Вплив світової фінансово-економічної кризи на фіскальну політику України

Державні видатки як економічна категорія – це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Державний бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів:

•національна оборона; 

•утримання державного апарату; 

•фінансування бюджетного сектора економіки; 

•cоціальні видатки; 

•фінансування розвитку економіки;

•проценти за державний борг. 

Обсяг кожного з напрямів видатків установлюється в законодавчому порядку і відбиває політику уряду.

У структурі видатків державного бюджету України найвагомішими є частки, пов'язані з утриманням державного сектора економіки (освіта, правоохоронна діяльність, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, наука, культура, спорт тощо), з фінансуванням національної економіки, обслуговуванням державного боргу, а також заходів щодо ліквщації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Видатки бюджету — це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави. Видаткову частину Державного бюджету теж поділено на дві складові: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.

Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету (наприклад, цільові фонди включені у бюджет на відповідний рік).

Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету і не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.

Фінансування державних видатків – це плановий, цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск грошових коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека тощо), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави, який здійснюється на основі режиму економії при постійному контролі. Основними суб'єктами фінансування є державні органи, підприємства, установи та організації державної та комунальної форм власності.

Проаналізуємо структуру видатків Державного бюджету України в 2006-2008 роках. Вихідні дані та розрахунки представимо в табл.2.1.

 

Таблиця 2.1

Структура видатків Державного бюджету України в 2006-2008 роках тис.грн.

 

Як видно з табл. 2, найбільшу частку в структурі видатків Державного бюджету України протягом досліджуваного періоду складають видатки на загальнодержавні функції, всі знають що таке загальнодержавні функції. Їх частка складає: в 2006 році – 40,05%, в 2007 році – 37,27%, в 2008 році – 35,45%. Отже, частка цих видатків в динаміці зменшується, що обумовлено зниженням їх абсолютного обсягу. 

Друге місце в структурі видатків Державного бюджету в 2008 році займають видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення. Їх частка рівна: в 2006 році – 7,54%, в 2007 році – 16,23%, в 2008 році – 19,59%. Отже, частка цих видатків в динаміці зростає, що обумовлено збільшенням їх абсолютного обсягу.

Також важливе місце в структурі державних видатків мають видатки на економічну діяльність. Їх частка складає: в 2006 році – 19,23%, в 2007 році – 15,71%, в 2008 році – 15,86%. 

Суттєву частку в структурі видатків складають також видатки на освіту. Їх частка становить: в 2006 році – 14,09%, в 2007 році – 8,8%, в 2008 році – 9,05%. Такі зміни питомої ваги даних видатків, в першу чергу, обумовлені відповідними змінами їх абсолютного обсягу.

 

Рис.2.2. Структура видатків Державного бюджету України в 2008 році

 

Таким чином, в 2007 році спостерігається зменшення більшості статей видатків Державного бюджету України, а в 2008 році - незначне їх зростання порівняно з 2007 роком. При цьому основну частку видатків Державного бюджету України в 2008 році складають видатки на загальнодержавні функції, соціальний захист та соціальне забезпечення, економічну діяльність.

В динаміці протягом 2006-2008 років обсяг видатків Державного бюджету України зменшився і в 2008 році видатки Державного бюджету склали 231880954 тис. грн., що на 233614039,9 тис. грн. або на 50,19% менше порівняно з 2006 роком, але на 70061953,2 тис. грн. або на 43,3% більше порівняно з 2007 роком.

При цьому видатки на загальнодержавні функції в 2008 році зменшилися порівняно з 2006 роком на 104228286 тис. грн. або на 55,9% і склали 82207161,55 тис. грн., що на 21893742,8 тис. грн. або на 36,3% більше порівняно з 2007 роком. Причиною такого зменшення видатків на загальнодержавні функції є тенденція до зниження видатків на утримання державних органів, зменшення пільг ряду категорій державних службовців, тощо.

Міжбюджетні трансферти слід розглядати як важливу складову міжбюджетних відносин, що безпосередньо впливає на забезпеченість громадян суспільними послугами, вирівнювання рівня бюджетної забезпеченості, виконання важливих економічних і соціальних програм.

Оптимізація державного регулювання міжбюджетних відносин має включати: 

визначення ідеології і концепції такого регулювання;

формування його структури і нормативного-правового забезпечення;

інформаційно-аналітичну оцінку пріоритетів держави в цій сфері;

оцінку всіх фінансових та інших ресурсів на загальнодержавному і регіональному рівнях, що можуть бути використаними у міжбюджетних відносинах; 

вибір конкретних дій, механізмів і процедур, що зумовлені характером формування міжбюджетних відносин і тією чи іншою мірою забезпечених фінансовими та іншими ресурсами; 

заходи поступового й постійного відстеження ходу реалізації кожного елементу системи міжбюджетних відносин.

 

 

Проведення фіскальної політики в Україні у перехідний період до ринку ускладнюється потребою одночасного збільшення обсягів виробництва і зниження темпів інфляції. У країнах зі сталою ринковою економікою такої проблеми, як правило, не існує. Там домагаються або зниження інфляції (у тому числі й внаслідок зниження обсягів виробництва шляхом збільшення податків), або збільшення обсягів виробництва (серед іншого - через зниження податків на прибуток корпорацій). У