Аналіз банківської системи в Україні

В останні роки актуальною залишається проблема інсайдерства. Власники та акціонери банків створюють структури та використовують схеми, що дозволяють з юридичного погляду уникати інсайдерства. У цьому плані проблематичним є те, що на відміну від органів податкової служби законодавство не передбачає використання банківським наглядом у своїй роботі непрямої (побічної) інформації. Достатньо складною проблемою залишається нагляд за великими та ризиковими операціями банків у режимі реального часу. З метою удосконалення такого нагляду запроваджено системний поточний моніторинг діяльності банків, який дозволяє виявляти (на жаль, постфактум) конкретні банківські операції, що суперечать як вимогам нормативно-правових актів Національного банку України, так і власним внутрішньобанківським положенням, і оперативним чином на них реагувати. Головними проблемами у повномасштабному впровадженні такого моніторингу є недосконалість законодавства (повноваження банківського нагляду щодо можливості вжиття запобіжних дій щодо ризикових операцій банків законодавчо не врегульовані) та недостатнє (в кількісному плані) кадрове забезпечення.

Виключно важливим та актуальним напрямком управління банківською системою є постійна систематична робота Національного банку, спрямована через використання економічних та адміністративно-законодавчих важелів на стимулювання споживачів банківських послуг до поступового зниження процентних ставок за депозитами до економічно обґрунтованого рівня.

Слід запровадити щоденне надання населенню через засоби масової інформації економічно обґрунтованих розрахунків та рекомендацій щодо процентних ставок за депозитами, які будуть сприяти їх зниженню. Окрім цього слід підвищити й відповідальність вкладників-громадян за ступінь ризику. 

Існує необхідність розробки та запровадження певної градації відповідальності за ступенем ризику. Наприклад, через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Очевидно, на законодавчому рівні слід запровадити порядок, за якого сума компенсації вкладів Фондом буде залежати від рівня процентної ставки, тобто від ступеню ризику, на який свідомо наражається вкладник. 

Отже, для вирішення (або часткового вирішення) вищезгаданих проблем необхідний жорсткий стиль управління банківською системою який був би побудований на ринково-економічних засадах. Тому на нашу думку, першочерговими конкретними практичними кроками у справі підвищення рівня розвитку банківської системи України мають стати:

1. У сфері зміцнення ресурсного потенціалу комерційних банків: зростання реальних доходів населення і зміцнення корпоративних фінансів; підвищення мінімального розміру капіталу місцевих кооперативних, регіональних та міжрегіональних комерційних банків; зниження існуючих норм резервування, нарахування відсотків на резервні фонди; створення потужних фінансових конгломератів, спроможних надавати комплексні фінансові послуги; розширення участі комерційних банків у заснуванні страхових компаній; розвиток системи рефінансування банків НБУ; спрощення процедур звернення на стягнення майна, наданого в заставу; обмеження розрахунків готівкою при придбанні нерухомості, автомобілів і т.п.

2. У сфері здійснення банківської діяльності: виключення ситуацій, коли банки приймають рішення під політичним тиском або під впливом суб’єктів господарювання; приведення нормативних документів НБУ у відповідність до міжнародних стандартів; створення державою правових (прийняття нових редакцій законів «Про банки та банківську діяльність», «Про промислово-фінансові групи», закону «Про кредит», "Про ощадні банки" тощо, зняття жорстких правових обмежень на об’єднання банківського, інвестиційного та страхового бізнесу) та економічних (упровадження стимулюючого оподаткування, надання преференцій) основ для здійснення комерційними банками інвестиційної діяльності, перебудови системи довгострокового кредитування, активізації участі комерційних банків у створенні фінансово-промислових груп, приватизаційних процесах; створення у комерційних банках підрозділів з розробки стратегії їх розвитку; широке впровадження регіональних систем платежів, які дозволяють автоматизувати процес приймання та опрацювання наявних платежів у конкретному місті; розширення надання банками корпоративним клієнтам практичної допомоги у здійсненні електронної комерції; розвиток синдикованого кредитування суб’єктів господарювання; здешевлення банківських послуг за рахунок комплексності їх надання; проведення міжнародної сертифікації вітчизняних банкірів; проведення аудиту за підсумками поточного року за міжнародними стандартами; формування в громадській свідомості позитивного іміджу банків і працівників банківської системи, побудованого на доказових прикладах успішного співробітництва банків та клієнтів.

 

 

Банківська система – одна із найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків і товарного виробництва тісно переплітаються на протязі історії. При цьому, банки виконуючи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи в ролі посередників перерозподілу капіталів, суттєво підвищують загальну ефективність виробництва на ріст економіки в цілому.

Інші банки – основна ланка кредитної системи країни, в яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на началах комерційного розрахунку.

Відповідно до закону України “Про банки і банківську діяльність” із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 20 вересня 2001 року №2740-111”, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків , що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону. 

Головною метою інших банків, є оперативне отримання їх засновниками та клієнтами широкого кола банківських послуг, вирішене засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайщиків, а також для власного розвитку. На відміну від державних банків, які працювали під керівництвом уряду і за рішенням останнього кредитували завідомо неефективні, а іноді і парадоксальні витрати, створені інші банки повинні були вкладати кошти лише в високоефективні задуми і витрати.

З часом в результаті концентрації та централізації капіталу виникли різноманітні інші банки.

На сьогоднішній день відповідно до чинного законодавства інші