Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Аналіз дискурсу медіа-простору та дискурсу телебачення як його частини

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
32
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЗМІСТ
 
Вступ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДИСКУРС-АНАЛІЗУ
1.1 Дискурс як об'єкт дослідження лінгвістики
1.2 Текст та дискурс. Співвідношення понять
Висновки ДО РОЗДІЛУ І
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДИСКУРСУ МЕДІА-ПРОСТОРУ ТА ДИСКУРСУ ТЕЛЕБАЧЕННЯ ЯК ЙОГО ЧАСТИНИ
2.1 Дискурс медіа-простору
2.2 Сучасний погляд на дискурс телебаченняВисновки ДО РОЗДІЛУ 2
Висновки
Список використаних джерел
 
Вступ
 
Починаючи з другої половини XX ст. дискурсу як специфічному лінгвічтичному поняттю приділялося чимало уваги. Зокрема, до вчених, які досліджували дискурс відносять Е. Бенвеніста, З. Харріса, М. Пешо, К. Леві-Стросс, П. Серіо, В. Виноградову, Г. Вінокура, Ю. Степанова, І. Победаносцеву, В. Карасика, Е. Кубрякову та багатьох інших.
У наш час термін "дискурс" є обов'язковим для гуманітарних наук, досить широко використовується і в повсякденному житті, проте визначення терміну до сьогодні викликає труднощі.
Актуальність даної науково-дослідної роботи полягає постійній зміні відношення до поняття "дискурс" та зміні змісту самого поняття з плином часу.
Об'єкт науково-дослідної роботи -явище дискурсу.
Предмет – функціонування телевізійного дискурсу та аналіз сучасного погляду на телевізійний дискурс.
Наукове значення даної науково-дослідної роботи полягає в узагальненні та систематизації лінгвістичних джерел, класифікації видів дискурсу.
Практичне значення науково-дослідної роботи полягає у можливості подальшого використання у наукових цілях.
Науково-дослідна робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 30 сторінок.
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДИСКУРС-АНАЛІЗУ
 
1.1 Дискурс як об'єкт дослідження лінгвістики
 
У наш час концепція терміну "дискурс" є обов'язковою для гуманітарних наук, досить широко використовується і в повсякденному житті, проте визначення терміну викликає труднощі. Слово "дискурс" походить від лат. discursus "біг туди-сюди, рух; беседа, розмова", проте чіткого визначення терміну, який включав би в себе усі випадки його вживання, не існує [6]. Сама природа значення, двоякість перекладу слова "дискурс" є перешкодою для його чіткого визначення.
Термін "дискурс" почав використовуватися на початку 1970-х рр. у значенні близькому до терміну "функціональний стиль мовлення/мови". Причиною того, що вишезгаданий термін перетворився на термін "дискурс" полягає в особливостях лінгвістичних шкіл, але не в самому предметі. У той час як в російській традіції затвердився термін "функціональний стиль" (особливо завдяки працям В. Виноградова та Г. Винокура), якій позначав насамперед особливий стиль текстів (розмовних, газетних тощо), а також відповідну лексику та граматику, у західній лінгвістиці не існувало такого терміну, тому що не існувало стилістики як такoї. Англійські лінгвісти позначали терміном "дискурс" тексти в їх текстовій данності та особливостях[28].
У Словнику термінів лінгвістики тексту Т. Ніколаєвої ми знаходімо визначення дискурсу як багатозначного терміну лінгвістики тексту, який використовують автори у наступних значеннях:
зв'язний текст;
усно-розмовна форма тексту;
діалог;
група висловлювань пов 'язаних між собою за змістом;
мовлення – усне чи письмове [22].
У лінгвістичному енциклопедичному словнику знаходимо наступне визначення: дискурс – зв'язний текст разом із екстралінгвістичними факторами (прагматичними, соціокультурними тощо) ; мовлення як ціленаправлена соціальна дія; мовлення "занурене у життя". Дискурс включає в себе паралінгвістичний супровід мовлення (міміка, жести тощо) та вивчається разом із відповідними "формами життя" (діалог, беседа, інтрев'ю тощо) [7].
Ю. Руднєв визначає дискурс як такий вимір тексту, взятого в якості комплексу висловлювання, який має всередені себе синтагматичні та парадигматичні відношення між образуючими систему формальними елементами, та виявляє прагматичні ідеологічні уставки суб'єкту висловлювання, які обмежують потенційну невичерпність значень тексту [25].
В іншому джерелі дискурс – це весь рівень мовлення, що повідомляє про події, на відміну від самих подій [10].
Узагальнюючі вищезгадані визначення можемо визначити дискурс як усне чи письмове, вербальне та невербальне зв'язне мовлення пов'язане з життям (термін не використовується щодо давніх текстів, які не мають неоспосередкованого зв' язку з життям).
Поява поняття мала своє підгрунття, зокрема, виникненню теорії та аналізу дискурсу сприяли наступні тенденції в лінгвістиці 60-70 років минулого століття:
прагнення вивести синтаксис поза кордони речення (гіперсинтакс Б. Палека, макросинтаксис Т. Дейка, синтаксис тексту
В. Дреслера) ;
розвиток прагматики мовлення;
тенденція до інтеграції гуманітарних досліджень.
Неопосередкованими джерелами теорії дискурсу вважають:
дослідження мовного використання (німецька школа П. Хартмана, П. Вудерлиха) ;
соціолінгвістичний аналіз комунікації (американська школа Є. Щеглова, Г. Загса) ;
логіко-семіотичний опис різних видів текстів – політичного, дидиктичного тощо (школи французьського постструктуралізму) ;
опосередковані відношення пов'язують теорію дискурсу з риторикою та психолінгвістикою) [26].
Першим, хто надав терміну "дискурс" значення "мовлення, що відноситься до мовців", на відміну від французьскої лінгвістичної традиції, яка позначала дискурсом мовлення взагалі, був видатний французький лінгвіст, відомий своїми працями з загальної теорії мови, типології, та лексичної семантики, Е. Бенвеніст. Науковець протипоставляв дискурсу об'єктивне оповідання. Пізніше поняття дискурсу було розвосюджено на усі види прагматично зумовленого та цільового мовлення [1; 2].
Термін "аналіз дискурсу" був введений американськім вченим-структуралістом З. Харрісом, який намагався поширити дистибутивний метод з реченя на зв'язний текст та залучити до його опису соціокультурну ситуацію [7]. При чому сам дискурс Харріс визначав досить просто, як
Фото Капча