Соціально-захисна спрямованість державної соціальної політики за умов трансформації українського суспільства

Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри соціальних теорій Одеської національної юридичної академії.

Публікації. Основні положення та висновки дисертації опубліковані у десяти статтях в наукових і науково-практичних виданнях, у тому числі чотири – у наукових виданнях, які є фаховими з політології: “Держава і право” та “Актуальні проблеми політики”, а також у матеріалах науково-практичних конференцій і семінарів за участю автора.

У колективній публікації “Социально-экономическое обоснование применения социального заказа в Украине” (автори В. І. Брудний, І. С. Камінник, А. С. Крупник) [9] дисертантом особисто розроблено завдання на роботу, визначена її структура і обгрунтовані економічні, соціальні та організаційно-технологічні переваги механізму соціального замовлення перед існуючими формами вирішення соціальних проблем в Україні.

У колективній публікації “Социальный заказ в Украине. Обоснование и внедрение” (автори В. І. Брудний, І. С. Камінник, А. С. Крупник) [10] дисертантом особисто визначена структура роботи, зроблено аналіз достатності існуючої в Україні нормативно-правової бази для застосування соціального замовлення, запропонована концепція розвитку цієї бази, розроблено проект Положення про соціальне замовлення в місті Одесі та основний варіант проекту Закону України “Про соціальне замовлення”.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями наукового дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (316 позицій). Загальний обсяг тексту – 199 сторінок. До складу роботи входять 12 додатків.

 

 

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульо- вані мета і завдання наукової роботи, визначені її об'єкт і предмет, розкриті теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження, окреслені концептуальні положення, які становлять наукову новизну одержаних результатів, теоретичне і практичне значення роботи, наведені дані про її апробацію, дана кількісна характеристика обсягу роботи та публікацій автора.

У розділі І “Теоретико-методологічні засади дослідження соціальної політики” аналізується ступінь наукової розробленості теми дослідження, розкрито сутність поняття, структури та функцій соціальної політики, розкрива-ється співвідношення її політичного, економічного та соціального аспектів, наводяться показники соціального розвитку суспільства, розглядаються концепція соціальної держави та форми її реалізації у розвинених країнах світу.

Загальнотеоретичні аспекти досліджуваної проблеми достатньо повно висвітлені у працях зарубіжних учених: Р. Арона, М. Вебера, Д. Гелбрейта, Д. Кліланда, Л. Козера, К. Манхейма, Ч. Мілса, Т. Парсонса, К. Поппера, Б. Рассела, Г. Спенсера, П. Сорокіна, К. Тоффлера, М. Хайдеггера, С. Янга.

Теоретико-методологічний аналіз феномена соціальної політики та її окремих складових міститься у працях вітчизняних авторів: В. Бабкіна, В. Бу-реги, В. Ворони, Е. Гансової, Є. Головахи, Л. Кормич, С. Наумкіної, О. Новіко-вої, П. Павленка, Н. Паніної, Ю. Римаренка, Ю. Саєнка, А. Сіленко, В. Скура-тівського, І. Слепенкової, Д. Шелеста та зарубіжних: І. Григор'євої, В. Капіцина.

Зміст понять “соціальний захист” та “соціальна робота” висвітлено у працях Г. Бернгарда, С. Біляцького, І. Миговича, В. Полтавця, Т. Шаніна, Б. Шапіро. Численні прикладні аспекти проблеми соціального захисту отримали своє висвітлення в дослідженнях О. Іванової, В. Новікова, С. Попова, І. Сироти, Ю. Шклярського та інших.

Водночас за межами дослідницького інтересу залишились окремі питання щодо реалізації соціальної політики на місцевому рівні, соціальної структури суспільства, недержавних компонентів системи соціального захисту, розробки і реалізації соціальних програм, механізмів взаємодії державних і недержавних суб'єктів соціальної політики, наукове обґрунту-вання форм і методів роботи соціальних служб тощо. Крім того, в наукових розробках політологів та соціологів недостатньо, на думку автора, приділено уваги питанням формування та здійснення соціальної політики саме в умовах трансформації суспільства. Все це спонукало дисертанта звернутися до зазна-чених питань при проведенні цього комплексного дослідження.

На основі системного аналізу поняття соціальної політики, її структури та функцій в історичному і суспільно-політичному вимірах, співставлення різних підходів і дефініцій автором запропоновано нове визначення соціальної полі-тики, яка розглядається як комплекс заходів, що здійснюються державними інститутами та недержавними суб'єктами з виявлення, задоволення та узгод-ження потреб та інтересів громадян, соціальних груп, територіальних громад.

За допомогою компаративістського методу в дисертації проаналізовано співвідношення політичних, економічних та соціальних аспектів, які зумовлю-ють ту чи іншу модель соціальної політики. Автором запропонована система показників, за допомогою яких можна оцінювати ефективність зазначених моделей. Ця система містить як об'єктивні, статистичні показники рівня життя населення, так і суб'єктивні показники самооцінки населенням свого соціаль-ного стану, які визначаються шляхом моніторингових соціологічних досліджень.

У роботі підкреслюється, що, на відміну від поширеної думки, еконо-мічний підйом країни не завжди автоматично веде до зростання життєвого рівня населення. Доводиться, що модель соціальної політики тієї чи іншої держави переважно залежить саме від ступеня соціальної орієнтації влади. Тобто необхідною умовою соціального прогресу має бути застосування певних політичних важелів, за допомогою яких держава впливає на перероз-поділ ресурсів і забезпечує прийнятний рівень добробуту для кожної родини.

За допомогою історичного аналізу підтверджено відоме положення, що зміст і пріоритети соціальної політики кожної держави протягом періоду її розвитку не залишаються незмінними, а зазнають певної трансформації на різних етапах цього розвитку. Зокрема, для України, яка переживає нині кардинальну зміну основ суспільної організації, актуальною