Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Аналіз ефективності політики у галузі якості продукції на ВАТ "Луцькпластмас"

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
60
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
Розділ 1. теоретичні аспекти оцінки якості продукції на підприємстві
1.1 Суть та актуальність покращення якості продукції в умовах сучасного етапу господарювання
1.2 Складові та методологічні засади оцінювання якості та конкурентоспроможності продукції. Система одиничних показників якості продукції за групами
1.3 Стратегія управління якістю на підприємстві
1.3.1 Сутність та значення системи управління якістю
1.3.2 Стандартизація і сертифікація продукції
1.4 Фактори підвищення якості та конкурентоспроможності продукції
Розділ 2. Аналіз ефективності політики у галузі якості продукції на ВАТ «Луцькпластмас»
2.1 Загальна економіко-організаційна характеристика ВАТ «Луцькпластмас»
2.2 Аналіз ефективності політики ВАТ «Луцькпластмас» у сфері якості
2.3 Характеристика стану системи управління якістю продукції на ВАТ «Луцькпластмас»
Розділ 3. Шляхи покращення якості продукції та оновлення асортименту на ВАТ «Луцькпластмас»
3.1 Заходи на ВАТ «Луцькпластмас» із забезпечення покращення якості продукції
3.2 Оновлення асортименту як один з напрямків підвищення конкурентоспроможності підприємства
Висновки
Список використаних джерел
 
Вступ
 
В умовах ринкових відносин якість забезпечується і гарантується підприємством. А якщо вона не забезпечується і не гарантується – підприємство гине: автоматично забезпечує це той же ринок, але нормальний ринок, із збалансованим попитом і пропозицією.
В 60-70-і роки вважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато і вона була дешевою. В 80-і роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а якості: 80% покупців приймали рішення про покупку, звертаючи увагу в першу чергу на якість продукції. Таким чином, конкурентоспроможною могла стати лише продукція, яка мала, при інших рівних умовах, меншу виробничу собівартість і вищу якість.
В 1982 р. в США була видана книга Едварда Демінга «Якість, продуктивність, конкурентоспроможність», в якій автор виклав свою концепцію постійного підвищення якості у вигляді 14 знаменитих постулатів.
Зараз весь світ працює над проблемою забезпечення якості. Методичною її основою є так звана «петля якості», яка в класичному варіанті має такий вигляд.
Таким чином, значення проблеми якості для діяльності будь-якого підприємства зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.
Завданням даної курсової роботи є виявити ступінь підготовки із питань управління якістю продукції виробничого призначення.
Обґрунтування рекомендації для прийняття управлінських рішень у сфері промислового маркетингу, управління якістю на визначеному підприємстві.
Методи дослідження, які використовувались в роботі – статистичні.
Об'єктом дослідження є підприємство – ВАТ «Луцькпластмас», що спеціалізується на переробці пластмас.
 
Розділ 1. теоретичні аспекти оцінки якості продукції на підприємстві
 
1.1 Суть та актуальність покращення якості продукції в умовах сучасного етапу господарювання
 
Кожний виріб є носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини. Корисність будь-яких речей відбиває їхню споживну вартість, котра може бути оціненою через визначення їх якості. Хоча споживна вартість і якість виробів безпосередньо пов'язані між собою, це не тотожні поняття, оскільки та сама споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживної вартості якість продукції характеризує міру її придатності для споживання, тобто кількісний бік суспільної споживної вартості.
Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення [3, 16].
При цьому якість не можна ототожнювати з фізичними властивостями виробу. Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Якість – більш широке, насамперед, соціально-економічне поняття. Поняття технічного рівня за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються за проектування (розробки) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і відображаються в спеціальних картах технічного рівня, які використовують у процесі вивчення ринку й визначення попиту на нові товари, складання бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.
Важливим при оцінці якості продукції та виборі напрямків її покращення є тлумачення поняття «якість». Існує велика кількість підходів до визначення сутності якості, найбільш поширені:
Абстрактне. Якість – це властива перевага, внутрішня властивість об'єкта, його не можна визначити чи виміряти, якість можна тільки усвідомити.
Відповідність чеканням покупців. Товар чи послуга повинні відповідати чеканням покупців. Це особливо важливо врахувати на етапі проектування. При розробці товару чи послуги мається на увазі, що чекання покупців можна визначити, чітко описати і, відповідно запровадити в життя. У такому випадку якість іноді позначається як «відповідність призначенню».
Відповідність специфікаціям. Товар чи послуга, придбані покупцем, задовольняють свої технічні специфікації (вимоги, технічні умови). Це виробничий підхід, однак він вірний лише у випадку, коли специфікації складені правильно.
Відсутність помилок. Стосовно до реалізованого товару чи послуги це означає задоволення специфікацій, однак, у відношенні виробничого процесу перетворюється в питання скорочення втрат.
Цінність за гроші. Якість пов'язана з ціною і хороша якість пропорційна чистій корисності, одержуваній покупцем.
Перевищення чекань покупців полягає у тому, що послуга може називатися високоякісною, якщо кожен наступний досвід контакту з нею кращий попереднього.
У чомусь ці визначення перекриваються, але в цілому охоплюють зовсім різні сфери, що звичайно і приводить до розбіжностей у дискусіях про якість. У виробництві все трохи простіше і зрозуміліше, ніж у сфері послуг, де багатобічна природа, різний рівень досвіду і знань покупців значно ускладнюють справу. Стосовно продукції абстрактне визначення якості можна відкинути як безвідносне, це стосується і визначення про «перевищення чекань покупців». Визначення, ще залишилися, можна об'єднати в наступні групи:
Якість розробки. Ступінь відповідності специфікації товару чи послуги потребам ринку. Сюди входить і відповідність призначенню, і цінність за гроші (товар чи послуга повніші проектувати ся так, щоб їх можна було виготовити за прийнятною ціною).
Якість відповідності – це ступінь готовності виробничої системи до виготовлення товарів чи послуг у відповідності зі специфікаціями. Дане визначення базується на результатах виробництва, однак, пов'язує розробку й операційну якість.
Якість виробництва визначається як ступінь безпомилковості при виготовленні товарів чи послуг, тоді як якість відповідності можна підгримувати шляхом технічного контролю навіть при низькій якості виробництва.
Для оцінки якості продукції виробничого підприємства більш важлива якість відповідності і якість виробництва. Перше означає задоволення чекань покупців і підтримка конкурентної переваги, друге пов'язане з ефективним (з погляду витрат) виготовленням продукту.
Оновленню та покращенню якості продукції необхідно приділяти увагу протягом усього циклу виготовлення продукції, адже якість виробу формується на усіх етапах його виготовлення (передвиробничому, виробничому і післявиробничому). На передвиробничому вона є сумарним результатом проектування, конструювання, моделювання, технологічних рішень і стандартизації, тобто якість, запропонована технічною документацією і нормами. Результат, отриманий після виробництва виробу, відображає міру виконання вимог до якості. Післявиробничий етап відображає ступінь здатності виробу виконувати свої функції в умовах експлуатації в споживача. Рівень якості тут доповнюється оформленням, упакуванням, умовами складування і транспортуванням, торговим сервісом і післяпродажним обслуговуванням.
Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами як:
потребами науково-технічного прогресу;
зміною споживчих запитів населення;
нестачею або обмеженістю природних ресурсів;
підвищенням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар;
розвитком зовнішньої торгівлі.
Існує хибне твердження, що підвищення якості спричиняє збільшення собівартості і що відповідність більш високим (ніж вимагає ринок) стандартам якості обов'язково позначається на вартості і тим самим знижує прибуток, але, з іншого боку, часто в конкурентній боротьбі перемагає не той, хто продає дешевше, а той, хто поставляє на ринок більш якісні вироби. У свою чергу, нездатність задовольнити необхідні стандарти обходиться дорожче і може привести до повної втрати ринку, а в короткостроковій перспективі – до витрат, пов'язаних з поверненнями і можливими наслідками браку. Очевидно, що там, де важлива безпека, стаття витрат, що забезпечує стандарт якості, може виявитися вирішальною.
Підвищення якості продукції в цілому здійснює багатоспрямований вплив на виробництво, адже впливає на зростання продуктивності праці, темпи та ефективність НТП, структуру виробництва і функціональний розподіл потужностей; забезпечує краще використання основних фондів, економію сировини, матеріалів, палива, енергії, зростання ефективності інвестицій; сприяє повнішому задоволенню різноманітного попиту споживачів, виходу підприємства на світовий ринок, збільшенню експорту. Таким чином поліпшення якості продукції забезпечує багатоспрямований вплив не лише на підвищення ефективності діяльності підприємства, а й на імідж підприємства вцілому.
Таким чином, за сучасних умов господарювання поліпшення якості продукції набуває все більшого значення. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів, у тому числі нехтування якістю продукції нині зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з вітчизняними та іноземними виробниками.
1. 2. Складові та методологічні засади оцінювання якості та конкурентоспроможності продукції
Необхідною умовою для виходу підприємства на внутрішній та світовий ринок, для формування сталого іміджу виробника як економічно надійного партнера є постійний зростаючий випуск конкурентоспроможної продукції, підвищення її якості.
Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства – це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.
Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку.
Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов'язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації.
Беручи загалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати [6, 35]:
конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;
можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;
розрахунковий рівень ринкової ціни товару;
очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;
визначальні параметри продукції основних конкурентів;
найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;
термін окупності сукупних витрат, зв'язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.
Конкурентоспроможність конкретного об'єкта бажано вимірювати кількісно, щоб уможливити управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об'єкта (інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об'єктивних показників якості об'єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу) та об'єктів-конкурентів за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати протягом життєвого циклу об'єктів (витрати, які обов'язково потрібно зробити, щоб одержати від об'єкта відповідний корисний ефект).
Конкурентоспроможність об'єктів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити з результатів експериментальної перевірки за конкретних умов споживання, за результатами пробного продажу, експертних та інших методів.
Кількісну оцінку конкурентоспроможності однопараметричних об'єктів (наприклад машин та устаткування) можна зробити, користуючись формулою: 
 
