Розвиток осередків народних промислів

Опис цікавої пасіки подав етнограф К. Шероцький. На Поділлі місцевий пасічник розмальовував вулики сценками з сільського життя XIX століття, портретами історичних осіб, картинами з класичного живопису. Сюди залюбки приходили люди, бо пасіка нагадувала своєрідний музей – мальована пасіка. Але якомусь чиновнику це не сподобалось, і народний майстер змушений був затушувати світські картини.

Мистецтво оздоблювати вулики різноманітними фігурами, формами, малюнками побутує й нині. Живе у Слободі Дашковецькій Вінницького району Михайло Олійнич. Усе життя займається бджільництвом. А, вийшовши на пенсію, захопився створенням музею-пасіки, більшість експонатів якого -діючі вулики. Є в нього дуплянки «Козак» і «Гусар», плетений вулик з рогози. І зовсім незвичайні -замок, храм. Є вулик-хата під солом'яним дахом, з неї ніби виходить, спираючись на палицю, бджоляр і йде до колод. «Хата» вміщає 24 рамки. Згодом традиційне бджільництво почало занепадати. Головним гальмом стало цукроваріння. У Подільській губернії відомий цукровий завод Сабановських на Ольгопільщині, виникнення якого припадає на 1825-1828 роки. У багатьох обрядових і господарських технологіях було вигідніше використовувати цукор, а замість воскових почали виготовляти свічки з лою. Поступово бджільництво перетворилося в аматорське заняття. Пасічники-любителі створювали свої спілки, товариства, час від часу збиралися для обміну досвідом. Перше товариство пасічників було створене в Одесі в 1828 році.

У перші роки радянської влади була прийнята постанова про охорону бджільництва. Індивідуальні пасіки були колективізовані, але за ними не вівся відповідний догляд. Хоча Україна мала досить сприятливі умови для розвитку бджільництва.

У роки Великої Вітчизняної війни бджільництву було завдано великої шкоди. У повоєнні роки пасічництво поволі відроджувалось. У кінці 1970 років у Радянському Союзі було близько 10 мільйонів вуликів, а в Україні – понад 2, 8 мільйона, переважно у колгоспно-радгоспних господарствах. Багато пасік знаходилось в індивідуальному секторі.

При Міністерстві землеробства України було організовано управління бджільництва і працювала республіканська контора бджільництва. В областях відновили роботу бджолорозплідники, у кожному районі – племінні господарства.

Бджоли завжди були; друзями і помічниками мед та інші продукти необхідні для нашого здоров'я, а й запилювали сади, городи, луки і саме завдяки цьому були більшими врожаї.

Пасіка – це мед, віск, •: маточне молочко, прополи бджолина трута, які благотворно впливають на здоров'я, працездатність, довголіття людей. Лише мед, запечатаний бджолами, по-справжньому якісні;. Смак цього еліксиру життя залежить від того з яких рослин беруть бджоли нектар. Серед світлих сортів відомий мед з білої акації, малиновий, липовий, соняшниковий, з кульбаби. Серед темних сортів особливо цінний гречаний мед. Є ще мед поліфлорний – з нектару різних медоносів.

Віск є другим за цінністю продуктом, який виробляють бджоли. Людина завжди цінувала його, застосовувала у ремісниці, медицині, мистецтві, літургії.

Виробництво і продаж воску відіграли значну роль в економічному, зокрема., фінансовому житті багатьох міст. А на кінці ХІV століття воскобійництво як вид промислу було широкого розповсюдження. Так, Західна Україна торгувала медом та воском із Західною Європою. Львів, де була громадська воскобійня, став головним осередком торгівлі. Як писав М. Грушевський: «Віск, що йшов з Галичини і Поділля, чи в натуральному вигляді, чи вже стоплений у так звані «капси» (великі штуки), не міг іти далі, не перейшовши через цю міську воскобійню. На знак, що перейшов контроль, він діставав у ній відтиск міської печатки, й вона служила гарантією його чистоти».

За народними віруваннями, коли розпинали Ісуса Христа і замовили цигану-ковалю зробити для цього п'ять цвяхів, щоб забити їх у руки, ноги й серце Спасителя, то цигаи, приготувавши замовлення, приніс цвяхи на Голгофу і забив тільки чотири – в руки і в ноги, а п'ятий цвях сховав у свої кучері. Так він зробив для того, щоб Ісус Христос воскрес, у що циган вірив. Розбійники помітили обман цигана і вчинили йому допит, але циган клявся, що забив і п'ятий цвях. У цей час на груди Спасителя сіла бджола. Циган вказав на неї і мовив: Ось той цвях, якого я забив, а ви не вірите мені!». Через те Господь заборонив убивати бджіл, а циганам дозволив брехати, бо циган своєю брехнею захистив Ісуса Христа.

Давня традиція вимагала, щоб на святвечірньому столі обов'язково був мед, бо за народними уявленнями, він сприяв успішному веденню господарства, приносив багатство і здоров'я родині. Широко вживалися медові напої у Київській Русі, існувала навіть така професія – медовар. У Києві 1018 року було 8 торжищ, де постійно продавали знамениту руську «медовуху». Історик М. Костомаров відзначав, що всі мандрівники, які побували на Русі, «одноголосно визнавали достоїнство нашого меду і розславили його в далеких країнах».

У першій половині 1863 року в Російській імперії працювало 150 медоварних заводів, переважна більшість яких знаходилась в Україні. А в 1893 році їх було вже 199, 166 з яких – на Україні.

Кому з нас не доводилося