Тенденції міжнародного поділу праці

відстоювати, а по можливості і розширювати свою «нішу» («сегмент») в міжнародному поділі праці.

Історично вихід відтворювального процесу за межі національного господарського простору поступово стає нагальною необхідністю економічного розвитку. Національні господарства виявлялися все більш пов'язаними із зовнішнім світом, все більш «відкритими» по відношенню до нього Становлення відкритої економіки – об'єктивна тенденція світового розвитку.

Відкрита економіка передбачає при збереженні цілісності національної економіки її зростаючу включеність, інтегрованість у світове господарство. Відкрита економіка – це ефективне використання принципу порівняльних переваг у міжнародному поділі праці при змінені світогосподарських умов, активне використання різних форм спільного бізнесу. Таким чином, відкрита економіка – це національна економіка з високим ступенем включеності в міжнародний поділ праці.

Найважливішим критерієм відкритості національної економіки є сприятливий інвестиційний клімат країни, стимулюючий приплив капіталовкладень, нових технологій, інформації. Відкрита економіка передбачає розумну доступність внутрішнього ринку для припливу іноземного капіталу, товарів, послуг, інформації, робочої сили.

Відкрита економіка сприяє:

поглибленню міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва;

поширенню та сприйняттю світового досвіду розвитку міжнародних економічних відносин;

зростання конкуренції і співробітництва між національними та зарубіжними суб'єктами підприємництва на світовому ринку.

В цілому під впливом міжнародного поділу праці в умовах зростання відкритості національних економік у світовому господарстві виникає як би додаткова сила, результати дії якої, складаючись з матеріально-речовими та особистісними факторами виробництва, присвоюються все зростаючим числом суб'єктів світового співтовариства.

Тенденції розвитку міжнародного поділу праці

Якщо на ранніх етапах розвитку людського суспільства існували лише деякі елементи міжнародного поділу праці, пов'язані з розходженням природних умов в окремих державах, то поява розвинених форм міжнародного поділу праці відбувається в епоху промислового капіталізму. Велика машинна індустрія веде до поглиблення диференціації виробництва розвитку спеціалізації і кооперації, що виходять за національні кордони. Крім того, міжнародному поділу праці сприяло зростання потреб промислових країн у величезних масах сировини і продовольства, які постачали їм економічно менш розвинені держави. Велика промисловість вперше створила всесвітню історію, оскільки поставила задоволення потреб кожної цивілізованої країни і кожного індивіда в ній в залежність від усього світу і оскільки знищила колишню, природно сформовану відособленість окремих країн.

Капіталістичний міжнародний поділ праці сприяє підйому продуктивних сил суспільства, більш повному використанню матеріальних ресурсів країн на базі досягнень науки і техніки. Разом з тим йому властиві глибокі антагоністичні протиріччя, зумовлені експлуататорської природою капіталізму. Капіталістичний міжнародний поділ праці формується стихійно. Регулятором процесу його розвитку виступає закон вартості. Порівняння умов виробництва здійснюється в гострій конкурентній боротьбі між капіталістами різних країн на світовому ринку. При цьому найбільш важливий технічний рівень, який надає істотний вплив на витрати виробництва. Величезну роль у підвищенні конкурентоспроможності товарів на світовому ринку грають заходи буржуазної держави з форсування експорту, а також його політика щодо захисту внутрішнього ринку від припливу ззовні більш конкурентоспроможних товарів, спрямована на створення відносно сприятливих умов для розвитку національного виробництва. Капіталістичний міжнародний поділ праці розвивається в конкурентній боротьбі, його напрямки нестійкі.

На розвиток міжнародного поділу праці в кінці 19 століття впливало те, що дрібне ремісниче виробництво в багатьох економічно менш розвинених країнах Азії, Африки та Латинської Америки, до того ж не захищене національною державою, не витримувала конкуренції з боку більш дешевих промислових товарів із Західної Європи та розорялося, що надавало економіці цих країн все більш аграрно-сировинну спрямованість. В епоху імперіалізму на міжнародний поділ праці істотно впливає вивіз капіталу із розвинених капіталістичних країн, який поглиблює спеціалізацію країн, відсталих у своєму економічному розвитку, на виробництві сировини і продовольства. Вплив на міжнародний поділ праці надають і міжнародні монополії, що ділять між собою світовий капіталістичний ринок. При капіталізмі міжнародний поділ праці складається під впливом не тільки економічних, а й позаекономічних чинників. Виникнення колоніальної системи капіталізму супроводжувалося руйнуванням традиційної економічної структури колоній, примусовим нав'язуванням цим країнам виробництва переважно тих товарів, які необхідні монополіям.

Характер капіталістичного міжнародного поділу праці визначається тим, що, з одного боку, утворюється вузька група імперіалістичних держав, розвинених в промисловому відношенні. У цих країнах виникає комплекс різних взаємопов'язаних галузей; в малих імперіалістичних країнах коло цих галузей більш спеціалізовані в міжнародному поділі праці. Глибока спеціалізація окремих країн служить гальмом економічного зростання, ставить їх у невигідне становище на світовому капіталістичному ринку, сприяє пограбуванню цих країн імперіалістичними державами за допомогою нееквівалентного обміну. Капіталістичний міжнародний поділ праці виступає як об'єктивний механізм встановлення відносин залежності відсталих країн від промислово розвинутих держав.

Виник новий тип міжнародного поділу праці – міжнародний соціалістичний розподіл праці. На початку 70-х років на частку країн, що розвиваються, де проживає 2/3 населення капіталістичного світу, припадало близько 1/10 його промислового виробництва, проте ці країни давали майже 50% видобутку нафти і понад 30% видобутку металевих руд. У експорті країн на сировину і продовольство припадає понад 80%. Враховуючи нові тенденції на світовому ринку, монополії імперіалістичних держав намагаються брати участь у створенні галузей обробної промисловості, нових і навіть нових виробництв в країнах, що розвиваються, вкладаючи в ці галузі свої капітали.

Поглиблюється міжнародний поділ праці між розвиненими капіталістичними країнами, викликане подальшим зростанням обсягу виробництва, збільшенням номенклатури продукції. Якщо міжнародний поділ праці між розвиненими і колоніальними країнами носило переважно міжгалузевий