 (1. 1) 
де Кn – конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці; Еon, Епк – ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисного ефекту/одиниця валюти; k'1, k'2, k'n – коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.
Ефективність продукції (Еon (nк)) визначається зіставленням її корисного ефекту за нормативний строк служби (Eкнс) із сукупними витратами протягом життєвого циклу (Всжц), тобто: 
 
 (1. 2) 
Корисний ефект зазвичай розраховується за одним показником, узятим для оцінки конкурентоспроможності того чи того виду продукції (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо). Зокрема корисний ефект однопараметричних машин за нормативний строк служби рекомендується визначати за формулою: 
 
 (1. 3) 
де Тн – нормативний строк служби машини, років; Пгп – погодинна паспортна продуктивність машини; Фрчр – річний фонд часу роботи машини; k1... k2 – коефіцієнти, що характеризують невідповідність показників якості машини вимогам споживачів.
До показників (коефіцієнтів), що зменшують корисний ефект, належать:
коефіцієнт зниження продуктивності машини в міру її техніко-економічного старіння;
показники погіршання безвідмовності й ремонтопридатності;
показники рівня шуму, вібрації та інші показники ергономічності та екологічності машини;
показник організаційно-технічного рівня виробництва в споживачів машини.
Сукупні витрати протягом життєвого циклу однієї машини можна визначити за такою формулою: 
 
 (1. 4) 
де Вмд. нддкр – кошторисна вартість маркетингових досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; Вотпв – кошторисна вартість організаційно-технологічної підготовки виробництва нової машини; N1, N2 – кількість машин, яку передбачається виготовити за даною конструкторською і технологічною документацією (N1 = N2, якщо є тільки один виробник даної машини) ; Ввм – витрати на виробництво машини (без амортизації попередніх витрат) ; Ввс – витрати на впровадження машини в споживача, що включають транспортні витрати та кошторисну вартість будівельно-монтажних і пускових робіт; Вер – витрати на експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт у t-му році (без амортизації попередніх витрат) ; Вдл – витрати на демонтаж і ліквідацію (реалізацію) елементів основних виробничих фондів (включаючи саму машину), що вибувають з експлуатації у зв'язку з освоєнням і впровадженням нової машини. Якщо ці витрати менші за дохід від реалізації елементів основних фондів, що вибувають, то у формулі (1. 4) вони мають бути зі знаком мінус, якщо більші – зі знаком плюс.
Формула конкурентоспроможності (КС) у загальному вигляді може бути представлена як: 
КС = якість + ціна + обслуговування, (1. 3) 
В тісному взаємозв'язку із конкурентоспроможністю продукції перебуває її якість.
Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції.
Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.
Абсолютний рівень якості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів [15, 3].
Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки.
Для нових видів продукції і передовсім знарядь праці доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.
Залежно від призначення певні види продукції мають специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї продукції, що виробляється підприємством. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша – диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості; друга – загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство.
Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специфічних, властивих лише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також низкою загальних показників [9, 73]. До них, у першу чергу, належать надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо.
Під надійністю розуміють властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.
Довговічність – це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих чи тих умов експлуатації. її оцінюють двома головними показниками – строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).
Ремонтопридатність техніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.
 
Таблиця 1. 1
Система одиничних показників якості продукції за групами
Групи показниківОкремі показники груп
ВидСучасна характеристика
123
1. ПризначенняХарактеризують корисну роботу (виконувану функцію) • Продуктивність
• Потужність
• Міцність
• Вміст корисних речовин
• Калорійність
2. Надійності, довговічності та безпекиВизначають міру забезпечення тривалості використання і належних умов праці та життєдіяльності людини• Безвідмовність роботи
• Можливий термін використання
• Технічний ресурс
• Термін безаварійної роботи
• Граничний термін зберігання
3. ЕкологічніХарактеризують ступінь шкідливого впливу на здоров'я людини та довкілля• Токсичність виробів
• Вміст шкідливих речовин
• Обсяг шкідливих викидів у довкілля за одиницю часу
4. ЕкономічніВідображають міру економічної вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем• Ціна за одиницю виробу
• Прибуток з одиниці виробу
• Рівень експлуатаційних витрат часу й коштів
5. ЕргономічніОкреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним та психологічним вимогам працівника (споживача) • Зручність керування робочими органами
• Можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників
• Величина шуму, вібрації тощо
6. ЕстетичніВизначають естетичні властивості (дизайн) виробу• Виразність і оригінальність форми
• Кольорове оформлення
• Естетичність тари (упаковки) 
7. Патентно-правовіВідображають міру використання нових винаходів за проектування виробів• Коефіцієнт патентного захисту
• Коефіцієнт патентної чистоти
 
У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних показників, а саме:
частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;
коефіцієнт оновлення асортименту;
частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;
частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;
частка виробничого браку (бракованих виробів) ;
відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.
Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (освоюються) виробництвом, застосовують кілька методів: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний. Об'єктивним і органолептичним методами користуються для визначення абсолютного рівня якості, а диференційованим і комплексним – відносного рівня якості окремих видів продукції.
Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Такий метод дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема ним користуються для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників засобів праці – продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці – вміст металу в руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів – еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо.
Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. Користуючись цим методом, застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи зі стандартного переліку ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці («відмінно», «добре», «задовільно», «погано») відповідає певна кількість балів (наприклад 5, 4, 3, 0).
Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробів із відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з еталонними (стандартними), що їх беруть за одиницю.
Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу. Одним з таких може бути інтегральний показник, який обчислюється через порівнювання корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів вагомості всіх розрахункових показників.
Проводити глибоке дослідження названих показників якості продукції, що виробляється підприємством важко і не завжди доцільно, тому, як правило, аналізуються так звані сигнальні показники (кількість рекламацій і претензій, сума штрафів сплачених за поставку неякісної продукції наявність та обсяги виробничого браку).
Аналіз якості продукції проводиться за даними відділів: виробничого, технічного контролю, менеджменту, збуту, юридичного.
Для оцінки якості продукції використовують звіт про якість, звіт про собівартість продукції, патенти, нормативно-технічну документацію, акти випробувань, дані лабораторного контролю фізико-хімічних показників, дані про кількість рекламації і претензій на неякісну продукцію, акти про брак.
Завершальним етапом аналізу якості продукції є розробка заходів щодо поліпшення якості продукції, які за змістом та цілеспрямованістю можна об'єднати у три групи – технічні, організаційні та соціально економічні. Сьогодні ринкові умови господарювання вимагають активне і широке використання вищеназваних чинників у комплексі.
В цілому рівень якості продукції динамічний, він змінюється під впливом НПП, розвитку виробничих сил суспільства. Тому необхідно систематично і своєчасно встановлювати і забезпечувати на вітчизняних підприємствах оптимальний рівень якості продукції, досягаючи при цьому максимальної економії витрат, а відповідно підвищення їх конкурентоспроможності. Іншими словами, оновлення і покращення якості продукції передусім залежить від раціонального управління якості продукції.
 
1.3 Стратегія управління якістю на підприємстві
 
1.3.1 Сутність та значення системи управління якістю
Умови господарювання, які склалися на сучасному етапі розвитку економіки змушують кожне підприємство запровадити дієвий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватися його вимог. Цей механізм об'єднує способи і методи, що спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості.
Питання якості та ефективності управління якістю продукції в Україні також стоїть досить гостро. Розв'язання проблем в цій галузі покладено на Держстандарт України.
Управління якістю продукції – це дії, які виконуються при створені і експлуатації чи споживанні продукції, з метою встановлення, забезпечення і підтримання необхідного рівня якості (ДСТУ 15467-79). На підприємствах і в об'єднаннях діють комплексні системи управління якістю продукції (КСУЯП). Система якості представляє собою організаційну структуру, котра гарантує умови для здійснення загального керівництва якістю (ISO 8402-91).
Система якості створюється і впроваджується як засіб, що забезпечує проведення визначеної політики і досягнення поставленої мети.
Політика підприємства в галузі якості формується вищим керівництвом підприємства. Первинним є формування і документальне оформлення керівництвом фірми (підприємства) політики в галузі якості.
Основними елементами системи якості є забезпечення якості, управління якістю, поліпшення якості. Вона створюється керівництвом підприємства як засіб реалізації політики в галузі якості.
У системі якості функціонують як мінімум два суб'єкта – замовник (споживач) і постачальник (виготовлювач).
Система якості, що забезпечує політику підприємства і досягнення мети в галузі якості, включає:
маркетинг, пошук і вивчення ринку;
проектування і/чи розробку технічних вимог, розробку продукції;
матеріально-технічне постачання;
підготовку і розробку технічних процесів;
виробництво;
контроль, проведення дослідів і обстежень;
упакування і збереження;
реалізацію і розподіл;
монтажі експлуатацію;
технічну допомогу в обслуговуванні;
утилізацію після використання.
Зростаюча конкуренція змушує українські підприємства дбати про поліпшення якості продукції та задоволення платоспроможного попиту споживачів [12, 55], а це в свою чергу викликає нагальну потребу формування ефективної організаційної структури менеджменту якості.
На перших етапах планування якості сьогодні його головними учасниками є споживачі. Це слід пам'ятати, адже, як відомо в нашій країні споживача досить тривалий час взагалі було усунуто з системи управління якістю продукції, що призвело до низької ефективності розроблених заходів та спроб кардинального розв'язання проблеми якості в умовах командно-адміністративної економіки. І підприємства, керівництво яких усвідомило, що єдиний шлях до виживання в нинішніх обставинах – оновлення і покращення якості продукції у відповідності до потреб споживачів, уже почали отримувати віддачу від зусиль, засобів і коштів, які вони вкладали в цю важливу справу [18, 31].
Складовими елементами механізму управління якістю, які забезпечують його раціональне функціонування є:
планування і прогнозування виробництва високоякісної продукції;
стимулювання і контроль за виробництвом;
стандартизація і сертифікація продукції.
Найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів. Сертифікована система менеджменту якості є гарантією високої стабільності і стійкості якості продукції, випущеної постачальником, тому надзвичайно важливим є ознайомитися з основними положеннями стандартизації і сертифікації.
Отже, нині завдання підприємницьких структур полягає в подальшому розвитку і вдосконаленню управління якістю з використанням нагромадженого вітчизняного і зарубіжного досвіду. А вирішальними напрямами такого розвитку мають стати: орієнтація на задоволення вимог споживачів; здійснення ретельних маркетингових досліджень; організація обліку та аналізу витрат на якість; покладання відповідальності на конкретних виконавців; стеження за матеріалами і комплектуючими виробами протягом усього процесу виробництва; постійне навчання персоналу.
 
