Зґвалтування, вбивство і пограбування, а також перелюб. історія кримінального злочину, здійсненого під львовом у 1645 р.

 

Незважаючи на малоінформативність відомостей, наведених у судових записах (почасти чернеткових, тому лаконічних і неясних) про обставини самого злочину, привертають увагу деякі його аспекти, а також нюанси у розгляді кримінальної справи:

Жертва була молодою, бо в усіх випадках згадується як «дівка», хоча напевно тут маємо вказівку не лише на її вік (одного разу вона навіть названа «дитиною», хіба що то випадкова описка писаря?), але й на статус незаміжньої. Чоловіка вона однозначно не мала, але й не згадано, чиєю донькою була, хоч при ідентифікації молодих людей це було типовим для тогочасних повсякденних і діловодних практик. Можливо, її батько не був мешканцем Львова й околиць (відповідно його ім’я було незнане або нічого не значило для міських урядників), можливо, батька взагалі не було (якщо дівчина була нешлюбною дитиною), або, що більш вірогідно, батьки на той час уже були покійні. Недаремно позивачем виступила тітка (сестра матері) жертви, яка, очевидно, і опікувалася Катажиною. Ймовірно, іншої рідні в неї не було, бо перевага в ініціюванні судового процесу надавалася родичам чоловічої статі, але такого не знайшлось (принаймні у Львові й поблизу міста). Недаремно позивача при розгляді справи представляв міський інстиґатор, виконуючи роль публічного оскаржувача .

Злочинець мав, очевидно, невисокий статус у тогочасному соціумі, жодного разу до нього не застосовано якогось із епітетів, що ними в тогочасному діловодстві позначали приналежність до стану чи соціальної групи. З іншого боку, Якуб не належав до маргінесу тогочасного суспільства, до таких званих «людей люзних», які найчастіше і творили кримінальне середовище. Вказується про походження із с. Рожанка (очевидно за його власним зізнанням), а називання

Якуба не тільки на ім’я, але й на прізвище/прізвисько, як і згадка про його вдівство, опосередковано свідчать, що йшлося не про молодого чоловіка, а про селянина-господаря, голову сім’ї і власника господарства, становище якого, очевидно, похитнули смерть дружини і лиха вдача. Не став він і випадковим злочинцем, бо обрав свою жертву цілеспрямовано. У декреті говориться, що він вистежив Катажину в місті, але тут мався на увазі не пошук випадкової жертви, як може видатися на перший погляд, а спланованість злочину. Якуб був знайомий з Катажиною, бо невипадково вони спільно вийшли з міста і пройшли частину дороги. Про це ж промовляють і малозрозумілі заяви злочинця, що Катажина чи то зваблювала його, чи то погрожувала його життю, і початкові свідчення про участь Ядвіґи у підготовці нападу.

Риторика, що її використали міські судді у своїх вироках, на перший погляд виглядає типовою для подібних кримінальних справ про вбивства, насильство й злодійство, тобто формалізованою. Як переконаний А. Карпінський, власне наводячи для прикладу цитату з вироку Якубу Зємбці, деталізовані й образні описи страти, що чекала на засуджених злочинців, вміщувалися в судові декрети з роз’яснювально-попереджувальною метою . Вироки вочевидь оголошувалися публічно та своєю промовистістю мали обґрунтовувати жорстокість і, водночас, запобігати аналогічним злочинам. Тому при описуванні тих чи тих аспектів тогочасних кримінальних злочинів судді зверталися до характерних фраз і виразів, почасти черпаючи їх із тогочасних юридичних трактатів , однак не можна вважати їх повністю позбавленими реального підґрунтя. Так, за словами про зрадницьке/підступне поводження Якуба із своєю жертвою проглядається існування певних взаємовідносин між ними – якщо тільки цей пасаж у вироку не зумовила наявність у злочинця при собі ножа, що судді могли розцінити як свідчення його злого умислу від самого початку. Відтак низка подібних моментів у декретах дозволяють розмірковувати про передумови й обставини злочину.

Натомість суд не вдавався в деталі злочинів (принаймні їх в судових записах бракує), зокрема, стосовно тієї обставини, чи відбулося зґвалтування, чи ні. Можливо це було обумовлено тим, що сексуальні відносини належали до «гріховних» і тому табуйованих тем, або тим, що Якуб сам зізнався у зґвалтуванні і його слова не потребували підтвердження додатковими доказами. Так чи інакше, з судового декрету, який вочевидь базувався на розповіді самого злочинця, неясно, чи насильство відбулося, лише говориться, що дівчина пручалася, тому нападник і вбив її.

Причини й мотиви. Пояснення Якуба на одному з перших допитів, що він зарізав дівчину через стан сп’яніння, можна трактувати по-різному. Справді, чимало злочинів у ранньомодерний час (як і в будь-яку епоху) здійснювали особи в нетверезому стані, однак тогочасні суди, зокрема в містах Польського королівства , не брали до уваги цього факту, караючи захмелілих злочинців так само, як і тверезих. Навряд чи Якуб був настільки напідпитку, що не усвідомлював своїх дій. Невідомо, де почали свою спільну подорож Якуб і Катажина (загалом відстань від середмістя Львова до Лисинич становить близько 7 кілометрів), але мусили пройти спільно чималу частину шляху, перш ніж дістатися безлюдного місця. Малоймовірно, що після кількох пройдених кілометрів чоловік, навіть якщо і добряче випив перед тим, залишався геть нетверезим (хіба що пив дорогою?). З іншого боку, Якуб міг справді бути напідпитку під час вбивства, тож, протверезівши, згодом усвідомити скоєне