Українська загальноосвітня середня школа в період визвольних змагань (1917-1920 рр.)

Основними методами дослідження стали: порівняльно-історичний (використовувався при розгляді та характеристиці дій урядів УЦР, Гетьманату, Директорії в освітній галузі) ; емпіричного аналізу (для накопичення та аналізу конкретних фактів з різних аспектів досліджуваної теми) ; систематизації (для логічної побудови викладу та впорядкування фактичного матеріалу) ; об'єктивності (покладений в основу визначення вкладу українських урядів та громадських організацій у справу відродження та розбудови української середньої загальноосвітньої школи) ; статистичний (для визначення темпів зростання кількості українських загальноосвітніх середніх шкіл) ; аналітичний (покладений в основу аналізу конкретних історичних подій).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є одним з перших у вітчизняній історіографії комплексним дослідженням процесу становлення й розвитку української загальноосвітньої середньої школи в період визвольних змагань 1917-1920 рр. На дисертаційному рівні вперше:

- виділено українську середню загальноосвітню школу як самостійний предмет дослідження, здійснено їх комплексний аналіз у порівнянні з іншими середніми навчальними закладами;

- залучено до наукового обігу ряд документів, що характеризують кількісне зростання українських гімназій і реальних шкіл в досліджуваний період, архівні матеріали про їх господарське становище; спогади учнів гімназій, зокрема рукописний варіант спогадів Ю. Л. Юркевича;

- здійснено аналіз діяльності Товариства шкільної освіти та Всеукраїнської учительської спілки і їх ролі у справі відродження української загальноосвітньої середньої школи;

- подано комплексний історичний огляд становлення і розвитку Першої української гімназії ім.. Т. Г. Шевченка у Києві, як однієї з найбільш характерних і показових в системі українських загальноосвітніх шкіл.

Дістали подальший розвиток:

- теоретичні розробки щодо діяльності українських урядів в процесі формування української національної системи освіти;

- наукові погляди стосовно вкладу українських громадських організацій в справу відродження і розбудови української середньої загальноосвітньої школи.

У роботі обґрунтовано висновок щодо історичної наступності у справі реформування освіти та збереженні основних здобутків української загальноосвітньої середньої школи 1917-1920 рр. у сьогоденні.

Практичне значення дисертації пов'язано з характером поставлених завдань, що мають науково-теоретичне і прикладне значення. Основні положення, висновки й узагальнення, фактичний матеріал праці можуть бути використані при підготовці спеціальних та узагальнюючих праць з історії освіти й української культури, нормативних та спеціальних лекційних курсів, написанні підручників та навчальних посібників з історії України. Творче переосмислення досвіду роботи українських гімназій в 1917-1920 рр. може бути цілком корисним у сучасних умовах європеїзації економічного й культурного життя України, реформування системи освіти.

Особистий внесок здобувача у працю “Володимир Дурдуківський – педагог, критик, громадський діяч” полягав у висвітлені процесу заснування і становлення Першої української гімназії ім. Т. Г. Шевченка у Києві, директором якої був В. Ф. Дурдуківський і складає 25%.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота обговорювалася і рекомендована до захисту кафедрою історії України Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Основні положення та висновки дослідження знайшли своє відображення у п'яти наукових публікаціях, апробувались на щорічних науково-практичних конференціях викладачів Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (2000 р., 2001 р., 2002 р.), на Другій Всеукраїнській науковій конференції “Інтелігенція і влада” (Одеса, 2002 р.), у практиці викладацької роботи автора.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів (сім підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (394 назви), 2 додатків, 11 таблиць. Обсяг роботи – 222 сторінки, основна частина – 179 сторінок.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження проблеми, визначено його предмет, особливості, мету і завдання, методи дослідження, вказано на наукову новизну та практичне значення дисертації, наведено дані про апробацію та публікації результатів дослідження, аргументовано хронологічні та географічні рамки дослідження.

У першому розділі “Історіографія проблеми та джерельна база дисертації” висвітлено стан наукової розробки проблеми за хронологічно-проблемним принципом, проаналізовано джерела та літературу з теми дослідження.

Кількість історіографічних праць, присвячених дослідженню процесу становлення системи освіти в Україні у 1917-1920 рр. досить значна, однак науково-літературна база, що висвітлює дану проблему, відрізняється різноманітними ідеологічними підходами в тлумаченні розвитку освіти цього періоду. У зв'язку з цим літературу, яка торкається проблем реформування й розвитку освіти, умовно можна поділити на три категорії.

Перша – наукові, педагогічні, епістолярні твори представників національно-визвольного руху, що брали участь у визвольних змаганнях 1917-1920 рр. та діячів, що стояли біля витоків реформування освіти того періоду – твори В. Винниченка, М. Грушевського, Д. Дорошенка, О. Дорошкевича, В. Дундуківського, С. Постернака, С. Русової, С. Сірополка, П. Скоропадського, П. Холодного, Я. Чепіги, С. Черкасенка, Ю. Шевельова, І. Ющишина. Спрямованість їхніх творів відображає власне ставлення авторів до подій, учасниками яких вони були. І хоча в деяких питаннях думки авторів розходяться, все ж їхні твори базуються на національно-демократичних підходах щодо висвітлення розвитку й реформування освіти.

Основними питаннями, яких торкались автори, були: доведення необхідності українізації освіти, створення єдиної освітньої системи, особливості організації єдиної трудової школи, ліквідація станової освіти, характеристика діяльності урядових і громадських структур в реформуванні освітньої галузі, відношення різних учнівських, учительських, батьківських, громадських кіл до українізації освіти, проблеми, що поставали перед школами в процесі реформування.

Більшість авторів схилялись до загальноосвітньої спрямованості праць і не виділяли українські