Акушерство

1. Інструменти з металу, вироби із скла стерилізуються шляхом кип'ятіння у дистильованій воді протягом ЗО хв. ; у 15% розчині питної соди у дистильованій воді протягом 15 хв., або у

повітряних стерилізаторах при температурі 120°С протягом 45 хвилин.

2. Вироби з полімерних матеріалів стерилізуються шляхом занурення в дезрозчин з наступним промиванням у воді. Дез-розчини і часи дії:

- хлорамін В 0, 25% – 30 хв. ;

- хлоргексидину біглюконат 1% – 30 хв. ;

- сульфохлорантин 0, 2% – 30 хв. ;

- дезоксон 13% – 30 хв.

3. Поверхні приміщення обробляють шляхом дворазового протирання дезрозчином з інтервалом у 15 хв. або зрошення – час дії 60 хв. Дезрозчини: хлорамін В 0, 75%, хлоргексидину біглюконат 1%, сульфохлорантин 0, 2%.

4. Гумові вироби (міхур для льоду, гумові трубки приладів) обробляють шляхом дворазового протирання дезрозчином з інтервалом в 15 хв. з наступним промиванням водою. Дезрозчини: хлорамін В 1%, перекис водню 3%, хлоргексидину біглюконат 1%, сульфохлорантин 0, 2%.

5. Зонди, соски, балони для відсмоктування слизу у новонароджених стерилізуються шляхом кип'ятіння у дистильованій воді протягом ЗО хв., у 15% розчині питної соди у дистильованій воді протягом 15 хв., або шляхом автоклавування – водяна насичена пара під тиском при температурі 110°С.

6. Стетофонендоскопи, сантиметрові стрічки – дворазове протирання хлораміном В 0, 5% або хлоргексидином 1% з інтервалом у 15 хв.

7. Термометри – занурення у розчин хлораміну В 0, 5% протягом 30 хв. ; перекису водню 3% – 30 хв. ; хлоргексидину біглюконату 0, 5% 30 хв. ; сульфохлорантину 0, 2% – 30 хв.

8. Церати – фартухи, мішки, матраци протирають розчином хлораміну В 1%, хлоргексидину біглюконату 1%, сульфохлорантину 0, 2%.

9. Підкладні церати – занурення у розчин хлораміну В 1% протягом ЗО хв. ; хлоргексидину біглюконату 1% 60 хв. ; сульфохлорантину 0, 2% – 30 хв., гіпохлориту натрію 0, 25% на 15 хв.

Механізми поширення інфекції:

1. Контактний (руки медичного персоналу, медична апаратура, предмети догляду за немовлятами).

2. Фекально-оральний (молоко, розчини для пиття, зонди, катетери) ;

3. Повітряно-крапельний.

4. Трансфузійний.

У розвитку інфекції виділяють такі етапи:

1. Контамінація – контакт новонародженого з мікрофлорою під час пологів, первинної обробки, заходів реанімації в пологовій залі тощо. Контамінація характеризується невисоким рівнем висіву бактерій (100-1000 КУО/г), виділенням двох або трьох різних штамів бактерій, вона не спричиняє розвитку інфекції, але може призводити до колонізації.

2. Колонізація – процес заселення шкіри, носоглотки, дихальних шляхів, травного каналу бактеріями матері та навколишнього середовища. Колонізація, рівень якої перевищує 10й КУО та характеризується переважанням умовно-патогенних бактерій або грибів і дефіцитом біфідобактерій, є патологічною, значно підвищує ризик розвитку інфекційно-запальних захворювань, особливо у новонароджених з перинатальною патологією та недоношених дітей.

3. Клінічна маніфестація інфекції.

Найпоширеніші нозологічниі форми ВЛІ:

1. Локальні: омфаліт, кон'юнктивіт, піодермія, абсцес, флегмона, пневмонія, отит, мастит, гострі кишкові інфекції, ендометрит, післяопераційна інфекція.

2. Генералізовані: сепсис (септицемія, септикопіемія).

3. Інші інфекції: краснуха, кір, вірусний гепатит тощо.

 

Жіночі статеві органи поділяють на зовнішні і внутрішні. Межею між ними є дівоча пліва (hymen).

ЗОВНІШНІ СТАТЕВІ ОРГАНИ ЖІНКИ

До зовнішніх статевих органів (genitalia externa, vulva) малі статеві губи, клітор, присінок піхви (рис. 1).

ЛОБОК (mons pubis) – багате на підшкірну жирову клітковину підвищення, що міститься спереду і вище лобкового зчленування. У жінок волосистість на лобку обмежена горизонтальною лінією. Ріст волосся за чоловічим типом, коли волосистість розповсюджується по середній лінії до пупка, вкриває внутрішні поверхні стегон, свідчить про порушення діяльності яєчників та надниркових залоз.

ВЕЛИКІ СТАТЕВІ ГУБИ (labia pudenda majora) – дві поздовжні складки шкіри, що оточують з боків статеву щілину. Спереду переходять у шкіру лобка, ззаду з'єднуються, утворюючи задню злуку (comissura labiorum posterior). Простір між задньою злукою та анусом називається акушерською промежиною (perineum). Висота її у більшості жінок становить 3-4 см. Якщо висота промежини більша 4-х см, її називають високою, якщо менша 3-х см – низькою. Промежина часто травмується під час пологів.

У товщі задньої третини великих статевих губ містяться великі присінкові (вестибулярні) або бартолінієві залози (glandulae vestibularis majores). Їхні розміри досягають 10-15 мм завдовжки та до 6-8 мм завширшки. Це альвеолярно-трубчасті залози, при статевому збудженні вони виділяють секрет, що зволожує вхід у піхву. Вивідні протоки бартолінієвих залоз відкриваються у борозенці між малими статевими губами та дівочою плівою.

МАЛІ СТАТЕВІ ГУБИ (labia pudenda minora) – пара шкірних складок, розміщена паралельно великим статевим губам. Спереду вони з'єднуються в ділянці клітора, утворюючи його вуздечку та крайню плоть, ззаду зливаються з великими.

КЛІТОР (clitoris) невелике конусоподібне утворення, що складається з двох печеристих тіл. Завдяки великій кількості нервових закінчень, які містіть клітор та статеві губи, вони є у жінки органом статевого чуття.

ПРИСІНОК ПІХВИ (yestibulum vaginae) обмежений з боків малими статевими губами, спереду клітором, ззаду – задньою злукою, зсередини гіменом. Сюди відкриваються вивідні протоки бартолінієвих