Сексуальна культура молоді

5) треба вчитись подавати один одному знаки бажання близькості.

Важливим у сексуальних стосунках, особливо у подружньому сексі, є вміння підтримувати свого партнера, забезпечувати йому впевненість. Чоловіки люблять тих жінок, в чиїх очах вони виглядають гідно. „Немає нічого успішнішого, ніж сам успіх”. Чоловік завдячує жінці впевненістю, що він здатний любити її, вона допомагає йому полюбити себе самого як чоловіка.

Сексуальна культура – це передовсім культура ласк. Найпринциповішим і найважливішим моментом у сфері культурних сексуальних стосунків є те, що під час цих взаємин проходить наче своєрідний обмін прав на тіло. Тілом чоловіка повинна повністю розпоряджатися жінка, тілом жінки – чоловік.

Атрибутом сексуально підготовленої людини є володіння сексуальною технікою. Знання техніки сексу – не гурманство, а гуманність; одноманітність – ознака саме тваринного сексу; різноманітність доступна тільки людині. Вона насичує сімейне життя новими радощами, пов’язує близьких людей новими путами, допомагає їх здоров’ю, збільшує щастя. До сексуальної техніки належить:

1. Знання різноманітних сексуальних позицій та манер сексуального спілкування.

2. Володіння фрикційною технікою копулятивного циклу.

3. Уміння вдаватися до еротичних і сексуальних забав.

4. Уміння відійти від усталених стереотипів.

5. Уміння регулювати тривалість статевого акту.

6. Уміння отримувати насолоду від сексу, досягати фізіологічної розрядки.

До сексуальної культури безпосередній стосунок мають час і місце інтимної близькості. Мабуть, не варто „планувати” статеву близькість лише у певні дні тижня чи певні години дня, строго за розкладом. Корисно пам’ятати, що саме вранці у чоловіка в крові найвищий вміст статевих гормонів і в більшості з них під ранок виникає спонтанна ерекція. Звісно, не завжди ранкові години зручні для любовної гри (дефіцит часу, підготовка до роботи, туалет тощо), але у вихідні дні немає підстав для відмови від ранкового „моціону”. На жаль, жінки не розуміють цього і відмовляють чоловікам у близькості.

Дуже часто подружній секс відрізняється від „позаподружнього” не стільки одноманітністю, скільки місцем дійства. Якщо все відбувається лише у подружньому ліжку, то формується звичка. Вчені-дослідники проблем сексуальності вважають, що зміна місця позитивно впливає на статеву активність. Щоб уникнути одноманітності, часом варто згадати молодість, коли не завжди було відповідне місце для занять сексом, що зовсім не заважало насолоджуватися плодами кохання. Це не означає, що весь час треба бути в пошуку місць для занять коханням і відмовитись від подружньої спальні. Але час від часу інші місця можуть додати пікантності інтимному життю Сексуальних фантазій не слід боятися. Навіть обмін еротичними видумками здатний викликати вибух чуттєвих емоцій.

У формуванні сексуальної культури дуже важливою є установка на гармонію і партнерство. Під сексуальною гармонією подружньої пари розуміють взаємну сексуально-поведінкову адаптацію, яка характеризується рівнем сексуального потягу і сексуальною активністю, що відповідають статевій конституції і темпераменту обох партнерів, відповідністю мотивації сексуальної поведінки і мотивів статевого акту кожного з них, що приводить до оптимальної сумації еротичних відчуттів, оргазму і повного психосексуального задоволення. Повна подружня гармонія включає: способи синхронізації сексуальних рухів під час статевих стосунків; зміну швидкості настання оргазму один в одного, для того, щоб закінчити акт одночасно; використання прийомів, що дають змогу приводити різні рівні бажань до однакової інтенсивності.

У разі відсутності сексуального партнерства формується сексуальна дисгармонія, яка виражається в зниженні потреби в статевій близькості і бажанні вступати у сексуальні контакти з подружнім партнером. Молоді люди, що вступають до шлюбу, повинні в загальних рисах знати основні причини сексуальної дисгармонії і шляхи її подолання. На нашу думку, це: втрата почуттів; втрата здоров’я; подружня втома; використання сексу „не за призначенням”; перехід за межу діапазону сприйнятливості одного з партнерів; спо­живацький, функціональний підхід до інтимного життя; відсутність відповідних умов для інтимного спілкування; поспішність; монотонність, нудьга, рутина, стереотипність; надмірна соромливість, закомплексованість одного з партнерів; неосвіченість з питань психогігієни шлюбу, нерозуміння особливостей сексуальності, погане володіння азами сексуальної культури, невміння збудити партнера і т. п; невідповідність сексуальної мотивації партнерів; лінощі в подружньому ліжку одного або обох партнерів; страх завагітніти; недостатнє дотримання гігієнічних вимог; втрата бажання. Серйозними перешкодами в реалізації сексуальних потреб є:

а) сексуальні комплекси: мастурбаційний комплекс; комплекс уявної імпотенції; комплекс „сексуальної неповноцінності”, статеві дисфункції тощо;

б) партнерські сексуальні проблеми: диспропорційність геніталій, патологічні ревнощі, синдром провокованої зради, фізичні неспівпадання, різні сексуальні апетити;

в) сексуальні фобії, серед детермінантів яких можна виділити: агресивну поведінку партнера, девіантну поведінку, впливи соціуму, страх імпотенції, страх дефлорації, гомофобія тощо.

Сексуальна культура передбачає розуміння причин сексуальної загальмованості, яка призводить до сексуальної дисгармонії. До них варто віднести:

1) суворе виховання в дитинстві;

2) пережите в минулому зґвалтування;

3) невдача першого сексуального досвіду (груба поведінка партнера, болісна дефлорація, страх, пережитий при цьому) ;

4) ставлення до сексу як до гріха, чогось ганебного;

5) побоювання власної непривабливості і перенесення своєї уявної неповноцінності в реальну сферу сексуальної поведінки;

6) відсутність сексуальної впевненості в собі, нерішучість, надмірна соромливість;

7) сексуальна непривабливість партнера;

8) сексуальна нудьга; одноманітність, рутина;

9) статевий егоїзм партнера;

10) деякі вроджені дефекти і захворювання жіночої статевої сфери;

11) больові сексуальні розлади