Шляхи вдосконалення збору та поширення комерційної інформації про товари та послуги на торговельному підприємстві

 

Вступ

1. Теоретичні основи формування комерційної інформації про товари у ринковому середовищі

2. Носії інформації про товари і послуги, їх основні ознаки та значення

3. Товарні знаки, їх роль та критерії вибору

4. Вимоги до маркування та упаковки товарів

5. Шляхи вдосконалення збору та поширення комерційної інформації про товари та послуги на торговельному підприємстві

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

 

Вступ

 

Успішне здійснення комерційної діяльності не можливе без збору та аналізу інформації про ситуацію, що склалася на ринку товарів і послуг.

Комерційна інформація про товари має відповідати таким вимогам:

- достовірність (повинна бути надійною і аргументованою) ;

- оперативність (своєчасно отримувати цю інформацію) ;

- систематичність (інформація повинна надходити безперервно, систематично і постійно оновлюватися) ;

- комплектність (має відображати діяльність суб’єкта господарювання).

Діяльність підприємства завжди пов'язана з невизначеністю. Наявність невизначеності в діяльності комерційних суб'єктів, або іншими словами, ймовірного характеру в проходженні подій, пов'язаних з функціонуванням всіх елементів ринку, обумовлює виникнення ризиків, без врахування яких неможливий ефективний розвиток підприємств.

Основне призначення комерційної інформації – планування комерційної діяльності її аналіз, контроль за її результатами. В комерційній діяльності торгових підприємств можна виокремити такі види інформації:

- про кон’юктуру ринку (співвідношення попиту і пропозиції на товар у певному сегменті ринку, рівень цін, ємність ринку тощо) ;

- про покупців і мотиви їх покупок (чисельність населення, склад рівень доходів типи покупців, національні звичаї, традиції) ;

- про товар (опис товару, аналіз сукупних характеристик товару, співвідношення цін якості) ;

- про конкурентне середовище;

- про можливість підприємства і його конкурентоспроможності (аналіз фінансового стану, аналіз ліквідності тощо).

Під час розвитку ринкових відносин в Україні безумовно буде посилюватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов, необхідно впроваджувати нові технології і технічні новинки, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний ризик, йти на нього, але не переходити допустимих меж.

Комерційна таємниця – інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Статтею 420 Цивільного кодексу України визначено, що комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної власності. Відповідно майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності передбачає кримінальну відповідальність.

Законом переслідується не лише розголошення комерційної таємниці, але й приховування її (або надання недостовірної інформації) у тих випадках, коли надання такої інформації передбачено законом.

 

 

В економічній інформації відокремлюють поняття «товарна інформація». Товарна інформація – це відомості про товар, які призначені для користувачів – суб’єктів комерційної діяльності. До суб’єктів комерційної діяльності належать виробники товарів, продавці, споживачі.

В залежності від призначення товарна інформація поділяється на три види: основоположна, комерційна, споживча.

Основоположна товарна інформація – це основні відомості про товар. Ці відомості повинні мати вирішальне значення щодо ідентифікації товару і вони повинні призначатися для всіх суб’єктів ринкової діяльності. До основоположної інформації відносяться: вид та найменування товару, сорт, маса нетто, назва підприємства-виробника, дата випуску, термін зберігання або придатності.

Комерційна товарна інформація – відомості про товар, які доповнюють основну інформацію та призначені для виробників, постачальників та продавців, але ці відомості малодоступні споживачам. До таких відомостей відносять: данні про підприємства-посередники, нормативні документи про якість товару, інші умовні позначки (наприклад, штрих-код).

Споживча товарна інформація – це відомості про товар, які призначені щодо формування споживчих переваг. Вони мають відображати вигоди від використання певного товару, вони обов’язково адресовані споживачу. Це відомості про харчову цінність продуктів, функціональне призначення пристроїв та приладів, засобів їх використання та експлуатації тощо.

Для того щоб довести відомості про товари до суб’єктів господарської діяльності, можна використовувати різні форми товарної інформації: мовна, цифрова, образотворча, символьна, штрихова. Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки, тому на практиці часто використовують комплексні форми. В них різні форми доповнюють одна одну [3, 176].

Відомості про товари можуть бути доведеними до суб’єктів господарської діяльності різноманітними засобами. Вони діляться на такі групи: інформаційні ресурси, спеціальна література, маркування, реклама. В свою чергу, групи поділяються