Транснаціональні корпорації (ТНК)

та марганцева руди, сірка, ртуть, титан, уран, граніт, мінеральні солі тощо) і відповідну добувну і транспортну інфраструктури. Наявність достатньо розвинутої регіональної транспортної інфраструктури – трубопроводів, транзитних терміналів, залізниць і автомобільних доріг, мереж електропередач, морських портів – визначає певні переваги України. Щоправда, старіння інфраструктури нівелює деякі із зазначених переваг. Відносно дешева кваліфікована робоча сила також визначає переваги діяльності ТНК. Хоча в Україні питома вага офіційної заробітної плати в структурі доходів населення збільшується, розрив у вартості робочої сили з промислово розвинутими країнами ще досить значний [3].

2. Вплив ТНК на економіку України

Швидке поширення ТНК стало характерною особливістю другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. У світовій економіці нині нараховується 82000 ТНК та їх філіалів. На ТНК припадає 50% світової торгівлі та 67% зовнішньої торгівлі, також 80% винаходів і ліцензій.

Доменами найбільших ТНК в основному є держави із сильними, стабільними економіками, такі як: США, Великобританія, Німеччина, Китай, Японія, Франція та ін. На територіях промислово розвинутих держав розміщено понад 80% материнських компаній і близько 33% філій іноземних доменів, у країнах, які розвиваються, відповідно 19, 5% і майже 50%, у постсоціалістичних – близько 0, 5% і 17% [4].

Сьогодні ТНК контролюють понад 57% світового промислового виробництва, 69% міжнародної торгівлі, більш як 81% патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій. Україна, як приймаюча ТНК країна, не посіла належного місця в їх діяльності. Незважаючи на певні природні переваги, вона має один із найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної та Східної Європи, СНД. В список глобальних корпорацій, представлених на вітчизняному ринку входять: Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash&Carry, HewlettPackard, British American Tobacco та деякі інші ТНК. Великі промислові концерни, такі як, наприклад, Westinghouse, ExxonMobil або General Electric, на українському ринку відсутні. Виняток – Mittal Steel, для якої її український актив – Криворіжсталь – проміжна, а не кінцева ланка виробничого ланцюга. Серед закордонних інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в Україні є такі галузі економіки: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, торгівля, фінансова сфера, машинобудування,, транспорт,, металургія та обробка металу, операції з нерухомістю, хімічна та нафтохімічна промисловість.. При цьому для ТНК із країн Європейського Союзу та США найбільш привабливими є: українська харчова промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. Саме в цих галузях обіг капіталу є швидким, а комерційні ризики – мінімальні.

Розвиток іноземного інвестування в Україні розпочався одночасно з отриманням суверенітету нашої країни у 1991 р., коли економіка країни стала відкритою для іноземних інвесторів. Цей період характеризується хаотичним створенням спільних підприємств без чіткого визначення їхніх прав та відповідальності, через повну відсутність нормативно-правової бази. Спільні підприємства створювалися тільки на підставі взаємної довіри між партнерами і, як правило, використовувалися іноземними партнерами для просування своєї продукції на ринок України або для доступу до її дешевих сировинних ресурсів. З розробкою та створенням правового поля для іноземного інвестування та початком процесів приватизації розпочалася друга, якісно нова стадія іноземного інвестування. У цей період свої інтереси до ринку України проявляють потужні всесвітньо відомі ТНК – Nestle, Procter&Gambel, Coca-Cola, Samsung, LG та ін.

Таблиця 2.1

Найбільші ТНК, які вклали інвестиції у дочірні компанії, філіали і спільні підприємства в Україні у 2014 р. [5]

КорпораціяКраїнаГалузьОбсяги вкладень, млн. грн

1McDonald’s

CorporationСШАХарчова промисловість198, 3

2Nestlé S. A.

ШвейцаріяХарчова промисловість178, 5

3British American

TobaccoВелика БританіяТютюнова промисловість166, 8

4British Petroleum

Велика БританіяНафтогазова промисловість142, 6

5Procter&Gamble

СШАХімічна промисловість135, 1

6Shell

НідерландиНафтогазова промисловість124, 9

7Coca-Cola

СШАХарчова промисловість121

8UnileverВеликобританія

НідерландиХарчова промисловість та побутова хімія115, 5

9PepsiСo

СШАХарчова промисловість112, 3

Мотивація рішення про діяльність ТНК у тій чи іншій країни визначається її стратегічними планами. Теоретичним підґрунтям можливості реалізації стратегічних цілей ТНК є розроблена модель Даннінга і Портера, яка дістала назву «Електричної парадигми чи парадигми ОLІ». Згідно з цією теорією при прийнятті рішення щодо іноземного інвестування ТНК мають приділяти увагу наявності виконання трьох основних умов:

1. О (owner ship specific advantages) – особисті переваги фірми, це пов’язано з можливістю отримання прибутків від створення власного виробництва за кордоном, освоєння нових сировинних ринків.

2. L (location c specific variables) – перевага розташування, яка стосується умов країни-реципієнта, пільгове оподаткування, сприятливий інвестиційний клімат, висококваліфікована та дешева робоча сила, тощо.

3. І (internalization incentive advantages) – перевага інтерналізації, що стосується можливості засвоїти ринок за рахунок переносу виробничих філій в іншу країну, якщо це є більш економічно доцільним, ніж виробництво на місцевому ринку. Існування та характер взаємодії різної конфігурації переваг ОLІ має здатність змінюватися з плином часу та визначає подальший характер стратегії ТНК на зарубіжному ринку. При наявності тільки першої переваги стратегія ТНК має експортний характер. Оцінивши свої можливості та наявні переваги, ТНК визначає свій подальший стратегічний план, якщо існують передумови інтералізації, то фірма, ймовірно, ухвалить рішення до здійснення прямих іноземних інвестицій [6].

Аналіз діяльності ТНК в Україні дає можливість виявити ряд позитивних та негативних чинників,