Участь прокурора у господарському процесі

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

 

 

Згідно зі статтею 29 ГПК прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина (у випадку його неспроможності через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження) або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні – також і усно [26, c.43].

Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. 

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Участь прокурора в судовому процесі є обов'язковою:

а) у справах, порушених за його заявою; 

б) у разі, коли це передбачено законом або визнано за необхідне господарським судом.

 

 

Сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор — апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Місцевий господарський суд у п'ятиденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду. Втілюючи концепцію, визначену ст. 125 Конституції України, згідно з приписами якої в Україні діють місцеві та апеляційні суди, з 10 липня 2001 р. в системі господарських судів України введений інститут апеляційних судів. У частині ст. 91 ГПК законодавець визначив перелік осіб, які мають право оскаржити в апеляційному порядку, у разі їх незгоди, рішення, прийняте місцевим господарським судом — судом першої інстанції. Такими особами є безпосередньо сторони у справі — сторони судового процесу, визнані такими під час її (справи) розгляду судом першої інстанції. Згадані особи у такому випадку подають процесуальний документ — апеляційну скаргу. Також законодавець визначив, що прокурор на підставі своїх повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру", може оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. У цьому випадку прокурор подає процесуальний документ — апеляційне подання [6]. 

Повноваження прокурора у господарському процесі визначені законодавцем у ст. 29 Господарського процесуально Кодексу. Як вже зазначалося, ч. 1 ст.91, а також ст. 29 ГПК надають прокурору право на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції. Таке положення повністю узгоджується з нормами ст. 37 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої право внесення апеляційного подання на рішення і ухвали судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь. Але слід враховувати, що прокурор у господарському процесі здійснює представницькі функції, тобто представляє інтереси громадянина або держави (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 цього Кодексу) лише у встановлених законодавством випадках. Вирішуючи зазначене питання, слід також керуватись Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99 у справі № 1-1/99 [15].

Як випливає з коментованої норми, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені рішення місцевого господарського суду, але визначення терміна „рішення" у ГПК України відсутнє. Відповідно до приписів ст. 82 цього Кодексу, при вирішенні господарського спору по суті господарський суд першої інстанції приймає рішення. Отже, за приписами ч. 1 коментованої статті будь-яке рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Водночас приписами ст. 86 цього Кодексу законодавець визначив, що господарський суд першої інстанції у разі, коли спір не вирішується по суті, виносить ухвалу. Види ухвал місцевого господарського суду та порядок їх винесення законодавець визначив у відповідних нормах ГПК України. Саме в цих нормах законодавець зазначив про можливість оскарження таких ухвал (див. коментар до ст. 106). Отже, оскарженню в апеляційному порядку підлягають лише ті ухвали місцевого господарського суду, можливість оскарження яких безпосередньо зазначена у відповідних статтях цього Кодексу.

Як визначив законодавець у ч. 1 коментованої статті, апеляційна скарга чи апеляційне подання