тлумачення конвенційних норм здебільшого під час розгляду конкретних справ, приділяє пильну увагу вивченню обставин кожного конкретному випадку. Це означає, що для тлумачення тієї чи іншої норми Конвенції Суд не лише здійснює її формальний аналіз, але й враховує місце, час і характер оскаржуваних дій держави, поведінку заявника, а також інші обставини справи. Тому зважаючи на факти справи, Суд може визнати ті самі дії держави щодо обмеження прав і свобод людини за різних умов або такими, що відповідають, або такими, що не відповідають вимогам Конвенції.
Пошук
Тема 5. Методи тлумачення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод
Предмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
23
Мова:
Українська
Для прикладу розглянемо справи "Lingens v. Austria"[38] та "Tammer v. Estonia"[39], які стосувалися свободи слова. В обох справах на заявників національними органами в порядку кримінального судочинства було накладено штраф за публічне вживання образливих слів щодо інших людей. При цьому у рішенні, ухваленому в справі "Tammer v. Estonia", майже дослівно цитується позиція Суду, висловлена п’ятнадцятьма роками раніше у справі "Lingens v. Austria" про те, що "свобода виражати свою думку є одним з основних принципів демократичного суспільства та однією з умов його прогресу та самореалізації людини", а тому "за умови дотримання вимог ч. 2 ст. 10 [Конвенції] свобода слова охоплює не лише "інформацію" та "ідеї", які обґрунтовано розглядаються як необразливі чи незначні, а й ті, що викликають образу, обурення або неспокій". Однак з огляду на різницю у фактах, Суд ухвалив у цих справах протилежні рішення.
У справі "Lingens v. Austria" заявника було піддано кримінальному покаранню за те, що він опублікував дві статті з різкою критикою пана Крайського, який обіймав посаду федерального канцлера, за його поблажливе ставлення до політичного діяча, голови Ліберальної партії Австрії пана Фрідріха Петерса, котрий під час Другої світової війни служив в бригаді СС, а також за негативне висловлення Крайського стосовно пана Вієзенталя, який публічно викрив минуле голови Ліберальної партії. Зокрема, заявник використовував щодо п. Крайського такі вирази як: "аморальний", "негідна людина" і "опортуніст".
Страсбурзький суд заявив, що він не може не брати до уваги політичний фон, на якому з’явилися ці публікації. Так, це сталося невдовзі після загальних виборів у жовтні 1975 року, коли у суспільстві точилися гострі дискусії щодо можливої коаліції партій Крайського та Петерса. Тож Суд вирішив, що притягнення пана Лінгенса до кримінальної відповідальності за даних умов не може тлумачитися як таке, що відповідає положенням ст. 10 Конвенції.
Факти іншої справи полягають у тому, що пан Таммер опублікував газетне інтерв’ю, в якому застосував щодо пані Лаанару, другої дружини колишнього естонського політика, слова "abielulohkuja" ("людина, що розбила чиюсь сім’ю") та "rongaema" ("непідготовлена та безвідповідальна мати, що покинула власну дитину"), які мають в естонській мові яскраво негативне навантаження. Після публікації цієї розмови пані Лаанару в порядку приватного звинувачення порушила кримінальну справу проти заявника. Естонський суд визнав Таммера винним і наклав на нього штраф.
Вивчивши обставини справи, Європейський суд з прав людини погодився з висновками національних судів Естонії, які зазначили, що пані Лаанару на момент публікації статті вже не брала активної участі в політичному житті країни, тому використання указаних слів стосовно приватного життя п. Лаанару не може виправдовуватися суспільним інтересом або вважатися питанням загальної значущості. Отже, на думку Страсбурзького суду, у даному випадку притягнення журналіста до кримінальної відповідальності можна вважати "необхідним у демократичному суспільстві… для захисту репутації або прав інших осіб".
Роблячи загальний висновок, слід підкреслити, що рівень правової аргументації рішень Європейського суду з прав людини є дуже високим, оскільки Суд у своїй роботі застосовує, як правило, всі можливі для кожного конкретного випадку методи тлумачення відповідно до принципів його правоінтерпретаційної діяльності. Це робить прецеденти Страсбурзького суду важливим орієнтиром для національних судів.
[1] Див.: Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика: Монография. – Х.: Факт, 2001. – С. 122-132.
[2] Воеводин Л.Д. Юридическая техника в конституционном праве // Вестник Московского университета. – Сер. 11. Право. – 1997. – № 3. – С. 7.
[3] European Court of Human Rights, Johnston and Others v. Ireland judgment of 18 December 1986 // European Court of Human Rights Portal <http://www.echr.coe.int>.
[4] Михайлович Д.М. Толкование закона: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004. – 198 с.
[5] European Court of Human Rights, Luedicke, Belkacem and Koc v. Germany judgment of 28 November 1978 // European Court of Human Rights Portal <http://www.echr.coe.int>.
[6] В англомовному тексті пункти 2 і 3 ст. 5 Конвенції викладені в такій редакції:
"2. Everyone who is arrested shall be informed promptly, in a language which he understands, of the reasons for his arrest and of any charge against him.
3. Everyone arrested or detained in accordance with the provisions of paragraph 1.c of this article shall be brought promptly before a judge or other officer authorised by law to exercise judicial power and shall be entitled to trial within a reasonable time or to release pending trial. Release may be conditioned by guarantees to appear for trial".
[7] У французькому тексті пункти 2 і 3