1.3.2 Стандартизація і сертифікація продукції
Сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство запровадити дійовий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів.
Управління якістю багато в чому базується на стандартизації, що являє собою нормативний спосіб управління. її вплив на об'єкт здійснюється шляхом встановлення норм і правил, оформлених у вигляді нормативних документів, що мають юридичну чинність.
Стандарт – це нормативно-технічний документ, що встановлює основні вимоги до якості продукції.
Важлива роль в управлінні якістю належить технічним умовам, про які згадувалося трохи раніше. Технічні умови – це нормативно-технічний документ, що встановлює додаткові до державного стандарти, а при їхній відсутності самостійні вимоги до якісних показників продукції, а також прирівнювані до цього документа технічний опис, рецепта, зразок-еталон.
Стандарти й технічні умови – це документи динамічного характеру, їх треба періодично переглядати й уточнювати з урахуванням інноваційних процесів і нових вимог споживачів до продукції, що виготовляється (проектується).
Стосовно продукції стандартизація охоплює:
встановлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;
розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;
визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;
формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;
створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.
Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами, головними з яких є:
урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва для виробника, користі й безпеки для споживачів і держави в цілому;
гармонізація з міжнародними, регіональними, а за необхідності – з національними стандартами інших країн;
взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;
участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін – розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади;
відкритість інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства.
 
Рис. 1. 1. Комплекс чинних міжнародних стандартів ІСО серії 9000
 
Управління якістю продукції здійснюється на основі державних, міжнародних, галузевих стандартів і стандартів підприємств.
Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації – ІSО, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ІSО серії 9000. Перелік цих стандартів подано на рис. 1. 1.
Державні стандарти України встановлюють на: 1) вироби загально-машинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо) ; 2) продукцію міжгалузевого призначення; 3) продукцію для населення й народного господарства; 4) організаційно-методичні та загально-технічні об'єкти (науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, інформаційні технології, технічна документація, організація робіт зі стандартизації та метрології, довідкові дані щодо властивостей матеріалів і речовин) ; 5) елементи народногосподарських об'єктів державного значення (транспорт, зв'язок, енергосистема, оборона, навколишнє природне середовище, банківсько-фінансова система тощо) ; 6) методи випробувань. Вони містять обов'язкові й рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать вимоги, котрі гарантують безпеку продукції для життя, здоров'я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону.
Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, щодо якої бракує державних стандартів України, або за необхідності встановлення вимог, котрі доповнюють чи перевищують такі за державними стандартами, а стандарти науково-технічних та інженерних товариству разі потреби поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ця категорія нормативних документів може використовуватись на засадах добровільної згоди відповідних суб'єктів діяльності. Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції. Вони регламентують норми й вимоги щодо якості тих видів продукції, для яких державні або галузеві стандарти не розробляються, тих, які виготовляються на замовлення окремих підприємств, а також щодо якості нових видів виробів на період їхнього освоєння виробництвом.
Стандарти підприємств виокремлюють у самостійну категорію умовно (без правової підстави). Їх підприємства розробляють з власної ініціативи для конкретизації вимог до продукції й самого виробництва. Об'єктами стандартизації на підприємствах можуть бути: окремі деталі, вузли, складальні одиниці, оснащення та інструмент власного виготовлення, певні норми в галузі проектування й продукування виробів, організації та управління виробництвом тощо. Такі стандарти використовують для створення внутрішньої системи управління якістю праці та продукції.
Сучасні напрямки вдосконалення стандартизації полягають у розробці державних і міжнародних стандартів не для кожного конкретного виробу, а для групи однорідної продукції, і в обмеженні кількості показників до найбільш істотних. Це дає змогу помітно зменшити кількість чинних стандартів, спростити їхній зміст і здешевити весь процес стандартизації.
Існує декілька міжнародних організацій з метою сприяння стандартизації у світовому масштабі. Одна з них Міжнародна організація із стандартизації – МОЄ чи ISO (від англ. International Standard Organization – ISO). Створена в 1946 р. на засіданні Комітету з координації стандартів ООН з метою сприяння стандартизації у світовому масштабі для полегшення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги; для розширення співробітництва в галузі інтелектуальної, наукової, технічної, економічної діяльності.
Основним видом діяльності ISO є розробка міжнародних стандартів. Стандарти ISO є добровільними до застосування. Однак їхнє використання в національній стандартизації пов'язане з розширенням експорту, ринку збуту, підтримки конкурентоспроможності продукції, що випускається.
Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК) cтворена в 1906 р. у Лондоні [7, 15]. Після створення в 1946 р. ISO приєдналася до неї на автономних правах, зберігши незалежність у фінансових і організаційних питаннях. Займається стандартизацією в галузі електротехніки, електроніки, радіозв'язку, приладобудування.
Цілями МЕК є сприяння міжнародному співробітництву у вирішенні питань стандартизації в галузі електротехніки, радіоелектроніки. Основним завданням є розробка міжнародних стандартів у відповідній галузі.
Сучасні методи менеджменту якості знаходять усе більше застосування на українських підприємствах [22, 53]. Однак ще існує відставання від іноземних фірм. Наприклад, сертифікація продукції (незалежне підтвердження відповідності продукції установленим вимогам) у країнах з ринковою економікою впроваджена на початку 1980-х років.
Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системи сертифікації. Координує заходи зі створення таких систем спеціальний комітет із сертифікації – СЕРТИКО, що діє у складі ISO.
Вимоги до якості визначені Міжнародною організацією із стандартизації і містяться в стандартах ISO серії 9000:
ISO 9000 «Загальне керівництво якістю і стандарти із забезпечення якості. Провідні вказівки на вибір і застосування»;
ISO 9001 «Система якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і (чи) розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні»;
ISO 9002 «Система якості. Модель для забезпечення якості при виробництві і монтажі»;
ISO 9003 «Система якості. Модель для забезпечення якості при остаточному контролі й випробуваннях»;
ISO 9004 «Загальне керівництво якісно й елементи системи якості. Провідні вказівки».
У кількох країнах уже функціонують акредитовані в СЕРТИКО ISO й визнані світовим співтовариством випробувальні центри, що видають сертифікати на певні види продукції.
В Україні створена система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр української державної системи сертифікації продукції – документ, що містить зведення про сертифіковану продукцію (процеси, послуги), системи якості, атестовані виробництва, акредитовані органи із сертифікації, дослідні лабораторії, атестованих аудиторів.
Для одержання максимально можливого успіху та створення іміджу надійного партнера на зовнішньому ринку підприємствам бажано створювати й сертифікувати також власні системи якості [20, 110]. Згідно з міжнародним стандартом ISO 8402 «Якість. Словник» система якості – це сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують здійснення загального керування якістю. Відповідний рівень такої системи гарантується сертифікатом, який видається підприємству на певний строк – один рік, два роки тощо. Право видачі сертифіката на систему якості має національний орган зі сертифікації; у необхідних випадках йому надається можливість делегувати таку функцію акредитованій для цієї мети іншій організації. Для оцінки системи якості та отримання сертифіката дозволяється залучати будь-яку закордонну фірму, що займається сертифікацією. «Вагомість» сертифіката й рівень довіри до нього залежить від іміджу організації, що видала цей документ.
На підприємствах України такі системи якості ще треба створювати. Вони мають обов'язково передбачати комплексне управління якістю, що потребує колективної діяльності й спільних зусиль. З огляду на це можна назвати головні принципи формування системи якості [2, 163]:
підготовка всіх категорій кадрів найвищого професійного рівня (необхідну якість забезпечують люди, а не машини) ;
безпосередня заінтересованість першого керівника та всього керівництва підприємства в повсякчасному позитивному розв'язанні проблем забезпечення якості продукції;
підпорядкування поставленій меті організаційної структури системи (наприклад, суміщення посад заступника директора підприємства з питань якості та начальника відділу технічного контролю, що частенько трапляється на практиці, є вкрай недоцільним, оскільки технічний контроль – це зовсім не найголовніше в системі) ;
управління якістю продукції за участю всіх без винятку працівників підприємства (від директора до робітника) ;
поточний розподіл відповідальності між підрозділами та їхніми керівниками; залучення робітників до повсякденної роботи у цьому напрямку через гуртки якості (виходячи з досвіду Японії, США) тощо.
Дуже важливою і вкрай необхідною є також активна державна політика підтримки ініціативи підприємств щодо розробки, запровадження й сертифікації систем якості продукції.
 
1.4 Фактори підвищення якості та конкурентоспроможності продукції
 
Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції полягає в тім, що заходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системи господарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає передовсім у такому [20, 379]:
високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;
підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна сума витрат су спільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої зв'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;
конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;
багатоаспектний вплив підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції не тільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспроможність підприємства в цілому.
На рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових чинників. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізовуваних на відповідних ринках товарів можна різними способами, скоординованими в часі і просторі.
Важливим економічним фактором підвищення якості продукції є ціна якості [16, 325]. Ціну якості, вірніше, витрати на її забезпечення, можна розділити на витрати відповідності і випрати у випадку несприятливого результату. З кожним із і трьох вищезазначених видів якості пов'язані свої витрати. Недоліки в якості розробки і відповідності прямо позначаються на покупцеві у той час, як помилки виробництва носять винятково внутрішній характер і навіть можуть плануватися заздалегідь.
Нездатність задовольнити стандарти якості, коли якість є критерієм виходу на ринок, – це катастрофа, оскільки неминуче проводить до повного краху бізнесу. Якщо ж якість є критерієм одержання замовлення, то в довгостроковому періоді це може виразитися у втраті конкурентоспроможності, а в найближчій перспективі означати втрату замовлень і упущений прибуток. Для відновлення втраченої репутації якості може знадобитися тривалий час – у цьому значенні покупці володіють на рідкість гарною пам'яттю. Більш прямі витрати низької якості, що досягли покупців, виражаються в необхідності заміни бракованої продукції і наступних компенсацій за збиток.
Простіше всього виявляються витрати в зв'язку з низькою якістю виробництва. Це витрати на контроль, вартість відходів, вартість переробок і витрати на збереження в зв'язку з необхідністю постачань продукції під час зазначених інспекцій і переробок. Також присутні нематеріальні мотиваційні фактори: вважається, що виробництво нікуди не придатної продукції приносить менше задоволення, ніж виробництво гарних, якісних речей.
Будь-яка погрішність у якості обходиться дорого. Але при цьому витрати на підтримку / поліпшення якості також можуть бути великі, причому іноді навіть невиправдано великі. Виробництво високоякісної продукції звичайно вимагає першосортних матеріалів, сучасного устаткування і кваліфікованих операторів, а все це обходиться дуже недешево [13, 81]. Крім того, можуть знадобитися і значні зміни в корпоративній культурі.
Класичний підхід, коли на підприємстві створюється окремий і незалежний відділ технічного контролю, неминуче приводить до конфліктних ситуацій, особливо якщо специфікації допускають велику двозначність, ніж хотілося б. Якщо ВТК заявляє, що партія не відповідає стандарту, а відділу продажів потрібно виконувати свою мету і негайно відправляти її покупцю, обстановка відразу розпалюється. Настільки ж часто можна спостерігати і суперечки в цехах між інспекторами і майстрами ділянок, що стають тим палкішими, чим більше справа стосується виплати премій чи бонусів. В результаті вся культура базується на конфліктах, а виробничі підрозділи взагалі знімають із себе відповідальність за якість, адже вона стає долею відділу технічного контролю. Відношення може стати ще більш негативним, коли брак необхідно не викидати у відходи, а переробляти [19, 53].
Зміни в корпоративній культурі – перехід від конфронтації і відділення до взаємовигідної роботи і взаємодопомоги – є важливою передумовою будь-яких серйозних спроб поліпшити якість.
З-поміж технічних способів (чинників) підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства [20, 8]. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробів, як було вже сказано, формуються в процесі їхнього проектування. Саме в цьому циклі здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.
До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному ринках цілком підставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки.
Ринкові умови господарювання передбачають активне й широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах [4, 107]. До пріоритетних належать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної (бездефектної) технології; удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.
Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами економічного впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система прогнозування й планування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприємства, а формами впливу соціального – усебічна активізація людського чинника, проведення ефективної кадрової політики, створення належних умов праці та життєдіяльності.
 
Розділ 2. Аналіз ефективності політики у галузі якості продукції на ВАТ «Луцькпластмас»
 
2.1 Загальна економіко-організаційна характеристика ВАТ «Луцькпластмас»
 
ВАТ «Луцькпластмас» – одне з найбільших підприємств Волині, що належить до хімічної галузі промисловості і спеціалізується на переробці пластмас.
В 1966 році було розпочато будівництво Луцького заводу виробів із пластмас. Але офіційний пуск заводу відбувся у 1972 році, коли на дослідній дільниці виробили першу продукцію підприємства.
У зв'язку із суттєвими політичними і економічними змінами в Україні у 1994 році почалась приватизація підприємства. Таким чином, 18 травня 1994 року шляхом перетворення Луцького державного заводу виробів із пластмас у Відкрите акціонерне товариство було засноване Відкрите акціонерне товариство «Луцькпластмас» і зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міської Ради народних депутатів
В 1995 році розпочалися доленосні виробничі відносини з АТ «Хемосвіт» м. Світ, Словаччина, що дало можливість в березні 1996 року створити спільне підприємство «Луцькхім», а також виграти конкурс приватизації контрольного пакету акцій ВАТ «Луцькпластмас» в грудні 1996 року. АТ «Хемосвіт» починаючи з 1996 року, вклали в розвиток, реконструкцію, поновлення обігових коштів даного підприємства біля 10 млн. дол. США.
Засновниками ВАТ «Луцькпластмас» є держава в особі Фонду державного майна України; юридичні особи різних форм власності і фізичні особи України та інших країн, що набули прав власності на акції Товариства в процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів.
Юридична адреса підприємства: 43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська 76а.
Територія підприємства займає близько 34 га, з яких виробничі площі ВАТ «Луцькпластмас» розташовуються на 107, 3 тис. м2.
На власності ВАТ «Луцькпластмас» започатковано декілька спільних підприємств: СП ЗАТ «Теріхем-Луцьк» (займається виробництвом конденсаторних поліпропіленових плівок) та СП ТзОВ «Хемосвіт-Луцькхім» (виготовляють пакувальні плівки).
Наприкінці 1999 року було завершено реструктуризацію підприємства, саме тоді після проведеного ремонту та реконструкції на баланс спільних підприємств було передано будівлі та споруди і, таким чиномі утворено їхні цілісні майнові комплекси.
На сьогодні статутний фонд ВАТ «Луцькпластмас» становить 357160, 65 грн. і поділений на 7143213 штук простих іменних акцій номінальною вартістю по 0, 05 грн. кожна, основними власниками яких є АТ «Хемосвіт», Словаччина: володіють 5881617 простими іменними акціями, що складає 82, 34% від Статутного фонду. Державної частки у статутному фонді немає. Продаж акцій на вторинному фондовому ринку проводився з 16 лютого 1995 року по 8 жовтня 1998 року. Виплата дивідендів не здійснювалась.
Для ефективного функціонування ВАТ «Луцькпластмас» була сформована лінійна організаційна структура управління, що передбачає у своєму складі наявність кількох підрозділів, кожен з яких проводить безпосередній контроль за певною сферою діяльності підприємства. Таким чином, організаційна структура підприємства відображає чіткий і оптимальний поділ на підрозділи, причому кожен підрозділ виконує конкретні функції. Повноваження відділу встановлює директор.
На основі Стандарту «Організаційний порядок підприємства» керівники підрозділів розробляють документи, в яких описують виробничу діяльність, зміст виробничих функцій для своїх прямо підпорядкованих працівників, згідно структурної схеми підприємства, підрозділу. В описі вказується, які функції виконує працівник (функціональна одиниця у відповідному підрозділі) і яку несе відповідальність, якими правами та обов'язками користується при виконанні своїх функцій.
Органи управління товариства (Загальні збори акціонерів, Спостережна Рада, Правління, Ревізійна комісія) забезпечують відповідну діяльність і розвиток підприємства, охорону прав акціонерів.
Схема управління, керівництво, кваліфікація інженерно-технічних працівників та робітників дає можливість виготовляти якісну продукцію, що відповідає вимогам нормативної документації та забезпечувати потреби ринку.
ВАТ «Луцькпластмас» відносять до числа перспективних великих підприємств Північно-західного регіону України. Оскільки дане підприємство має в наявності розвинуту інфраструктуру інженерних комунікацій, надійне забезпечення електроенергією, теплом і водою, а також забезпечена автодорогами та залізничними шляхами (залізнична гілка станції Луцьк Львівської залізної дороги), займає масштабні площі, виробничі цехи, оснащена машинним устаткуванням, таку експертну оцінку можна вважати достовірною.
Основні види виробництва ВАТ «Луцькпластмас» на сьогодні є:
виробництво стрічок полімерних для термоформування та декоративного призначення, що застосовуються для виготовлення одноразового посуду для пакування м'ясних, молочних кондитерських та інших як харчових, так і не харчових продуктів, а також для виготовлення декоративних ялинок, квітів, вінків;
виробництво стрічок полімерних міцних, які призначені для застосування в якості пакувального матеріалу в поліграфічній промисловості, в сільському господарстві (теплицях, оранжереях) тощо;
виробництво виробів із пластмас методом лиття під тиском, видування та термоформування, яке включає в себе виробництво товарів господарського призначення, а саме: бочки 50 літрів з широкою та вузькою горловиною, бочки 30-ти літрові, каністри, фляги та інші вироби різної місткості, що призначені для транспортування та зберігання як харчових так і не харчових продуктів; виробництво дитячих ванночок; виробництво тазів і відер в асортименті; виробництво посуду із пластичних мас, а саме: мисок, склянок, стопок, ваз, кухля мірного, сільничок, лійки; виробництво кришок для консервування та закривання скляних банок; виробництво підносів в асортименті; виробництво граблів, стільців, вішалок, кашпо та горщиків для кімнатних квітів, пилевибивачок та інші;
виробництво плівок поліетиленових, труб напірних та безнапірних, листів із полістиролу та поліолефінів.
Всього асортимент продукції, що виготовляється станом на 8 лютого 2005 року складає більше ніж 240 найменувань продукції. Окрім того, ВАТ «Луцькпластмас» постійно працює над розширенням асортименту – щорічно освоюється до 20 нових виробів.
Продукція, виготовлена на ВАТ «Луцькпластмас» широко використовується в народному господарстві. Наприклад, плівки поліетиленові застосовуються в сільському господарстві, в якості пакувального матеріалу, для виробництва товарів народного споживання; труби призначені для транспортування рідких і газоподібних речовин, а також для підземного прокладання кабелів зв'язку; листи використовують для термоформування ванночок дитячих, тазів з пральною дошкою, виробів технічного призначення; виготовляють нитки із полістиролу діаметром 0, 8 мл та 1, 1 мл електротехнічного призначення.
ВАТ «Луцькпластмас» виготовляє та реалізує продукцію на замовлення, а також здійснює її продаж через мережу власних магазинів. Так, у 2003 році обсяг реалізації становив 5326, 0 тис. грн., у 2004 – 5587, 4 тис. грн., а в 2005 році – 6455, 8 тис. грн. З 08. 06. 2000 є дійсним членом Волинської торгово-промислової палати і Торгово-промислової палати України.
Сировиною для виготовлення продукції виступає первинний поліетилен (гранулят й агломерат) з Росії та Білорусії, полістирол з Горлівки (Україна), Словаччини і Словенії, від підприємства «BASF» (Німеччина), поліпропілен з Словаччини. У 2005 рік загальні витрати сировини становили майже 400 тон.
Вторинна сировина – відходи виробництва поліпропіленових плівок – надходять із СП ЗАТ «Теріхем-Луцьк» і переробляються на ВАТ «Луцькпластмас».
 
2.2 Аналіз ефективності політики ВАТ «Луцькпластмас» у сфері якості
 
ВАТ «Луцькпластмас», як член групи «Хемосівт» реалізує концепцію якості, яка є чинною в групі. Це включає систематичну турботу про якість виробів, а також дій пов'язаних з якістю продукції при високій ефективності виробництва, а головною метою є задоволення вимог замовників.
Сучасні світові тенденції вимагають у підприємств встановлення та застосування міжнародних стандартів ISO. Задля розвитку ВАТ «Луцькпластмас», а також підвищення конкурентоспроможності його продукції на ринку у 2005-2006 роках планується запровадити дану систему управління якістю.
Головною метою підприємства у сфері якості є постійне забезпечення можливостей підприємства задовольнити потреби найбільшої кількості споживачів, суспільства, власників, працівників і постачальників, які, в свою чергу, задовольняють потреби підприємства. Виконуються всі вимоги нормативних документів.
На підприємстві всі процеси та їх взаємозв'язки знаходяться в умовах керування і постійно удосконалюються відносно встановлених цілей, які погоджуються з цією політикою.
Цілі процесів досягаються шляхом:
визначення та орієнтація процесів на виконання політики у сфері якості;
визначення повноважень, відповідальності та критеріїв оцінювання ефективності діяльності кожного робітника по керуванню конкретними процесами;
забезпечення ефективності програм вимірювання та моніторингу, які охоплюють всі процеси і забезпечують їх керованість;
виконання правил і процедур системи управління якістю.
Оскільки на підприємстві бракує узагальнюючих показників якості продукції, то необхідно ширше залучати до аналізу побічні показники, тобто наявність рекламацій, їх кількість та вартість, кількість і сума штрафів за поставку неякісної продукції, відсоток браку.
Усі вироби виробництва ВАТ «Луцькпластмас» мають гігієнічні висновки Міністерства охорони здоров'я України як задовільні у гігієнічному відношенні та придатні для контакту з харчовими продуктами.
Згідно з інформацією юридичного відділу підприємства за досліджуваний період (2003-2005 рр.) ВАТ «Луцькпластмас» не отримало жодної рекламації і претензії на свою продукцію, що свідчить про те, що підприємство не витрачає кошти на погашення штрафів за поставку недоброякісної продукції.
Аналізуючи наявність рекламацій, котрі надійшли на ВАТ «Луцькпластмас», слід пам'ятати, що споживачі не завжди звертаються на підприємство, а іноді самостійно виправляють дефекти продукції. Тому аналіз лише рекламацій може дати загальне і неповне уявлення про фактичний рівень якості продукції.
Якість продукції значною мірою залежить від стану техніних засобів, основна частка яких на ВАТ «Луцькпластмас» не відповідає технічним нормам (рівень зносу в 2003 р. становив 58%, 2004 році – 59%, 2005 році – 57%).
Ще одним показником, що свідчить про відхилення від норм за якістю виготовлених виробів, є брак продукції. За місцем виявлення розрізняють внутрішній брак (допущений на підприємстві під час виготовлення виробів) і зовнішній (виявлений покупцями або споживачами під час користування виробами або споживання продукції) [3, 107]. Оскільки на протязі 2003-2005 років не було зафіксовано жодної рекламації, отже не має підстав стверджувати про наявність зовнішнього браку на ВАТ «Луцькпластмас».
Що стосується внутрішнього браку, то стосовно продукції ВАТ «Луцькпластмас» він є поправним. Браковані вироби підлягають вторинній переробці (вторинна сировина – вторинний поліпропілен гранулят і агломерат), але не обліковується, що на нашу думку є досить серйозною проблемою, адже неможливо уникнути збільшення витрат на одиницю відповідної продукції. Таким чином збільшується собівартість продукції, порушується ритм роботи і може спричиняти несподівані збитки в майбутньому.
На нашу думку, окрім зазначених пріоритетних цілей ВАТ «Луцькпластмас» необхідно приділити значну увагу встановленню і документуванню причин виявлених невідповідностей, проведення коригувальних дій, які виключають їх повторення; проведення запобіжних дій по усуненню причин потенційних невідповідностей та запобіганню їх виникнення.
Отож, боротьба з високим рівнем браку та низькою якістю продукції потребує не розроблення поточних заходів, а створення збалансованої і складної системи бездефектної праці, формування ефективного механізму управління якістю продукції.
2. 3. Характеристика стану системи управління якістю продукції на ВАТ «Луцькпластмас»
З часу переходу економіки України до ринкових умов господарювання все більше вітчизняних виробників ставлять собі за мету підвищення конкурентоспроможності продукції. Саме тому останні роки позначились в Україні безпрецедентним зростанням уваги до проблеми якості. В умовах жорсткої конкуренції лише ті підприємства, що дбають про належний рівень якості своєї продукції, зможуть завоювати та утримати в майбутньому провідні позиції на ринку.
Основним напрямком діяльності ВАТ «Луцькпластмас» є виготовлення продукції із пластмаси. Оскільки ВАТ «Луцькпластмас» є збитковим підприємством, то це свідчить про неефективність системи управління вцілому і наявності значних проблем менеджменту якості зокрема.
Система управління якістю на підприємстві була створена ще у 1987 році, але нині в сучасних умовах господарювання підприємство зіткнулося з багатьма труднощами, а саме:
наявність значної кількості формалізованих документів, що регламентують функціонування системи якості, але не відображають необхідної для аналізу інформації;
відсутність підготовленого персоналу відповідно стандартів ISO;
необхідність тривалого часу на розробку і впровадження ефективної і дієвої системи менеджменту та інші.
Контроль за якістю продукції здійснюється на підприємстві на усіх етапах виготовлення продукції. Але негативним моментом є відсутність відділу, який би узгоджував цілі в сфері якості продукції на усіх ланках виробництва із загальнозаводською стратегією діяльності, контролював, аналізував і узагальнював інформацію щодо якості випущеної продукції.
На ВАТ «Луцькпластмас» контроль за якістю продукції і сировини проводиться за наступною схемою.
Вхідний контроль якості поступаючих на підприємство матеріалів і сировини вводиться для встановлення відповідності якості матеріалів згідно стандартів, технічних умов і договорів на поставку. Матеріали і сировина розвантажуються в складські приміщення. Працівники матеріального складу повинні пред'явити матеріали і сировину підрозділу центральної заводської лабораторії (ЦЗЛ) для приймання по якості разом з документами, які підтверджують їх якість. Вхідний контроль якості матеріалів, сировини повинен бути проведений в відповідний термін. ЦЗЛ проводить вхідний контроль і видає письмовий висновок про результат.
Матеріали і сировина, які не відповідають якості, ізолюються відділом матеріально-технічного постачання. Матеріали і сировина, які пройшли контроль і їх якість відповідає нормативно-технічній документації, поступають в підрозділи:
1. Механічний цех. Матеріали повинні поступати в цех тільки після вхідного контролю. Технолог цеху повинен вести контроль за поступленням матеріалу. Начальник цеху, майстер, технолог разом з працівником виконавцем несуть персональну відповідальність за виготовлення та ремонт оснастки. Вся оснастка повинна бути виготовлена згідно проектно-конструкторської документації, яку подає відділ головного технолога. При виготовленні оснастки обов'язково повинні проводитись заміри кожної деталі до збирання форми, а також окремо заміри матриці і пуансона. Вся оснастка в цех повинна поступати тільки з паспортом, де повинні бути зроблені всі необхідні записи. Чітко повинен бути організований рух оснастки від механічного цеху до цеху екструзії та лиття і навпаки.
2. Цех ектрузії та лиття. Виготовлена оснастка, яка пройшла перевірку по якості виготовлення та дотримання розмірів згідно креслення, поступає в цех. В цеху оснастка підлягає випробуванню в присутності представника механічного цеху, відділу головного технолога та інженера по якості. Після приймання оснастки робиться відповідний запис у паспорті. Відділ головного технолога забезпечує виробництво відповідно технологічним регламентом або технологічним процесом. Начальник дільниці забезпечує робоче місце технологічною картою.
В процесі виробництва працівник (ливарник, машиніст екструдера) несе відповідальність за постійне дотримування технологічної дисципліни на робочому місці.
Відповідальність за дотримання всіх встановлених вимог до технологічної документації в частині її змісту, оформлення, впровадження, затвердження і перегляду несуть працівники відділу головного технолога.
Відповідальність за стан технологічної документації на робочих місцях і своєчасне внесення змін, які видає відділ головного технолога несе заступник начальника цеху, начальник цеху.
Відповідальність за якість виготовленої продукції несе працівник (ливарник, машиніст екструдера).
Начальник цеху, виробничі майстри несуть відповідальність за дотримуванням технологічної і трудової дисципліни. В цеху один раз в два тижні повинні проводитись виробничі наради по якості. На нарадах інформацію про стан технологічної дисципліни. Механік цеху несе персональну відповідальність за роботу устаткування цеху. Слюсарі змін повинні своєчасно повідомляти механіка про неполадки, які виникають з устаткуванням в процесі роботи устаткування і з відповідними записами передаватися по змінах.
Упакована готова продукція вибірково перевіряється відділом ЦЗЛ на відповідність вимогам нормативної документації, а також обов'язково перевіряється і маркування продукції. Готова продукція супроводжується сертифікатом якості.
3. Виробничо-збутовий відділ відповідає за зберігання продукції згідно вимог нормативної документації.
Керівництво підприємства за стратегічну мету поставили зайняти в Україні лідируючі позиції в галузі хімічної промисловості, тобто цих заходів не достатньо, щоб конкурувати як з вітчизняними, так із зарубіжними конкурентами. Тому підприємство в 2005-2006 роках планує впровадити нову систему управління якістю – ISO 9001-2001.
Існує чимало шляхів, якими підприємство може йти до впровадження системи управління якістю ISO, але сам процес складається з трьох стадій, а саме:
розроблення (розгляд того, що відбувається на ВАТ «Луцькпластмас») ;
впровадження (введення в дію системи управління якістю ISO) ;
підтримання (забезпечення функціонування і поліпшення системи управління якістю ISO).
Вже починаючи із 2005 року процеси виробництва та закупівлі узгоджено плануються і реалізуються у відповідності до затвердженої документації системи управління якістю, що забезпечує потоки продукції та доходів у запланованих об'ємах. Проведення внутрішніх аудитів системи управління якістю і проведення коригувальних дій забезпечує поступове підвищення ефективності управління системою управління якістю.
Таким чином вирішення проблеми конкурентоспроможності ВАТ «Луцькпластмас» повинно починатися, в першу чергу, з перегляду підходів до забезпечення якості. Аналіз результатів діяльності підприємства у 2003-2005 роках переконливо свідчить про те, що систему управління якістю на ВАТ «Луцькпластмас» необхідно терміново реформувати.
 
Розділ 3. Шляхи покращення якості продукції та оновлення асортименту на ВАТ «Луцькпластмас»
 
3.1 Заходи на ВАТ «Луцькпластмас» із забезпечення покращення якості продукції
 
ВАТ «Луцькпластмас» планує досягнути високого рівня конкурентоспроможності шляхом постійного оновлення і покращення продукції. Основою поліпшення якості продукції є впровадження ефективної системи управління якістю (СУЯ). Задля оптимізації позитивного ефекту від оновлення і покращення якості продукції ми запропонували методику вдосконалення організаційної структури підприємства, щоб забезпечити узгодженість процесів, повноважень і відповідальності працівників. Наступним кроком стане реорганізація системи управління якістю на ВАТ «Луцькпластмас» спираючись на основні вимоги стандарту ДСТУ ІSО 9001-2001.
Через впровадження нової системи управління якістю ВАТ «Луцькпластмас» на основі вимог стандарту ДСТУ ІSО 9001-2001 необхідно першочергово реалізувати наступні принципи управління якістю:
задоволення потреб замовника;
встановлення керівництвом єдності мети і напрямку діяльності; системний підхід до управління;
організація діяльності підприємства у вигляді керованих процесів; спрямування розвитку підприємства на постійне вдосконалення методів роботи та ресурсів;
організація постійного нагляду за діяльністю з метою отримання об'єктивних фактичних даних для аналізу її ефективності;
тісна взаємодія із співвиконавцями;
залучення всіх працівників підприємства до управління якістю.
Модернізація існуючої системи управління якістю на ВАТ «Луцькпластмас» стала необхідною умовою виходу підприємства із кризового становища. Постановка цілей та визначення основних приципів управління якістю є необхідною, але недостатньою умовою забезпечення ефективності політики ВАТ «Луцькпластмас» у галузі якості продукції, а відповідно покращення якості продукції і підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому. Тому необхідно розробити ряд заходів, впровадження яких на ВАТ «Луцькпластмас» забезпечить покращення якості продукції у довгостроковому періоді.
Оновлення і покращення якості продукції ВАТ «Луцькпластмас» здійснюється на усіх етапах діяльності підприємства, котра, в свою чергу, складається з ряду взаємопов'язаних процесів, від протікання яких великою мірою залежить якість кінцевого результату.
Пріоритетною для ВАТ «Луцькпластмас» є зміна і модернізація:
процесу виробництва;
процесу управління ресурсами, що використовуються на підприємстві;
процесу нагляду за функціонуванням, аналізу функціонування вдосконалення СУЯ;
відповідальності керівництва.
Виконання робіт по виготовленню продукції є основним процесом з точки зору забезпечення і покращення якості продукції. На сьогодні, вимоги до цих робіт встановлені нормативними документами на продукцію, нормативними документами на методи випробувань. Тобто, суть даного процесу полягає в виготовленні продукції, яка відповідає встановленим вимогам, а результатом, який можна буде оцінити є готова продукція, її якісні властивості. Вхідними даними при цьому є, по-перше, вимоги законодавчих та нормативних актів і нормативних документів, а по друге, зразки продукції.
Окрім того, вважаємо за доцільне використовувати як вхідні дані заявки замовників. Таким чином підприємство відмовитися від однотипної, продукції, розширить асортимент без загрози втрати потенційних споживачів, а також повніше задовольнятиме потреби замовників в якісній і уніфікованій продукції. Це стане одним із основних елементів підвищення конкурентоспроможності підприємства шляхом покращення системи управління якістю.
При виконанні процесу виготовлення продукції максимально ефективно потрібно залучаються і використовувати наступні ресурси:
персонал підприємства;
виробниче приміщення;
технічні засоби підприємства;
матеріально-технічні засоби;
інфраструктура підприємства.
Процес управління ресурсами полягає в забезпеченні підприємства необхідним персоналом, технічними засобами, обслуговуванням зі сторони інших структурних підрозділів підприємства; утримуванні та підвищенні цього рівня забезпечення (технічного стану, кваліфікації, оперативності робіт). Аналіз здійснюватиметься на основі програми якості; дій керівника підприємства, спрямованих на узгодження роботи підрозділів; поточної та оперативної інформації. При управлінні ресурсами також використовуються персонал, технічні засоби, інфраструктура, фінанси.
Процес нагляду за функціонуванням, аналізу функціонування і вдосконалення СУЯ полягає в одержанні, обробці, узагальненні інформації про хід виконання процесів підприємства та розробці необхідних заходів по удосконаленню, а також коригувальних та запобіжних дій.
Висновки і звітування проводитиметься на основі матеріалів внутрішніх та зовнішніх аудитів; результатів підготовки та атестації персоналу ВАТ «Луцькпластмас»; планів робіт та програми якості, інформаційних даних від замовників, даних експертизи матеріалів по акредитації; поточної та оперативної інформація; скарг та рекламацій замовників.
Відповідальність керівництва ВАТ «Луцькпластмас» є процесом управління, який спрямовано на мету здійснення діяльності і напрямки розвитку підприємства, впровадження оголошеної політики в сфері якості, оперативне керування роботою підрозділів підприємства. Даний процес полягає в обробці, аналізі законів та нормативно-правових актів, вказівок органів державної виконавчої влади, наказів та керівних вказівок, нормативних документів, зовнішньої інформації та подальшій розробці і застосуванні відповідних керівних дій.
Процеси, передбачені запропонованою системою управління якістю, схематично можна відобразити на рисунку 3. 1.
На основі обробленої інформації складаються плани робіт, програми якості, запобіжні та коригувальні дії, відповідальність за виконання яких повинна лежати на усьому персоналу підприємства.
 
Рис. 3. 1. Схема процесів, згідно впровадженої системи якості підприємства
 
Документація на систему управління якістю повинна бути основою для визначення як, де, коли і іноді чому слід виконувати певну роботу або здійснювати управління певним видом діяльності. Вона повинна відображати те, що на теперішній час відбувається на ВАТ «Луцькпластмас», а не носити декларативний характер (як це є на сьогодні).
Тому, документація стосовно якості продукції ВАТ «Луцькпластмас» повинна розроблятися і застосовуватися для встановлення і доведення до персоналу вимог, методів і правил системи управління якістю.
Документи системи якості формуються і ідентифікуються по 4 рівнях: перший рівень – політика у сфері якості; другий рівень – настанова з якості; третій рівень – процедури, методики, інструкції, програми; четвертий рівень – нормативні документи та нормативно-правові акти.
Настанова з якості визначає систему управління якістю підприємства і повинна включати основні положення запропоновані у розділі 3 даної дипломної роботи. Настанова з якості разом з документами, на які є посилання в настанові, забезпечують виконання вимог стандарту ДСТУ ІSO 9001-2001 і є керівними документами для організації управління якістю.
Задля забезпечення випуску якісної продукції пропонуємо приділити увагу вдосконаленню:
моніторингу та вимірюванню процесів та продукції;
управління невідповідною продукцією;
аналізу даних;
дій щодо поліпшення якості.
1. Забезпечення ефективності системи вимірювань на підприємстві – це передумова підвищення якості продукції. Контроль за дотриманням правил застосовування вимірювання покладаються на керівників процесів.
Підприємство регулярно вимірює й аналізує свою діяльність для того, щоб переконатися у відповідності системи управління якістю вимогам стандарту ДСТУ 1S0 9001: 2001, досягненні встановлених цілей в області якості і відповідності виробленої продукції. На підставі аналізу приймаються рішення про удосконалення системи управління якістю.
Дії по виміру і аналізу, а також періодичність їхнього застосування, щорічно переглядаються в рамках аналізу системи якості з боку керівництва. Також за результатами аналізу приймаються рішення про застосування статистичних методів для аналізу результатів вимірів.
Основна мета моніторингу та вимірювання на виробництві полягає у встановленні правил організації оцінювання системи управління якістю, вимірювань і моніторингу процесів, продукту і задоволеності споживачів. Дані правила застосовуються в підрозділах, які проводять вимірювання та моніторинг (наприклад, Центральна заводська лабораторія).
Задоволеність споживачів якістю продукції, а, відповідно, наявною системою вимірювання та моніторингу, пропонуємо визначати через анкетування. За проведення анкетування відповідальність несе виробничо-комерційний відділ у відповідності до законодавства. Результати анкетувань розглядаються на засіданнях Ради по якості.
Окрім зовнішньої інформації стосовно продукції ВАТ «Луцькпластмас» на підприємстві щорічно складається графік проведення внутрішніх аудитів системи управління якістю, що передбачає аудит кожного підрозділу не рідше разу в рік. Для найбільш важливих підрозділів, а також для підрозділів, у яких виникають невідповідності системи управління якістю, аудити можуть проводитися частіше.
Аудити проводяться кваліфікованими уповноваженими співробітниками, що не беруть участь у роботі підрозділу, що перевіряється. На підприємстві ведеться реєстр внутрішніх аудиторів системи управління якістю.
У ході аудита перевіряється що система управління якістю:
а) відповідає запланованим заходам, вимогам стандарту ДСТУ ISO 9001: 2001 і вимогам документації підприємства;
б) ефективно впроваджена і функціонує.
Весь персонал підприємства сприяє проведенню аудита і надає необхідну інформацію. За результатами аудита складається звіт, що розглядається на засіданні Ради по якості. Якщо в ході аудита були виявлені невідповідності системи управління якістю, приймається рішення про оперативне проведення коригувальних дій.
Для основних процесів системи управління якістю підприємство, у рамках щорічного аналізу, визначає параметри, по яких виміряється їхня ефективність, а також – схему моніторингу цих параметрів. Для кожного з вимірюваних параметрів установлюються цільові значення. Періодично отримані результати вимірів порівнюються з цільовими значеннями. Якщо цільове значення не досягнуте, приймається рішення про реалізацію коригувальних дій.
Для вимірювання і моніторингу продукції встановлюються правила, виконання яких забезпечує можливість перевірки якості виготовленої продукції встановленим вимогам і виключає можливість випуску невідповідної продукції. Дані правила поширюються на діяльність працівників підприємства, які залучаються до проведення контролю якості виготовленої продукції.
Контроль та лабораторні випробування продукції на підприємстві проводяться у наступній послідовності: вхідний контроль сировини та випробування, вхідний контроль та випробування допоміжних матеріалів (пакувальні матеріали, розчинники і т. ін.), контроль та випробування продукції у процесі виробництва, контроль та лабораторні випробування готової продукції, контроль умов зберігання продукції.
Контроль та лабораторні випробування закуплених матеріалів, що буде використовуватися у процесі виробництва продукції (пакувальні матеріали, розчинники і т. ін.) проводиться в лабораторії на підставі документів, що пред'являються спеціалістами відділення матеріально-технічного постачання та митного оформлення вантажів, які надходять разом з закупленою продукцією на склади підприємства.
Проведення всіх видів контролю оформлюється записами у відповідних журналах або поставлянням підписів, які виконуються персоналом при проведенні наступних робіт.
2. Управління невідповідною продукцією – це виявлення, контроль, ізолювання, повернення, виправлення та утилізація невідповідної продукції. Відповідальними за даному етапі виробництва є усі працівники підприємства.
3. Аналізування даних полягає у збиранні та аналізуванні даних по якості, виконання чого гарантує достатню поінформованість вищого керівництва про якість продукції, процесів та системи управління якістю.
Даний вид роботи та пов'язані з ним методики застосовуються вищим керівництвом та в підрозділах, які проводять вимірювання та моніторинг. Дані по якості систематично збираються, ідентифікуються по видам, обробляються, аналізуються і передаються періодично в узагальненому вигляді на розгляд Ради з якості.
Зібрані дані характеризують:
задоволення потреб споживачів і тенденції їх поліпшення;
відповідність продукту вимогам споживачів;
стан ринків;
результати оцінювання субпідрядників;
процеси виробництва та продукти;
компетентність персоналу;
ресурси.
Джерелами інформації про якість є:
протоколи реалізації програм вимірювань та моніторингу;
графіки та плани обслуговування;
звіти про проведені аудити;
матеріали маркетингу;
економічні плани та звіти.
У ході аналізу визначаються тенденції вимірюваних показників, їхня відповідність установленим вимогам і досягнення цілей.
4. Поліпшення – це процедури та методи планування поліпшення, коригувальних та запобіжних дій, виконання яких забезпечує досягнення цілей по якості.
За результатами аналізу даних приймаються рішення, спрямовані на постійне підвищення ефективності системи управління якістю, ріст задоволеності споживачів. Відповідні рішення вносяться в план удосконалення системи управління якістю, інші плани і програми.
Керівники систематично удосконалюють закріплені за ними у відповідності з додатком П системи управління якістю, використовуючи матеріали аудитів системи управління якістю, аналізу даних про якість, аналізу системи управління якістю з боку вищого керівництва, коригувальних та запобіжних дій.
Щораз, при виявленні невідповідності (включаючи відхилення фактичних результатів від установлених цілей, одержання скарги від споживачів) у ході аналізу вивчаються його причини. За результатами вивчення приймається рішення про необхідність у коригувальних діях, спрямованих на виключення можливості повторення невідповідності.
При ухваленні позитивного рішення в рамках аналізу визначається відповідна дія. При цьому призначається співробітник, відповідальний за його виконання, і терміни виконання.
Після закінчення встановленого терміну, відповідальний співробітник надає для аналізу записи, що підтверджують виконання коригувальної дії. При необхідності, у рамках чергового аналізу приймається рішення про вживання додаткових заходів для контролю виконаної коригувальної дії.
Крім коригувальних дій, у ході аналізів періодично розглядаються ризики виникнення невідповідностей. Для цього використовується статистика невідповідностей за попередній період, а також інші джерела інформації (включаючи пропозиції учасників аналізу). При цьому визначаються невідповідності зі значними ризиками виникнення і їхні можливі причини. Для таких невідповідностей приймається рішення про необхідність у попереджуючих діях, спрямованих на виключення чи зниження імовірності виникнення невідповідності.
Отож, пріоритетними для реформування етапами виробничо-господарської діяльності ВАТ «Луцькпластмас» з метою забезпечення оновлення і покращення якості продукції ВАТ «Луцькпластмас» є зміна і модернізація процесу виробництва, процесу управління ресурсами, що використовуються на підприємстві, процесу нагляду за функціонуванням, аналізу функціонування вдосконалення СУЯ, а також відповідальності керівництва.
Особливу увагу при вдосконаленні системи управління якості потрібно вдосконалити і систематизувати наступні заходи: моніторинг та вимірювання процесів та продукції; управління невідповідною продукцією; аналіз даних; дії щодо поліпшення якості.
 
