Виробнича підприємницька діяльність

Грошові субсидії підприємцю, особливо початківцю, як правило, на пільгових умовах, можуть і повинні надавати державні структури. Однак на практиці малого підприємництва не виділяють навіть тих коштів, що закладені в бюджеті країни на ці цілі.

Непрямими учасниками виробничої підприємницької діяльності є федеральні і муніципальні фінансові органи, податкова інспекція. Вони виконують чисто фіскальну функцію, вилучаючи у підприємця у федеральний і місцевий бюджети податки, обов'язкові платежі, відрахування, штрафи, мита і т. п.

Результат виробничої діяльності підприємця – реалізація продукції (робіт, послуг) споживачеві і виручка певної суми грошей. Різниця між грошовою виручкою та витратами виробництва складає прибуток підприємства.

Розрізняють валовий (балансовийу) і залишковий (чистий) прибуток підприємця. Валовий прибуток являє собою грошову суму, яка залишається у підприємця після сплати всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції, але до виплати податків. Залишкова (чистий) прибуток визначається вирахуванням із валового прибутку податків, відрахувань, платежів, штрафів, стягнень і т. п. і являє собою кінцевий підсумок діяльності підприємця-виробничника.

Загальну фінансову оцінку діяльності такого підприємця визначає показник рентабельність, що розраховується як відношення залишкової прибутку до повних витрат виробництва. Найбільш повне уявлення про ефективність конкретного виробничого підприємницького проекту дасть бізнес-план.

Метою виробничого підприємництва є одержання прибутку в результаті продажу виробленої продукції, виконаних робіт, послуг. Виробнича підприємницька діяльність розрізняється за формами та видами

 

 

Існують дві форми виробничого підприємництва (рис. 1. 1) :

1) Традиціоналістське підприємництво. Орієнтоване на виробництво традиційних товарів для постачання на ринок. Асортимент товарів, який вже давно випускається виробником, відносно стабільний, не підлягає суттєвим змінам за різновидами.

2) Інноваційне підприємництво. Передбачає організацію виробництва з широким використанням інновацій. Результатом такої організації виступає новий (раніше не існуючий) товар або товар з принципово новими характеристиками, властивостями або навіть сферами використання. Практика виробничої підприємницької діяльності у будь-якій формі включає в себе елементи інноваційного процесу.

Рис. 1. 1. Виробниче підприємництво та його складові

Виробниче традиціоналістське підприємництво завершується випуском товару, який продається підприємцем покупцю. У результаті він одержує від покупця належну суму від продажу товару. Завдання підприємця полягає у тому, щоб виробництво було рентабельним, тобто дохід перевищував витрати і податки. Основними принципами раціональної організації основного виробництва у сучасних умовах науково-технічного прогресу є спеціалізація процесу (робочих місць), пропорційність, ритмічність, безперервність, паралельність, мінімізація часу.

1) Спеціалізація процесу (робочих місць) – це скорочення кількості найменувань робіт, операцій на кожному робочому місці. Якщо за одним виробничим підрозділом закріплені різноманітні операції, то виробничий процес потребує постійних переналадок, перебудов, що завжди призводить до зростання втрат часу. Зниженню втрат при цьому сприяє стандартизація та уніфікація виробів та їхніх складових частин, які сприяють стабілізації вимог виробництва та підвищенню рівня організації загального процесу за рахунок підвищення масовості випуску продукції.

2) Принцип пропорційності організації виробничого процесу – це рівна пропускна спроможність усіх виробничих підрозділів як основних, так й допоміжних, а у рамках цехів – рівна пропускна спроможність ділянок та ліній, груп обладнання та робочих місць.

3) Рівна пропускна спроможність основних цехів передбачає, що вони можуть випускати продукцію у номенклатурі, кількості та у строки, що відповідають вимогам комплектного і рівномірного випуску підприємством готової продукції згідно із замовленням.

4) Ритмічність виробництва – це періодичність повторення виробничого процесу через певні відрізки часу на усіх його стадіях. Порядок повторення виробничого процесу визначається ритмом запуску та ритмом випуску продукції. Неритмічна робота призводить до значних виробничих втрат: простою обладнання, зниження продуктивності праці, підвищення собівартості продукції, що випускається.

5) Принцип безперервності, що означає ведення роботи без будь-яких перерв або зведення їх до мінімуму. За рахунок цього забезпечується краще використання виробничих потужностей, скорочується тривалість циклу виготовлення продукції.

6) Принцип паралельності – одночасне виконання окремих частин виробничого процесу. Так, однакові операції можуть одночасно виконуватись на декількох робочих місцях. Паралельно можуть здійснюватись й суміжні операції з обробки партії деталей.

7) Принципу мінімізації часу – забезпечення найкоротшого шляху проходження предметів праці по усім стадіям виробничого процесу: від запуску у виробни цтво вихідних матеріалів до випуску готової продукції та її складування. Мінімізація часу дозволяє скоротити тривалість виробничого циклу та зменшити витрати на використання між – операційних транспортних операцій.

Підвищити ефективність виробництва можна при тому ж технічному рівні станків і механізмів, при тих же технологічних процесах за рахунок випуску виробів з уніфікованих і нормалізованих вузлів, деталей, що створює умови для серійного (масового) запуску їх у виробництво. Результативність виробництва підвищується також завдяки розміщенню обладнання за потоком руху предметів у виробничому процесі, скороченню міжопераційних маршрутів переміщення напівфабрикатів, деталей. Створення такої раціональної організації виробництва не вимагає великих додаткових інвестицій, але підвищує продуктивність праці, скорочує виробничий цикл, знижує собівартість продукції, і на цій основі забезпечує зростання прибутку та підвищення рентабельності виробництва.

Раціональна організація виробництва стає все більш активним фактором технічного прогресу, сприяє не тільки кращому використанню техніки, але й обумовлює ряд змін у техніці та технології. У свою чергу технічний прогрес