Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Аналіз дискурсу медіа-простору та дискурсу телебачення як його частини

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
32
Мова: 
Українська
Оцінка: 

використовуватися на початку 1970-х рр. у значенні близькому до терміну "функціональний стиль мовлення/мови". Тендеціями, які спровокували появу поняття "дискурс", визначають прагнення вивести синтаксис поза кордони речення, розвиток прагматики мовлення, тенденція до інтеграції гуманітарних досліджень, соціолінгвістичний аналіз комунікації, логіко-семіотичний опис різних видів текстів.

Саме в лінгвістиці термін "дискурс" уверше став використовуватися в якості самостійної категорії. Вважається, що ввів його в лінгвістику бельгійський вчений Є. Бюиссанс в своії працї "Мова та дискурс". Термін "аналіз дискурсу" був введений американськім вченим-структуралістом З. Харрісом, який намагався поширити дистибутивний метод з реченя на зв'язний текст та залучити до його опису соціокультурну ситуацію.
Першим досвідом лінгво-структурного підходу до аналізу дискурсу стали праці французьського дослідження К. Леві-Строса, який дослідив дискурс первісного міфу.
Значний вклад у дослідження лінгво-структурного підходу внесла французьська школа дискурс-аналізу, яка представлена, насамперед, працями М. Пешо "Автоматичний аналіз дискурсу", "Дискурс -структура чи подія? " та інші.
У роботі ми розглянули основні підходи до класифікації типів дискурсу та запропонували власну, поділивши запропоновані науковцями В. Русоковим та О. Русоковою типи дискурсу на три групи: културологічний, професійний та індивідуальний дискурси.
Також ми з'ясували, що поняття тексту та дискурсу досить близькі, через що довгий час їх вживали сінонимічно. Абстрактність термінів та розходження поглядів науковців на обідва поняття становлять перепону для їх чіткого визначення. Однак, ми прийшли до думки, що текст та дискурс – поняття різні; текст – невербальна складова комунікації, що включає в себе логічні умовиводи читача, а дискурс – зв'язний текст у сукупності з екстралінгвальними, прагматичнимі, соціокультурними та іншими чинниками.
У Розділі ІІ ми зазначили, що дослідження мас-медійного дискурсу дуже важливе на сучасному етапі розвитку суспільства з огляду на широке розповсюдження та вагомий вплив на судження людей. Також, визначили поняття "засоби масової комунікації" як це засоби донесення інформації (словесної, звукової, візуальної) за принципом "широковещательного" каналу, який забезпечує охоплення великої (масової) аудиторії та діє на постійній основі (надалі – ЗМІ). До засобів масової комунікації відносяться:
друковане видання (преса) : газети, журнали; електроне ЗМІ: телебачення, радіо, мережеві видання.
Телевізійний дискурсивний простір все частіше стає об'єктом сучасних філологічних досліджень, оскільки телевізійна сфера масової інформації потребує міждисциплінарного та багатоаспектного вивчення. Згідно з вченою Н. Мелеховою ми зазначили телевізійний дискурс як зв'язний, вербальний (на рівні звукового ряду) та невербальний (на рівні відіоряду), усний та письмовий (титри, текстові вставки) текст у поєднанні з лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами; текст у контексті події; мовлення як цілеспрямована соціальна дія. Телевізійний дискурс слід розглядати як особливий вид мас-медійного дискурсу, що являє собою інститут не тільки передачі інформації, але й вливу на людей та формування думок суспільства. Російська дослідниця Н. Мелехова стверджує, що однією з найважливіших характеристик сучасного теледискурсу є домінування особистітного в подачі інформації. Специфіка телевізійного дискурсу значною мірою характеризується інституціональним аспектом, який передбачає "спілкування у заданих межах статусно-рольових відносин". Ми дослідили, що сучасних науковців цікавить, насамперед, дієвість теледискурсу, а також визначили, що такі дослідники як І. Холод та І. Побєдоносцева визначают телебачення, а отже й теледискурс, негативною системою через його комерціалізацію.
 
CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
Бенвенист Эмиль [Елетронний ресурс]: Режим доступу – http: //ru. wikipedia. org/wiki/Бенвенист, Эмиль
Бенвенист Э. Общая лингвистика / Бенвенист Э. – М. : Прогресс, 1974. – 448 c.
Бурдье П. Социоанализ: Альманах Российско-французского центра социологии и философии Института социологии Российской академии наук / Бурдье П. – М. : Ин-т эксперим. социологии; СПб. : Алетейя, 2001. – 228 с. – c. 128
Денискіна Г. О. Телевізійне мовлення в світлі лінгвістики тексту і аналізу [Елетронний ресурс] // Бібліотека українських авторефератів. – Режим доступу – http: //librar. org. ua/sections_load. php? s=culture_science_education&id=71
Дзикович В. О. Інституціальний характер телевізійного дискурсу [Елетронний ресурс]: Режим доступу: – http: //www. nbuv. gov. ua/portal/Natural/nvvnu/filolog/2010_7/zmist. html
Дискурс [Електроний ресурс]: – Режим доступу: www. krugosvet. ru/enc/gumanitarnye_nauki/lingvistika/DISKURS. html
Дискурс [Електроний ресурс]: Лингвистический энциклопедический словарь – Режим доступу: www. lingvisticheskiy-slovar. ru/description/diskurs/168
Дмитровський З. Є. Телевізійна журналістика: навч. посіб. / З. Є. Дмитровський. – Львів: ПАІС, 2006. – 2006 с. – c. 3
Желтухина М. Р. Тропологическая суггестивность масс-медиального дискурса: о проблеме речевого воздействия тропов в языке СМИ / Жетухина М. Р. – М. : ИЯ РАН; Волгоград: Изд-во ВФ МУПК, 2003. – 656 с. – c. 132
Зенкин С. Н. Введение в литературоведение: Теория литературы // Зенкин С. Н. – М. : РГГУ, 2002. – 86 с.
Карасик В. И. О типах дискурса / В. И. Карасик // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс: сб. науч. тр. – Волгоград: Перемена, 2000. – 228 с. – с. 5-20
Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / Карасик В. И. – Волгоград: Перемена, 2002. – 331 с. – с. 195
Кириллова Н. Б. Медиакультура: от модерна к постмодерну / Кириллова Н. Б. – М. ; 2005. – 448 c. – c. 22
Климов И. А. Телевидение: модальности существования / И. А. Климов // Социологические исследования: науч. и общест. -полит. журн. РАН СОЦИС. – 2005. – No 10., c. 93-100
Колісник Ю. Текст і дискурс: проблеми дефініцій [Електронний ресурс] // Видавництво Львівської політехніки – Режим доступу – http: //vlp. com. ua/node/5399
Красных В. В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций / Красных В. В. – М. : ИТДГК «Гнозис», 2001. – 270 с. – c. 200 – 201
Кубрякова Е. С. Виды пространства текста и дискурса // Кубрякова Е. С., Александрова О. В. // Категоризация мира: пространство и время. М. : Диалог-МГУ, 1997. – c. 15-26
Луман Н. Реальность массмедиа / Луман Н. – М. : Праксис, 2005. -
256 с. – c. 9
Массовая коммуникация [Електронний ресурс]: Режим доступу – http: //ru. wikipedia. org/wiki/Массовые_коммуникации
Мелехова Н. Теоритические подходы к анализу телевизионного дискурса [Електронне джерело]: Режим доступу – http: //yspu. org/index. php/Современный_язык_в_зеркале_СМИ. _Прикладные_вопросы_медиакультуры_и_медиаобразования
Николаева Т. М. Краткий словарь терминов лингвистики текста//Лингвистика текста/ Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. VIII. – Сост., общ. ред. и вступ. ст. Т. М. Николаевой. – М. : Прогресс, 1978. – с. 467-472
Побєдоносцева І. Є. Телевізійний дискурс у культурному просторі постмодернізму 2005 року: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознав. наук: спец. 17. 00. 04 І. Є. Побєдоносцева. – К., 2005. – 20 с.
Потапенко С. І. Орієнтаційний простір англомовних журнальних текстів: досвід лінгвокогнітивного аналізу // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Серія Філологічні науки. – 2005. – С. 26-30
Руднев Ю. Концепция дискурса как элемента литературоведческого метаязыка [Електроний ресурс]: – Режим доступу: http: //zhelty-dom. narod. ru/literature/txt/discourse_jr. htm
Русакова О. Ф. PR-Дискурс: Теоретико-Методологический Анализ / Русакова О. Ф., Русаков В. М. – Екатеринбург, Институт философии и права УрО РАН-Институт международных связей, 2008. – 282 c., c. 5-10
Серио П. Анализ дискурса во Французской школе (дискурс и интердискурс) // Семиотика: Антология / Сост. Ю. С. Степанов. Изд. 2-у, испр. и доп. М. : Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – С. 549-550
Степанов Ю. С. Альтернативный мир, дискурс, факт и принцип причинности. // Язык и наука конца XX века. Сб. статей. – М. : РГГУ, 1995. – с. 35-73
Текст и дискурс как термины и как слова обыденного языка // IV Международная научная конференция «Язык, культура, общество». Москва, 27-30 сентября 2007 г. : Пленарные доклады. М. : Московский институт иностранных языков; Российская академия лингвистических наук; Институт языкознания РАН; Научный журнал «Вопросы филологии», 2007. – c. 86-95
Философский энциклопедический словарь // Под ред. Е. Ф. Губского
Г. В. Кораблева, В. А. Лутченко. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 576 с. – c. 344
Холод О. Інмутаційний характер сучасного телевізійного новинного дискурсу в Україні // Теле- та радіожурналістика. 2012. Випуск 11. С. 259-263
Beaungrande, R. -A. Introduction to Text Linguistics / R. -A. Beaungrand, W. Dressler [Електронний ресурс] / Ed. London: Longman, 1981. – Режим доступу: http: //www. beaungrande. com/introduction_to_text_linguistics. htm
Thompson J. B. Ideology and Modern Culture // Thompson J. B. – Oxford: Polity Press, 1990. – p. 219.
Фото Капча