Транснаціональні корпорації (ТНК)

Вступ

Найважливішим елементом розвитку світової економіки та міжнародних економічних відносин є транснаціональні корпорації (ТНК). В останні десятиріччя їм приділяється багато уваги з боку науковців та економістів. На сьогоднішній день на практиці жоден важливий процес у світовій економіці не відбувається без їх участі. Міжнародні корпорації, з одного боку, є продуктом міжнародних економічних відносин, які швидко розвиваються, а з іншого – самі представляють могутній механізм впливу на них. Активно впливаючи на міжнародні економічні відносини, міжнародні (транснаціональні) корпорації формують нові відносини, видозмінюють сформовані їхні форми.

Актуальність даної теми визначається тим, що транснаціональні корпорації складають основу економік найрозвиненіших країн світу, вони є наймогутнішими суб’єктами світового господарства, на них припадає основна частина прямих іноземних інвестицій. ТНК створили економічну базу для глобалізації світової економіки, окрім того, вони також відіграють вирішальну роль у науково-технічному прогресі.

Сучасні ТНК, їх діяльність, організаційні форми і специфіка управління є предметом наукового інтересу цілого ряду дослідників. Серед авторів, які досліджували ТНК, слід назвати С. О. Якубовський, Ю. Г. Козак, І. Б. Сорока, І. Б. Хоменко, та ін.

Для досягнення мети даної роботи необхідно визначити сутність транснаціональних корпорацій, та виявити їх роль в економічному зростанні країни, зокрема в Україні.

1. Сутність та основні характеристики ТНК

Транснаціональна компанія (корпорація) – це компанія, що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), (ТНК) – «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу. Транснаціональними корпораціями є великі компанії, діяльність яких виходить далеко за межі країн базування та забезпечує їм сприятливі позиції у виробництві, збуті, закупівлі товарів і наданні послуг. Вони розробляють і здійснюють загальну стратегію розвитку через головний керівний центр, а також володіють значними закордонними активами.

Для віднесення корпорацій до категорії ТНК зазвичай застосовують такі критерії:

- здійснення виробництва товарів або послуг, не менше ніж у 6 країнах;

- частка іноземних працівників становить не менше ніж 25%;

- структура активів складає не менше ніж 25% капіталовкладень за кордоном;

- річний обсяг не менше 1 млрд дол. ;

- обсяг реалізації товарів за межами головної материнської компанії складає не менше 20%;

- єдина стратегія управління розвитку національних підприємств, які входять в організаційну структуру ТНК [1, с. 3]

Теоретичне осмислення розвитку транснаціональних корпорації розпочалось ще в 30-х роках ХХ століття з досліджень Д. Вільямса, який показав наявність протиріч між неокласичною теорією міжнародної торгівлі і розвитком міжнародного виробництва та М. Бая, який досліджував ефективність вертикально інтегрованих компаній. Однак, справжній науковий розвиток проблематика транснаціоналізації господарства припала на 60-ті – 80-ті роки ХХ століття. Саме в цей час формуються основні теоретичні концепції діяльності ТНК, обґрунтовуються причини їх виникнення та поширення.

На сьогоднішній день, у світовій економічній літературі існує декілька термінів для позначення компаній, що мають міжнародне виробництво на основі прямих іноземних інвестицій (багатонаціональні, міжнародні, транснаціональні, глобальні, інтернаціональні тощо). Такі компанії зареєстровані в одній країні, але здійснюють виробництво та інші ділові операції в інших країнах. Прийнято вважати, що за належністю капіталу компаній, які здійснюють міжнародне виробництво, можна поділити на два види: транснаціональні та багатонаціональні. Ттранснаціональні компанії – національні за капіталом та контролем, але міжнародні за сферою операцій. Вони мають зарубіжні активи, що виникли на базі прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Хоча такі корпорації мають всесвітню мережу філій, їх материнська компанія належить капіталу однієї країни (наприклад, американські Ford Motor Company та Exxon Mobil). Позначення «транснаціональний» саме і підкреслює зв’язок корпорацій з капіталом конкретної нації. Багатонаціональні компанії на відміну від транснаціональних контролюються капіталом двох або більше країн. Вони також мають глобальну мережу філій, але до того ж мають міжнародне розосередження акціонерного капіталу. Таким чином, у сучасних умовах транснаціоналізація – це якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя, що є процесом посилення зовнішньоекономічної діяльності в результаті глобальних операцій ТНК. Транснаціональні корпорації – корпорації, які мають дочірні підрозділи будь-яких організаційно-юридичних форм чи сфер діяльності у двох або більше країнах та здійснюють загальну координацію діяльності своїх зарубіжних підрозділів.

Для ТНК може існувати набір ризиків, які прямо не впливають на національні підприємства та компанії. Серед цих ризиків можна виокремити валютні ризики, а також неможливість прогнозу політики уряду. Для ефективного ж функціонування ТНК на ринках зарубіжних держав необхідною є повна та об’єктивна оцінка їх інвестиційного клімату, що ускладнюється наявністю вказаних ризиків.

Якщо взяти до уваги розмах діяльності ТНК та відмінність в інтересах країн-базування і приймаючих країн, то вони в змозі протидіяти впровадженню економічної політики держав, у яких діють, дезорганізувати їх зовнішньоекономічну сферу. [2, с. 37-38 ].

Для України, що переживає період становлення економічної системи та виходу з кризи, питання залучення іноземних інвестицій є надзвичайно актуальними та важливими, оскільки вони впливають на економічний та соціальний розвиток країни. Слід зазначити, що однією з умов привабливості діяльності ТНК є наявність в Україні важливих факторів зростання виробництва. Україна має значні запаси багатьох видів сировинних ресурсів (вугілля, залізна