Розпад феодалізму і формування капіталістичного устрою в Україні в ХІХ ст. Національно-визвольний рух в Україні

У 40-х роках до суспільно-політичного руху вилучалися нові сили передової частини суспільства.

Революційні сили в Україні гуртувалися навколо полум'яного поета і виразника народних дум Тараса Шевченка (1814-1861 рр.) -вихідця із селян-кріпаків Київщини.

Такою організацією і було Кирило-Мефодіївське товариство (1846-1847 рр.), утворенню якого сприяло в цей час загальне духовне піднесення українського народу. Суспільний склад Кирило-Мефодіївського товариства (братства) вже відрізняється від складу масонських лож і політичних гуртків першої чверті століття. Тут нема вже великих панів. Членами товариства були переважно діти середніх або й бідних дворян, урядовці і навіть колишній кріпак – Тарас Шевченко Програма товариства була викладена у «Статуті Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія та в «Законі Божому (Книзі Буття українського народу), які були створені під значним впливом Т. Шевченка. Головна ідея написаного Білозерським «Статуту» – духовне і політичне об'єднання. слов'ян. Істотна увага з цьому документі зверталась і на поширення освіти серед народу.

Найважливіші з програмних положень були сформульовані М. Костомаровим у творі під назвою «Закон Божий (Книг Буття українського народу) «. Написаний в дусі романтизмі та ідеалізму, пошани до християнських цінностей, цей твір зазнав значного впливу польських моделей і закликав до зміни існуючого ладу на засадах справедливості, рівності, свободи, братерства.

Створення Кирило-Мефодіївського товариства було спробою інтелігенції перейти до політичного етапу національне розвитку, який повинен був змінити культурно-просвітницьку роботу.

Отже, відродження української національної свідомості, діяльність Тараса Шевченка, Кирило-Мефодіївського товариства були ще одним свідченням радикальних суспільно-політичних змін тих часів.

 

 

У 1861 р. в Петербурзі члени Кирило-Мефодіївського товариства Т. Шевченко, М. Костомаров, П. Куліш, В. Білозерський, які з'їхалися сюди після заслання, заснували журнал «Основа». Журнал установив зв'язки з Громадами, знайомив читачів з життям українського народу.

Він діяв до 1862 р. і став першим українським журналом у Російській імперії, сприяв пробудженню національної свідомості української інтелігенції, розкиданої по всій імперії.

Польське повстання 1863-1864 рр. і відгуки на нього в Україні

Певний вплив на розвиток українського руху справило польське визвольне повстання 1863-1864 рр., спрямоване проти російського самодержавства. На заклик повстанського комітету про підтримку відгукнулися українські революційні демократи, члени заснованої Миколою Чернишевським всеросійської революційної організації «Земля і Воля». Серед них був і уродженець Сумщини А. Потебня, брат відомого вченого-мовознавця О. Потебні. Революційні демократи розповсюджували серед населення Правобережної України листівки на підтримку визвольної боротьби проти царської Росії, взяли участь у діях повстанських загонів.

Однак, масової підтримки з боку української громадськості повстання не знайшло, оскільки польські повстанці не визнавали за Україною права на власну державу (їх метою було відновлення Польщі в територіальних межах 1772 р., тобто з включенням земель Правобережної України).

Другий етап громадівського руху

На початку 70-х рр. після деякого послаблення контролю за внутрішнім життям українського суспільства громадівці активізують свою діяльність. Київська громада мала власний друкований орган «Киевский телеграф «.

Активізації українського руху сприяв заснований у 1873 р. в Києві Південно-Західний відділ Російського географічного товариства. Відділ залучив до своєї діяльності велику кількість інтелігенції (понад 200 дійсних членів), зібрав і видав величезний матеріал з історії, економіки, культури рідного краю.

Громади хоч і утримувалися у своїй більшості від політичної діяльності, все ж таки не влаштовували самодержавство. З прийняттям у 1876 р. Емського акту діяльність Громад була заборонена, закрився Південно-Західний відділ Російського географічного товариства.

Частина громадівців виїхала за кордон. Серед них був і Михайло Драгоманов, який впродовж 1878-1882 рр. видавав у Женеві перший український журнал за кордоном «Громада «.

М. Драгоманов (1841-1895рр.) - мав значний вплив на український національний рух, організатором і ідеологом якого він виступав. М. Драгоманов розробив так звану концепцію громадівського соціалізму. Основу справедливого І суспільного устрою І українського народу він вбачав у федералізмі – в існуванні децентралізованих, політичне вільних і самостійних громад, об'єднаних для спільної праці на спільній землі, фабриці чи заводі. На його думку, справжня демократія можлива лише при ліквідації приватної власності на землю, фабрики і заводи, за відсутності соціального і національного гноблення. Обстоюючи право українського народу на національне самовизначення, М. Драгоманов не закликав до створення незалежної України. Будучи поборником дружби і рівності усіх народів, вчений виступав за автономію України в рамках федеративної демократичної Російської держави Виникнення політичних організацій та партій

Наприкінці XIX ст. відбувається політизація національно-визвольного руху. Першою політичною організацією на цьому етапі стало «Братство тарасівців», яке діяло впродовж 1891 -1893 рр. Його засновниками були українські студенти М. Міхновський, І. Липа, В. Шемет. Організація мала прибічників у різних містах України, що надало її діяльності загальноукраїнського характеру. «Тарасівці»