Тематична група лексики природи у побутових та обрядових українських піснях

Люди по-різному тлумачили походження тварин, поділяючи їх на гарних, чистих та недобрих. Особливо виразно ці риси простежуємо в птахів: до чистих птахів відносять голуба, ластівку, лелеку, жайворонка, солов’я, дрозда; до нечистих – в основному хижаків та шкідливих (ворона, галка, сорока, яструб, шуліка), нічних хижаків (сова, сич), а також кажана, який поєднує в собі властивості птаха та тварини (насамперед миші та жаби) [Гура 1997: 121].

Добробут людей значною мірою залежав від природи, природних умов. Тому з давніх-давен наші предки стежили за сонцем, місяцем, зірками, поведінкою диких і свійських тварин, щоб передбачити погоду, зберегти врожай.

 

 

 

За класифікацією тематично лексику природи поділяють на назви живої та неживої природи. Назви неживої природи поділяються на метерологічні явища та назви рельєфу місцевостей. У проаналізованих піснях слів на позначення явищ неживої природи всього шість.

В обрядових та побутових піснях рідко вживається лексика на позначення назв рельєфу. Ми знайшли всього одну назву рельєфу: гори. Гора у піснях вживаеться у прямому значенні «А з-за гори орда йде»[24 ], «З-за гори сонечко встає» [24 ], «Вже за гору сонейко сідає» [24 ]. У такому контексті слово гора вживалося тричі, так як у жниварських піснях люди співали про те, що вже сонце за гору зайшло, а пан їх ще не відпускає додому. Також слово гора вживається як порівняння «Як високії гори» [24 ].

Назви метерологічних явищ у піснях уживаеться порівняно більше. всього п’ять. Часто вживається слово «вода» у веснянках та русальних піснях. «З моста да у воду» [24 ], « Вода розлилася» [24 ], « Кличе у воду» [24 ]. Слово вжито у прямому значенні: ВОДА, и, жін. 1. Прозора, безбарвна рідина, що становить собою найпростішу хімічну сполуку водню з киснем. Іде чернець Дзвонковую У яр воду пити (Тарас Шевченко, II, 1953, 37) ; Десь внизу засичала, заклекотіла вода, мов щось важке і живе покотилось по трубі (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 50) (13) Всього слово було ужите шість раз. У пестливій формі « Напою коня водичкою» всього один раз.

Слово «дощ» вживалося менше. У прямому значенні «Ой на дворі дробен дощик» [24 ], «Дощику напився» [24 ], «Прийди, прийди дощику» [24 ], « Дощик пройде» [24 ]. ДОЩ, у, чол. 1. Атмосферні опади, що випадають із хмар у вигляді краплин води. (14)

Ще використовувалось порівняння « Як дробен дощик» [24 ]. Це слово уживалось у пестливій формі «дощик».

Поняття «вітер» у піснях обрядового циклу вживається не часто. У прямому значенні «Буйному вітроньку не піддавайсь» [24 ], « Із-за гори буйний вітер віє» [24 ] слово вживається частіше. Також уживається слово у порівняннях « Як вітер швидкий» [24 ], та як звертання «Вітречку буйний». У цьому контексті слово «вітер» вживається в пестливій формі. «Буйний вітер» -це символ волі у поезіях Тараса Шевченка. Ще в давні часи вітер супроводжував дівчину під час весілля, сумування із нею під час розлуки з коханим, допомагав козакові в дорозі.

Вітер може символізувати різні вияви людського духу, передовсім -волелюбства, прагнення до свободи. Типовий народний епітет буйний.

Слово «сніг» у проаналізованих нами піснях майже не вживається. Тільки в колядках та щедрівках «Іно виділа сніг» [24 ] та « Йде сніжечок» [24 ]. Слово вжито в пестливій формі, та у прямому значенні: -у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять скупчення таких кристалів. || Суцільна маса таких опадів, що лежить на поверхні чого-небудь. || Холодний край.

Слово «хмари» вжито тільки двічі «Та підходять хмари темні» [24 ], « Там хмари збирабться» [24 ].

У проаналізованих ними українських обрядових піснях лексика неживої природи трапляється рідко. Рідше вживається лексика на позначення рельєфу. Тут ми знайшли всього одне слово «гора»: «З-за гори сонечко встає» [24 ]

Слова на позначення метерологічних явищ вживалися відносно частіше. Із них найчастіше зустрічається слово «вода». Воно трапилось сім раз. Слово «дощик» шість разів, вітер також шість разів, сніг три рази та хмари два рази. У більшості випадків слова у піснях вживаються у пестливій формі. Слів у переносному значенні немає. Всі вони вжиті у прямому значенні.

 

 

 

 

 

За класифікацією тематичної гупи лексики природи поділяють назви живої природи на назви тварин та назви рослин.

Назви рослин поділяють на підгрупи назв диких та домашніх рослин. У свою чургу дикі назви рослин поділяють на назви диких трав, диких дерев та диких квітів.

Назви диких дерев у проаналізованих нами піснях зустрілися нам дев’ятнадцять раз.

Слово «Тополя» уживалося двічі. «Стояла тополя (у лузі) « [24 ], «Дві тополі» [24 ]. Слово ужито у прямому значенні: ТОПОЛЯ, і, жін. Дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками