноморське та Азовське пароплавства. Найбільшку кількість міжнародних перевезень забезпечують чорноморськи порти Одеси, Іллічевська.

Річковий транспорт. Таким транспортом перевозяться вантажі Дніпром, Дунаєм, Чорним і Середземним морями із заходом у річкові порти Румунії, Німедчини, Угорщіни, Австралії, а також морськи порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії. Однак, частка перевезень вантажів та пвспжирів, яка припадає на річковий транспорт дуже мала, і становить 0, 7% від загальної кількості перевезень вантажів.

Повітряний транспорт. В даний час такий транспортт перевозить переважно пасажирів. Значно зросла роль міжнародних перевезень. Відкрились нові повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Єгипту. У процесі реформування системи авіаційного транспортузявилось 110 компаній, з них 60 недержавних.

Трубопровідний транспорт. Такий транспорт створено для транспортирування рідкого палива, хімічних продуктів і технологічного газу. Цей вид транспорту є найбільш економічним. Його розвиток викликано появою в україні нафтової, нафтопереробної, газової та хімічної промисловості. Трубопровідний транспорт буває двох видів: нафтопровідний і газопровідний.

 

1. Пояснити, яий має вплив на розвиток регіональної економіки:

-екологічний фактор;

- геополітичний фактор;

- соціально-політичний фактори;

- сировинний фактор;

- фактор ринкової кон’юктури;

- людський фактор;

 

 

14. 1. Основи раціонального природокористування

14. 2. Проблеми раціонального природокористування, ресурсозберігання та основні принципи їх вирішення

14. 3. Міжгалузевий характер вирішення проблем природокористування

14. 4. Економічне стимулювання природоохоронної діяльності підприємств

14. 5. Структура державного апарату управління раціональним природокористуванням

 

 

Елементи природи стають природними ресурсами, об’єктами управління, коли їх залучають у процес виробництва як предмет або засіб праці. Управління природокористуванням охоплює в діалектичній єдності природні ресурси, що є особливим елементом продуктивних сил суспільства, і відносини між людьми у процесі використання та відтворення природних ресурсів.

Природокористування – це система взаємовідносини продуктивних сил суспільства і природного потенціалу його існування, що є складовою частиною соціально-економічного та екологічного розвитку

Основними вимогами раціонального природокористування є:

• збалансованість природних ресурсів;
• необхідність врахування взаємовпливу компонентів навколишнього середовища;
• оптимальне співвідношення інтенсивного та екстенсивного використання території і природних ресурсів;
• створення системи природоохоронних територій, яка може підтримувати місцевий екологічний баланс.

При розробці механізму управління природокористуванням треба враховувати особливості навколишнього середовища і насамперед його інерційність. Протягом певного часу навколишнє середовище може зовні не реагувати на антропогенний вплив. Проте в міру нагромадження видозмінюючих компонентів можлива реакція навколишнього середовища у вигляді зміни його якості. Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.

В зв’язку з цим раціональне використання і відтворення природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

Планомірність стосовно використання природних ресурсів – економічна функція держави по управлінню і регулюванню екологічних та економічних відносин і пропорцій. Така функція передбачає як розробку і виконання планової системи взаємопов’язаних показників, так і дійовий контроль за їх реалізацією.

Пропорційність означає погодженість у використанні природних ресурсів як за територією, так і за галузями народного господарства, виключення порушень природних взаємозв’язків у навколишньому природному середовищі.

Оптимальність у використанні природних ресурсів – це досягнення найкращого варіанта взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем. Управління охороною навколишнього природного середовища, як говориться в Законі про охорону навколишнього середовища, полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження,