Адаптація українського законодавства у сфері регулювання діяльності акціонерних товариств до норм європейського права: проблемні питання

Одразу слід наголосити, що у вказаних рекомендаціях термін директор означає будь-якого члена адміністративного, управлінського або наглядового підрозділу компанії, акції якої котуються на ринку. Тобто, 1) голова наглядової ради, члени наглядової ради; 2) одноособовий виконавчий орган акціонерного товариства та члени виконавчого органу акціонерного товариства передбачені законом «Про акціонерні товариства» [3] вважаються відповідно наглядовими або виконавчими директорами.

Політика їх винагородження та власне винагорода має публікуватися на офіційному веб-сайті акціонерного товариства та розкривати політику на наступний/наступні роки, за минулий фінансовий рік, пояснювати зміни у політиці винагородження та містити такі положення:

• змінні та постійні складових компонентів винагороди директорів;
• критерії встановлення ефективності діяльності (збільшення вартості акцій тощо), на яких базуються змінні компоненти винагороди;
• інформацію щодо зв’язку між винагородою та роботою;
• головні параметри та пояснення до будь-якої щорічної системи участі в прибутках і будь-яких інших безготівкових пільг;
• характеристику головних особливостей додаткової пенсії або схем дострокового виходу на пенсію директорів.

Також відповідно до вказаної рекомендації законодавець на власний розгляд встановлює в законі, хто визначатиме політику винагородження: відповідний комітет наглядової ради (в такому разі рішення загальних зборів матимуть рекомендаційний характер) чи загальні збори.

Рекомендація щодо діяльності наглядових директорів [12] містить велику кількість положень, що потрібно включити до норм закону «Про акціонерні товариства»[3], що регулюють діяльність наглядової ради та її членів.

По-перше, прийняття на посаду має здійснюватися на визначений строк з можливістю переобрання (термін не має перевищувати 3 строки або 12 років).

По-друге, мають встановлюватися вимоги до наглядових директорів: освіта, досвід роботи у сфері фінансів, знання бухгалтерської справи. Окрім того мають чітко визначатися зобов’язання наглядових директорів для забезпечення ефективного нагляду. З цією метою товариство може обмежити можливість праці за сумісництвом для наглядових директорів.

По-третє, має забезпечуватися незалежність наглядових директорів для недопущення концентрації більшості повноважень в руках однієї чи малої кількості осіб: наглядовими директорами не можуть бути виконавчі директори, акціонери-власники контрольного пакету акцій, особи, які мають істотні ділові відносини з товариством, близькі родичі згаданих осіб, тобто, особи, які можуть бути зацікавлені у здійсненні махінацій на свою користь. Таким чином можна зробити висновок, що члени наглядової ради і акціонерні товариства не повинні бути пов’язаними особами у розумінні п. 14. 1. 159 ст. 14 Податкового кодексу України [11]. Наглядова рада може визначити відсутність незалежності і за іншими критеріями, не передбаченими законодавством або пояснювати відсутність залежності у разі невідповідності директора одномучи декільком законодавчим критеріям незалежності.

Щодо діяльності наглядової ради, то вона має опиратися на діяльність комітетів: з висування кандидатур, з винагороди та аудиторський комітет. Ці комітети надають свої рекомендації наглядовій раді, яка їх розглядає. За невеликої кількості осіб у наглядовій раді комітети можуть не утворюватися.

Таким чином, якщо адаптація закону України «Про акціонерні товариства» [3] до законодавства ЄС у сфері регулювання виконавчих директорів потребує доповнення лише щодо оплати їх праці, то діяльність наглядових рад та наглядових директорів підлягає значному реформуванню.

В процесі адаптації українського законодавства у сфері акціонерних товариств до європейського права потрібно буде вирішити і багато інших не менш важливих питань, зокрема щодо:

• фінансової звітності акціонерних товариств (обов’язкові мінімальні вимоги до інформації, що відображається у річній фінансовій та консолідованій звітності та порядок проведення аудиту річної фінансової та консолідованої звітності [14, с. 212]) ;
• статутного капіталу (порядок оплати тощо) та виплати дивідендів;
• прав міноритарних власників акцій;
• купівлі контрольного пакету акцій товариства тощо.

Висновки. Отже, відсутність відповідальності за неоприлюднення інформації про акціонерні товариства, що підлягає такому оприлюдненню, зводить нанівець законодавче закріплення про обов’язковість такого оприлюднення. Змін потребують і норми, що регулюють періодичність оприлюднення інформації, та вимоги до її змісту.

Також серйозним недоліком є «закритість» інформації про філії іноземних акціонерних товариств. Необхідно законодавчо забезпечити відкритий доступ до такої інформації.

Законодавство у сфері поділу, поглинання та злиття потребує вдосконалення щодо визначення моменту набуття чинності таких угод, а також процедури та умов визнання таких угод недійсними. Потрібно закріпити таку форму поділу акціонерних товариств, як поділ шляхом придбання.

В законі «Про акціонерні товариства» необхідно передбачити норми, які б зобов’язували акціонерні товариства проводити та розкривати політику щодо оплати праці членів виконавчого органу акціонерного товариства та членів наглядової ради.

Діяльність наглядових рад та її членів підлягає значному реформуванню. До членів наглядової ради встановлюються принципово нові вимоги, зокрема необхідно визначити критерії незалежності членів наглядової ради, встановити вимоги кваліфікації, встановити, що члени наглядової ради обираються на певний строк із правом переобрання.

Необхідно передбачити створення комітетів наглядової ради, на які має опиратися наглядова рада у своїй діяльності.