Українська термінологія в професійному мовленні

Енциклопедично-довідкові словники подають пояснення наукових понять, а не просто фіксують терміни. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин  –  назви поняття і його означення (дефініції). Наприклад:

Імпорт  –  ввезення з-за кордону на комерційних засадах товарів, послуг, цінних паперів, капіталів, технологій (у формі чужоземних кредитів та інвестицій)  для реалізації  на  внутрішньому  ринку  країни. Будучи результатом міжнародного розподілу праці, І. сприяє економії робочого часу, повнішому задоволенню потреб національної економіки та населення.

(А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. Словник-довідник з підприємництва та економіки будівництва.  –  Львів, 1994).

Тлумачно-перекладні словники  –  це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення. Цікавою лексикографічною працею, яку можна вважати певним символом нашого часу (вибух інтересу до економічної науки) є «Тлумачно-термінологічний словник з ринкової економіки» (Харків, 1994), де, крім тлумачення, подано відповідники до українського терміна російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською мовами.

Стандартизація термінології  –  це вироблення термінів – еталонів, термінів – зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.

Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в кінці XIX  –  на початку XX ст., коли в багатьох терміносистемах виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій,  уточнити  значення  кожного  терміна.   Теоретичні  основи   стандартизації  термінів   розробив німецький учений В.Вюстер.

У Радянському Союзі було створено потужну наукову термінологічну школу під керівництвом Д.Лотте, яка займалася, зокрема, проблемами нормування термінології. Цей процес перебував під пильним контролем держави: над виробленням стандартів працювали Комітет науково – технічної термінології (КНТТ), Комітет стандартизації мір і вимірних приладів та Всесоюзний науково-дослідний інститут інформації, класифікації та кодування. Прийняті державні стандарти (ГОСТи) мали силу закону.

Радянська система нормативної документації вилучила українську мову зі сфери науково-технічної діяльності. Понад 20 тис. державних стандартів (ГОСТ), 47 тисяч галузевих стандартів (ОСТ), 80 тис. технічних умов (ТУ) були російськомовні. Навіть 600 республіканських стандартів УРСР, що їх затвердив і видав Держплан УРСР, також були російськомовні.

В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кінець ХІХ  –  початок ХХ століття). Саме навколо товариства гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут української наукової мови (20 – ті  –  початок 30 – х років). Але обидві ці структури не видавали державних стандартів у теперішньому розумінні цього поняття.

Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології.

Звичайно, такої суворої централізації, як у колишньому СРСР, не спростерігаємо, але необхідність державного підходу до творення єдиної термінології для усієї країни очевидна.

З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, яку схвалив уряд. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.

Для стандартизації термінів у багатьох країнах світу створено відповідні інституції: у США  –  Американська асоціація стандартів, у Німеччині –  Німецький нормалізаційний комітет, у Франції  –  Французька асоціація нормалізації тощо. Поряд із загальнонаціональними асоціаціями діють також фірмові стандартизаційні групи та спеціалізовані науково-технічні товариства окремих галузей науки і виробництва.

Національні  термінологічні  комітети  в  Європі  та  Америці  –   переважно позадержавні структури.  Терміни стають нормативними після ухвал термінологічних нарад і конференцій.

На цей час в Україні розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні п'ять років їх переглядають і уточнюють.

Як же створюють термінологічний стандарт?

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

1) систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості,

величини тощо); розмежування родових та видових понять;

2) відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел);

3) поділтермінівнагрупи:а)вузькогалузевітерміни;б)міжгалузеві;в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькогалузеві терміни);

4) вибирання із  групи  термінів-синонімів нормативного  терміна  (інші  терміни  подають також,  але  з позначкою “нерекомендований”);

5) підбирання  еквівалентів  англійською,  німецькою,  французькою,  російською  мовами  з  відповідних міжнародних стандартів;

6) формулювання українською мовою означення (дефініції) поняття;

7) рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.

У готовому вигляді стаття стандарту має таку будову:

1) назва поняття українською мовою;

2) скорочена форма терміна;

3) недозволений (нерекомендований) синонім;

4) родове поняття;

5) видове поняття;

6) еквіваленти англійською, німецькою, російською, французькою мовами;

7) дефініція (означення);

8) формула або схема.

 

Теми рефератів

1.  Історія української економічної термінології.

2.  Проблеми сучасної української термінології.

3.  Шляхи формування термінології економіки.

4.  Українська термінографія.

5.  Проблеми кодифікації та стандартизації термінології.

 

Практичні завдання

І. Підготуйте відповіді на запитання, виконайте завдання:

1.  Розмежуйте поняття “термін”, “термінологія”, “термінознавство”. Назвіть основні ознаки терміна.

2.  Якими способами утворюються терміни? Наведіть приклади термінів вашого майбутнього фаху, утворених різними способами.

3.  Згрупуйте подані терміни за способами творення. Які з них не відповідають вимогам до термінів?

 

Міжнародна фінансово – господарська операція, енергозберігання, Міжнародне товариство міжбанківських фінансових телекомунікацій, ажіо, споживчий кошик, короткотерміновий кредит, чиста конкуренція, чекодавець, аудиторський висновок, форфейтування, жирант, індосант, СЕЗ (спеціальні економічні зони), профіцит, прибуток, зиск, акредитив з платежем на виплат, відплив капіталу, вексельний портфель, відчуження, ринок праці, СЕП (система електронних платежів), держава – монополія, капіталодефіцитні країни,  пролонгація,продовження  терміну  чинності  угоди,  акцептант,  тросант,  жиро,  індосамет,

ревалоризація.

4.   У чому полягає різниця між термінами, професіоналізмами, номенклатурними назвами? Яке їх місце в професійному спілкуванні?

5.  Що таке кодифікація і стандартизація термінів? Яке їх значення в розвитку термінології?

6.  За яким алгоритмом укладають термінологічний стандарт?

7.  З'ясуйте, фрагменти яких типів термінологічних словників подано нижче.

І.  Імпорт   –  ввезення  з-за  кордону на  комерційних  засадах  товарів,  послуг,  цінних  паперів,  капіталів, технологій (у формі чужоземних кредитів та інвестицій) для реалізації на внутрішньому ринку країни. Будучи результатом міжнародного розподілу праці, І. сприяє економії робочого часу, повнішому задоволенню потреб національної економіки та населення.

ІІ. лицензированиеэк. ліцензування;

внешнеэкономических отношений ліцензування зовнішньо-економічних відносин

8.  Чи є у наведених словникових статтях загальнонаукові, міжгалузеві, вузькоспеціальні терміни? Доведіть.

II. Оформлення документів

1. Що таке протокол? [9; 12; 39]. Назвіть реквізити цього документа.

2. Ознайомтеся зі зразком, складіть протокол зборів академічної групи.

 

 

 

 

 

П Р О Т О К О Л

засідання кафедри

29.08.10

Голова –  Стороженко С.С. Секретар –  Коноплюк Т.В. Присутні: 19 викладачів кафедри

 

Порядок денний:

№ 01

1.  Завдання кафедри у 2010 – 2011 навчальному році

(доповідач  –  Стороженко С.С.).

2.  Про розподіл громадських доручень (інформація Василевської Ж.С.).

3.  Організація роботи навчально – методичного кабінету. (доповідач  –  Коноплюк Т.В.).

 

1. СЛУХАЛИ:

 

Стороженка С.С.  –  Текст доповіді додається.

 

ВИСТУПИЛИ:

 

Лущук П.В. запропонував активізувати науково – дослідну роботу кафедри.

 

Савчук  В.М.  наголосив на  потребі  ретельніше  оформляти  документи,  зокрема  звіти  про  навчальне

 

навантаження, індивідуальні плани, відгуки про відвідані заняття.

 

Остапчук О.Т. відзначила проблеми в роботі навчально–методичного кабінету, пов'язані з недостатньою кількістю навчальної літератури, відсутністю передплатних видань.

 

УХВАЛИЛИ:

 

1.1.Звіти про  виконане за місяць навчальне навантаження  подавати ст.  лаборантові  до  10  числа наступного місяця (відповідальні  –  викладачі кафедри).

 

1.2.Подати пропозиції щодо графіків взаємовідвідувань, консультацій, модульних іспитів,  відкритих занять до 10.09.10 (відповідальні  –  викладачі кафедри).

 

1.3.Клопотати  про   поповнення  фонду   навчально–   методичноїлітератури(відповідальний–

Стороженко С.С.).

 

2. СЛУХАЛИ:.......

 

Голова(підпис)С.С. Стороженко

Секретар(підпис)Т.В. Коноплюк

III. Правописний практикум

1. Повторіть розділ “Кома в складному реченні” [36: §118]). Перепишіть речення, поставте розділові знаки.

 

В економічній науці немає однозначної оцінки видів земельної ренти та шляхів її використання хоча за усталеною класифікацією в аграрному секторі економіки існує три види ренти диференціальна абсолютна і монопольна. Існування земельної ренти зумовлене тим що земля будучи основним засобом виробництва є обмеженою у просторі і тому у практиці її використання розрізняють диференціальну ренту І і диференціальну ренту ІІ.

 

ІV. Практикум з культури мови

 

1. Поставте подані іменники в родовому відмінку однини. Чи можливі паралельні варіанти закінчень?

 

План,  бізнес,  предмет,  етап,  товар,  збут,  тариф,  факт,  маркетинг,  борг,  імпортер,  висновок,

інвестор, акт, ринок, ризик.

 

2. З'ясуйте значення слів, два з них уведіть у речення.

 

Корупція, альтер еґо, імідж. інфраструктура.