Акушерство

3. Власні зв'язки яєчників (lig. ovarii proprium) – ідуть від дна матки, починаючись нижче від місця прикріплення маткових труб, до яєчників. У товщі цієї зв'язки проходять яєчникові судини.

фіксуючий та закріпний апарат матки складають:

1. Основна або поперечна зв'язка матки (lig. transversum s. cardinale) – складається з віялоподібно розміщених сполучнотканинних та гладеньком'язових елементів, що йдуть від нижнього відділу матки на рівні її внутрішнього вічка до бокових стінок тазу.

2. Крижово-маткові зв'язки (lig. sacro-uterinum) складаються з гладких м'язових та фіброзних волокон. Вони ідуть від задньої поверхні шийки матки приблизно на рівні внутрішнього вічка, охоплюють з боків пряму кишку і прикріплюються до передньої поверхні крижів, функція – утримують шийку матки на місці при фізичному навантаженні та під час пологів.

Опорний (підгримуючий) апарат матки – м'язи тазового дна.

 

Кровопостачання зовнішніх статевих органів здійснюється гілками внутрішньої статевої артерії (a. pudenda interna) і частково – стегнової. Внутрішня статева артерія (a. pudenda interna) – парна судина, що відходить від a. iliaca interna (рис. 5а).

Маткова артерія (a. uterina) відходить від підчеревної артерії, на рівні внутрішнього вічка розгалужується на дві гілки, більша з яких (ramus ascendens a. uterinae) піднімається угору, іде по ребру матки, і живить тіло матки і маткову трубу (ці гілочки анастомозують з гілками яєчникової артерії). Менша гілка, (ramus descensens a. uterinae), постачає кров'ю шийку матки і верхню третину піхви.

Яєчникова артерія (a. ovarica) – парна судина, відходить від черевної аорти (права яєчникова артерія може відходити від ниркової), постачає кров'ю яєчник, маткову трубу та частково, завдяки анастомозам, матку.

Венозний відтік здійснюється однойменними венами, які утворюють сплетіння в ділянці клітора, в товщі широких зв'язок, навколо сечового міхура, тому травми статевих органів супроводжуються значними кровотечами.

Лімфатична система являє собою густу мережу лімфатичних судин та вузлів, які розміщені за ходом кровоносних судин. Основними колекторами лімфи є:

 

Рис 5а. Кровопостачання тазових органів

1 aorta abdominalis 2 a iliaca communis 3 a iliaca externa 4 a iliaca interna b a uterina 6 a ovarrca, 7 rami tubarn 8 a mesentenca inferior, 9 a pudenda іпterа

- від зовнішніх статевих органів – пахові лімфатичні вузли;

- від шийки матки -підчеревні, здухвинні і крижові;

- від тіла матки та труб – верхні і нижні поперекові лімфатичні вузли.

ІНЕРВАЦІЯ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ здійснюється від нервових сплетінь, що локалізуються в черевній порожнині та малому тазі: верхнього та нижнього підчеревного (тазового), матково-піхвового, яєчникового. Тіло матки отримує переважно симпатичну інервацію, шийка матки та піхва інервуються парасимпатичними волокнами.

Зовнішні статеві органи інервує статевий нерв (n. pudendus).

 

Основною ознакою нормального функціонування репродуктивної системи жінки є нормальний менструальний цикл. Цей біоритм детермінований генетично, у здорової жінки він стабільний протягом генеративного віку за своїми параметрами, а саме:

1. Тривалість нормального менструального циклу (від першого дня попередньої до першого дня наступної менструації) становить у середньому 28 днів. Межі допустимих відхилень -від 21 до 35 днів.

2. Менструація (період кров'янистих виділень) має тривалість 3-4 дні (від 2-х до 6-ти днів).

3. Крововтрата допускається від 50 до 100 мл.

4. Менструації повинні бути регулярними.

5. Під час менструації жінка не повинна відчувати болю.

6. Цикл повинен бути двофазним.

Упродовж менструального циклу зміни відбуваються в усьому організмі жінки, проте найбільш виражені вони в яєчниках і матці.

Яєчниковий цикл складається з двох фаз:

І фаза – фолікулярна;

II фаза – лютеїнова.

Протягом першої фази відбувається ріст і розвиток фолікула, його дозрівання. Цей процес триває зазвичай 14 діб (при 28-денному циклі). Якщо менструальний цикл у жінки триває 21 день, то 10-11, при 35-денному циклі -17-18 днів. На початку фази фолікул складається з яйцеклітини, оточеної зернистою та сполучнотканинною оболонкою. В процесі дозрівання фолікул росте, у скупченні зернистих клітин з'являється порожнина, заповнена рідиною. На кінець першої фази клітини зернистої оболонки утворюють променистий вінець (corona radiata). Яйцеклітина, котра після двох поділів стає зрілою і придатною до запліднення, знаходиться на яйценосному горбку, а в момент дозрівання відділяється від нього і потрапляє у фолікулярну рідину, яка містить фолікулярні або естрогенні гормони (рис. 6).

Біологічні ефекти естрогенних гормонів:

1. У процесі статевого дозрівання викликають ріст та розвиток матки та молочних залоз.

2. Стимулюють гіпертрофію та гіперплазію міометрію під час вагітності.

3. Викликають фазу проліферації ендометрію.

4. Регулюють матково-плацентарний кровообіг.

5. Сприяють дозріванню епітеліальних клітин слизової вагіни.

6. Сенсибілізують міометрій до скорочуючих середників, чим сприяють підвищенню тонусу, збудливості та скоротливості матки.

7. Викликають посилення перистальтики маткових труб у момент овуляції, що сприяє прискоренню міграції сперматозоонів.

8. Під впливом естрогенів цервікальний епітелій посилено продукує слиз, слизова пробка стає проникною для сперматозоонів.

Отож, загалом