Структура військової організації України

Керівник (власник) підприємства, куди направлено громадянина для проходження альтернативної служби, зобов'язаний забезпечити його зазначеною в направленні роботою і у триденний строк повідомити про це відповідну комісію у справах альтернативної служби. Трудові відносини між громадянином, який проходить альтернативну службу, та підприємством здійснюються згідно з письмовим строковим трудовим договором і регулюються законодавством України про працю; не вважається примусовою працею альтернативна служба (ст. 43 Конституції).

Альтернативна служба припиняється по закінченні строку трудового договору або достроково за рішенням комісії у справах альтернативної служби. Законодавством передбачені підстави, коли альтернативна служба переривається або достроково припиняється, зокрема, у разі:

а) призову громадянина на строкову військову службу за власним бажанням;

б) визнання громадянина органами медико-соціальної експертизи непридатним за станом здоров'я для подальшого проходження військової служби;

в) одержання громадянином права на відстрочку від призову на строкову військову службу у випадках, передбачених законодавством;

г) засудження громадянина до позбавлення волі.

Громадянин після звільнення з альтернативної служби протягом трьох днів зобов'язаний стати на облік у військовому комісаріаті та комісії у справах альтернативної служби за місцем постійного проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО червня 1992 р. № 360 затверджено перелік діючих в Україні релігійних організацій (конфесій), віровчення яких не допускає користування зброєю та служби у збройних силах, зокрема, це: адвентисти-реформісти; адвентисти сьомого дня; євангельські християни; євангельські християни-баптисти; покутники; свідки Єгови; харизматична Християнська церква; християни віри євангельської; християни євангельської віри.

Військова служба: поняття, види та порядок її проходження. Громадяни України на основі Конституції та відповідно до Закону «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» зобов'язані захищати свою Вітчизну і виконувати військовий обов'язок. Найбільш активною і основною формою виконання військового обов'язку є військова служба. Ця служба полягає у повсякденному виконанні конкретних військових обов'язків у Збройних Силах, інших військових формуваннях України, створених відповідно до чинного законодавства.

У Збройних Силах – це безпосередня участь у бойових діях і повсякденна бойова підготовка, всі інші види підготовки й навчання, морські походи, постійне вдосконалення кожним військовослужбовцем своєї військової майстерності, несення бойового чергування (бойової служби), гарнізонної та внутрішньої служби, виконання всіх статутних вимог, додержання військової дисципліни тощо.

Виконання обов'язків військової служби, яка передбачена і здійснюється у складі державних військових організацій, є виконанням державних обов'язків. Іншими словами, військова служба, – це служба державна зі усіма властивими їй основними рисами й принципами державної служби в Україні. Для військової служби характерні такі принципи державної служби, як: законність; обов'язковість рішень вищих у порядку підлеглості державних органів і посадових осіб для нижчих державних органів й посадових осіб; підконтрольність й підлеглість державних органів і державних службовців; безпартійність державної служби; рівний доступ громадян України до державної служби; відповідальність державних службовців за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; соціальна захищеність державних службовців і стабільність державної служби.

Проте військова служба, ґрунтуючись на основних принципах державної служби, в силу специфічного призначення Збройних Сил, характеру обов'язків військовослужбовців є істотні відмінності, особливості порівняно з іншими видами державної служби. Саме ці відмінності дають підстави називати військову службу особливим видом державної служби, зокрема, це такі:

а) до громадян, які зараховуються (поступають) на військову службу, пред'являються підвищені вимоги до їх стану здоров'я (фізичних даних), загальноосвітнього цензу, рівня професійної підготовки, морально-психологічних якостей та до виконання нормативів фізичної підготовки;

б) обов'язкове прийняття військової присяги кожним громадянином, хто вперше зараховується на військову службу;

в) суворо обов'язковий характер, висока ступінь імперативності й бездоганність виконання службових обов'язків кожним військовослужбовцем;

г) безперечність службового підпорядкування, безумовність слухняності підлеглих військовослужбовців вимогам командирів (начальників) ;

д) більш значний вплив військових звань військове, службовців на умови проходження військової служби;

е) право на зберігання, носіння, застосування й використання зброї.

Законодавством встановлено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрастом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів, відділень) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.

У період перебування на військовій службі службово-правове становище військовослужбовця може істотно мінятися. Тому зміни службово-правового стану військовослужбовців, обумовлені відповідними юридичними фактами (явищами, подіями), в період перебування на військовій службі прийнято називати проходженням військової служби. Умови й порядок проходження військової служби визначається військовим законодавством і встановлюється диференційовано щодо складу військовослужбовців і залежно від того, чи зараховані громадяни на військову службу за призовом, чи на основі добровільного вступу – за контрактом.

До основних моментів і фактів, які врегульовані юридичне й утворюють у своїй сукупності порядок проходження військової служби, належать такі: визначення початку, тривалості і закінчення перебування на військовій службі; правила присвоєння військових звань, підвищення й зниження у військових званнях та позбавлення цих звань; умови призначення на посади й звільнення від них; порядок просування військовослужбовців по службі; умови переміщення, відрядження й відпусток військовослужбовців.

Стабільність юридичних основ проходження військової служби створюють міцність