Соціальні фактори подолання девіантної поведінки підлітків

Під девіантною (лат. deviatio – відхилення) поведінкою, відповідно до сучасних уявлень, слід розуміти:

вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам);

соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

У соціології девіантної поведінки виділяються кілька напрямків, що пояснюють причини виникнення такої поведінки. Так, Р. Мертон причиною девіантної поведінки вважає неузгодженість між цілями, висунутими суспільством, і засобами, які воно пропонує для їхнього досягнення. Інший напрямок склався в рамках теорії конфлікту, з цієї точки зору культурні зразки девіантної поведінки засновані на нормах іншої культури. Наприклад, злочинець розглядається як носій визначеної субкультури, конфліктної стосовно пануючого в даному суспільстві типу культури. У сучасній вітчизняній соціології безсумнівний інтерес представляє позиція Я. І. Гілінського, який вважає джерелом девіації наявність у суспільстві соціальної нерівності, високої ступеня розходжень у можливостях задоволення потреб для різних соціальних груп.

Існує залежність усіх форм прояву девіації від економічних, соціальних, демографічних, культурологічних і багатьох інших факторів. Особливу гостроту ця проблема набула сьогодні в нашій країні, де всі сфери громадського життя перетерплюють серйозні зміни, відбувається девальвація колишніх норм поведінки. Традиційні способи діяльності не приносять бажаних результатів, неузгодженість між очікуваним і реальністю підвищує напруженість у суспільстві і готовність людини змінити модель своєї поведінки, вийти за межі сформованої норми. Саме цими факторами визначаються омновні напрямки подолання девіантної поведінки серед підлітків.

Усвідомлення неминучості відхилень поведінки частини людей передбачає необхідність постійної боротьби суспільства з різними формами соціальної патології. Соціальні фактори подолання девіантної поведінки підлітків включають сукупність засобів і методів впливу суспільства на небажані форми поведінки підлітків з метою їх елімінування або мінімізації.

Основними факторами такого впливу є:

контроль, здійснюваний ззовні в тому числі шляхом покарань і інших санкцій;

внутрішній контроль, який забезпечується інтеріалізацією соціальних норм і цінностей;

непрямий контроль;

«контроль», який грунтується на широкій доступності різноманітних способів досягнення цілей і задоволення потреб, альтернативних девіантним.

Серед соціальних факторів подолання девіантної поведінки підлітків слід також відзначити:

заміщення, витиснення найбільш небезпечних форм соціальної патології суспільно корисними або нейтральними;

напрямок соціальної активності в суспільно схвалюваному або нейтральному руслі;

легалізація «злочинів без жертв» (гомосексуалізм, проституція, бродяжництво, споживання алкоголю, наркотиків) ;

створення організацій соціальної допомоги: суїцидологічної, наркологічної, геронтологічної;

реадаптація і ресоціалізація підлітків, які опинилися поза суспільними структурами;

лібералізація і демократизація режиму утримання у спецзакладах підлітків з девіантною поведінкою при відмові від примусової праці і скороченні частки цього виду покарання.

У суспільній свідомості ще дуже сильна віра в заборонно-репресивні міри як найкращий засіб профілактики і подолання девіацій, хоча весь світовий досвід свідчить про неефективність жорстких санкцій з боку суспільства.

 

 

Іванов В. Н. Девіантна поведінка: причини і масштаби // Соціально-політичний журнал. – 1995. – № 2.

Ланцова Л. А., Шурупова М. Ф. Соціологічна теорія девіантної поведінки // Соціально-політичний журнал. – 1993. – № 4.

Осипова О. С. Девиантное поведения: благо или зло? // Социс. – 1998. – № 9.