3.2 Оновлення асортименту як один з напрямків підвищення конкурентоспроможності підприємства
 
Важливим напрямком підвищення конкурентоспроможності підприємства є вдосконалення асортименту його продукції шляхом розширення і оновлення. Слід врахувати, що ВАТ «Луцькпластмас» має чітку предметну і галузеву спеціалізацію, але не зважаючи на це асортимент продукції повинен змінюватися.
Процес постійного оновлення та розширення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства: одні товари перестають виробляти, інші включають до виробничої програми. Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску продукції.
Тому, необхідно оцінити ефективність маркетингової політики ВАТ «Луцькпластмас», проаналізувавши ступінь оновлення та розширення випуску продукції.
Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І, нарешті, структура – це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва.
Стосовно асортименту продукції ВАТ «Луцькпластмас» не доцільно застосовувати поняття «оновлення». Тобто оновлення асортименту не відбувається. Дана тенденція зумовлена наступними чинниками:
низький рівень організації та культури виробництва;
незадовільний технічний стан устаткування, його простої;
недоліки в системі управління та матеріального стимулювання;
економія на витратах, пов'язаних із підготовкою нових зразків продукції, науково-дослідних та конструкторських розробок.
недооцінка на ВАТ «Луцькпластмас» тенденцій науково-технічного прогресу в країні і в світі в цілому.
Хоча ВАТ «Луцькпластмас» працює над розширенням асортименту – щорічно освоюється до 20 нових виробів. Всього асортимент продукції, що виготовляється станом на 8 лютого 2006 року складає 242 найменування продукції.
Усі вироби виробництва ВАТ «Луцькпластмас» мають гігієнічні висновки Міністерства охорони здоров'я України як задовільні у гігієнічному відношенні та придатні для контакту з харчовими продуктами.
Аналіз розширення асортименту продукції слід доповнити дослідженням основних показників у динаміці (табл. 3. 1). Вихідні дані для аналізу оновлення випуску продукції у 2003-2005 роках на ВАТ «Луцькпластмас» візьмемо з форми №1-п (річна) – «Звіт підприємства по продукції».
Наведені в таблиці 3. 1 дані свідчать про те, що увага до вдосконалення асортименту продукції на ВАТ «Луцькпластмас» є недостатньою. Темпи розширення асортименту продукції з кожним роком зростають, але дуже повільно (рис. 3. 2), що поступово призводить до морального старіння основної частки продукції, а отже, до втрати конкурентоспроможності підприємства на ринку.
Що стосується витрат на науково-дослідні та конструкторські роботи, то вони є незначними. Якщо така тенденція збережеться, то така економія може лише погіршити становище в майбутньому (рис. 3. 3).
 
Таблиця 3.1
Динаміка розширення асортименту продукції ВАТ «Луцькпластмас»
за 2003-2005 роки
Показники Звітні роки
200320042005
Кількість видів продукції,
у тому числі нових видів203220242
91722
Обсяг виробництва продукції у гуртових цінах підприємства, тис. грн.,
у тому числі нових видів, тис. грн. 5326, 0
915587, 4
210, 76455, 8
395
Коефіцієнт розширення асортименту:
розрахований по кількісних параметрах, %
розрахований по вартісних параметрах, %
4, 4
1, 7
7, 7
3, 8
9, 1
6, 1
Обсяг витрат на науково-дослідні та конструкторські розробки:
сума, тис. грн.
у% загальних витратах на виробництво продукції
 
23
0, 43
 
75, 4
1, 35
 
81
1, 26
 
Рис. 3. 2. Динаміка видів продукції ВАТ «Луцькпластмас» у 2002-2004 роках
 
Рис. 3. 2. Динаміка зміни асортименту продукції у 2003-2005 роках
Коефіцієнт оновлення чи розширення асортименту розраховується як відношення нових виробів до всієї продукції у кількісному та вартісному виразі.
Для ВАТ «Луцькпластмас» проаналізуємо коефіцієнт розширення асортименту продукції. Кількість нових видів продукції у 2003 році в усьому асортименті становило 4, 4%, в 2004 – зросло до 7, 7%, а в 2005 році – ще до 9, 1%. Частка нових видів виробів вартісному обсязі товарної продукції за звітні роки становили відповідно 1, 7, 3, 8 і 6, 1%. Тобто результати аналізу засвідчили наявність тенденції до розширення асортименту, але недостатньої для ствердження, що ця динаміка сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції ВАТ «Луцькпластмас» в сучасних умовах господарювання.
Під час аналізу асортименту продукції, що її випускає підприємство, необхідно також враховувати, наскільки цей асортимент є традиційним, які нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Підприємство має потурбуватися про належні документи, які засвідчують право користуватися технологіями або товарними знаками інших фірм.
Асортимент продукції, що її випускає ВАТ «Луцькпластмас» є традиційним і застарілим, що стримує розвиток підприємства в цілому.
Тобто, проведений аналіз свідчить про незадовільну маркетингову політику ВАТ «Луцькпластмас». Щоб покращити ситуацію необхідно вжити кардинальних заходів. Система управління якістю підприємства, яке працює на розвиток повинна бути спрямована на задоволення потреб і очікувань замовників. Тому першим кроком стане налагодження двостороннього зв'язку із замовниками в сфері оновлення асортименту. Необхідно брати до уваги не лише офіційні претензії до якості виготовленої продукції, але і пропозиції споживачів щодо покращення якості продукції, створення нових модернізованих виробів. Таким чином підприємство позбавиться від продукції застарілих зразків і не лише збереже потенційних споживачів, але зможе завоювати нових.
В процесі вдосконалення системи управління якістю на ВАТ «Луцькпластмас», а також політики оновлення асортименту продукції значну увагу слід приділити такому фактору, як трудові ресурси, а саме: підвищенню кваліфікації усіх без винятку працівників і подальшій її підтримці на високому рівні; виправленню недоліків в системі управління та матеріального стимулювання. Формування нової генерації фахівців – ще один крок, котрий наблизить підприємство до реалізації мети і дозволить підвищити рівень організації та культури виробництва.
Окрім зазначених заходів ВАТ «Луцькпластмас» систематично потрібно досліджувати і застосовувати новітні тенденції науково-технічного прогресу в країні і в світі в цілому, адже саме економія на витратах, пов'язаних із підготовкою нових зразків продукції, науково-дослідних та конструкторських розробок призвела до ситуації, яка склалася на підприємстві.
 
Висновки
 
За сучасних умов господарювання основний акцент ставиться на поліпшення якості продукції підприємств. Рівень якості продукції показник динамічний, він змінюється під впливом НПП, розвитку виробничих сил суспільства. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів, у тому числі нехтування якістю продукції нині зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з вітчизняними та іноземними виробниками. Тому необхідно систематично і своєчасно встановлювати і забезпечувати на вітчизняних підприємствах оптимальний рівень якості продукції, досягаючи при цьому максимальної економії витрат.
Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами економічного впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система прогнозування й планування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприємства, а формами впливу соціального – усебічна активізація людського чинника, проведення ефективної кадрової політики, створення належних умов праці та життєдіяльності.
Хоча на підприємство за 2003-2005 роки не поступало скарг і рекламацій на якість продукції, ситуація у даній галузі потребує значно більшої уваги і витрат. На ВАТ «Луцькпластмас» дуже низька динаміка розширення видової структури продукції, практично не відбувається оновлення асортименту виробів. Таким чином, боротьба з високим рівнем браку та низькою якістю продукції потребує не розроблення поточних заходів, як це практикувалося на ВАТ «Луцькпластмас», а створення збалансованої і складної системи бездефектної праці, формування ефективного механізму управління якістю продукції.
Для виправлення і зупинення в цілому негативних тенденцій розвитку підприємства та покращення ефективності його діяльності назріла необхідність вжити наступних заходів:
покращити технічний стан основних фондів шляхом зменшення рівня їх зношеності та більшої активізації процесів оновлення;
зменшити частку пасивних основних фондів і збільшити частку активних у їх структурі для покращення технологічного стану;
підтримати і стимулювати рівень ефективності використання оборотних коштів;
збільшити обсяг найбільш ліквідних активів підприємства і власного оборотного капіталу для забезпечення високої платоспроможності ВАТ «Луцькпластмас»;
зменшити рівень витрат для підвищення рентабельності підприємства
поліпшити систему управління якістю, шляхом впровадження принципів та вимог стандарту ДСТУ ІSО 9001-2001;
вдосконалити організаційну структуру управління якістю на ВАТ «Луцькпластмас».
Отже, вирішення проблеми конкурентоспроможності ВАТ «Луцькпластмас» повинно починатися, в першу чергу, з перегляду підходів до забезпечення якості. Оновлення і покращення якості продукції передусім залежить від раціонального управління якістю продукції на підприємстві. Аналіз результатів діяльності підприємства у 2003-2005 роках переконливо свідчить про те, що систему управління якістю на ВАТ «Луцькпластмас» необхідно терміново реформувати.
Враховуючи сучасні тенденції розвитку економіки, якість повинна створюватись на всіх етапах життєвого циклу продукту, які забезпечують кінцеве споживання. Фактично мова йде про загальну систему управління підприємством з акцентом на якості, яка забезпечує якісне здійснення всіх процесів та спрямовує свої зусилля на створення якісного результату, що реалізується в межах його діяльності. Кожен елемент даної системи виконуватиме чітко визначені обов'язки і володітиме правами у відповідності до запропонованої нами стратегії. Тобто, якість продукції ВАТ «Луцькпластмас» є мірою взаємовідносин його структурних елементів, які створюють якісний бізнес в цілому.
Особливу увагу при вдосконаленні системи управління якості потрібно приділити наступним заходам: моніторинг та вимірювання процесів та продукції; управління невідповідною продукцією; аналіз даних; дії щодо поліпшення якості.
Тобто, проведений аналіз свідчить про незадовільну маркетингову політику ВАТ «Луцькпластмас». Щоб покращити ситуацію необхідно вжити кардинальних заходів. Система управління якістю підприємства, яке працює на розвиток повинна бути спрямована на задоволення потреб і очікувань замовників. Тому першим кроком стане налагодження двостороннього зв'язку із замовниками в сфері оновлення асортименту. Необхідно брати до уваги не лише офіційні претензії до якості виготовленої продукції, але і пропозиції споживачів щодо покращення якості продукції, створення нових модернізованих виробів. Таким чином підприємство позбавиться від продукції застарілих зразків і не лише збереже потенційних споживачів, але зможе завоювати нових.
Окрім зазначених заходів ВАТ «Луцькпластмас» систематично потрібно досліджувати і застосовувати новітні тенденції науково-технічного прогресу в країні і в світі в цілому, адже саме економія на витратах, пов'язаних із підготовкою нових зразків продукції, науково-дослідних та конструкторських розробок призвела до ситуації, яка склалася на підприємстві.
 
Список використаних джерел
 
Акимова И. М. Промышленный маркетинг. – К. : О-во «Знання», КОО, 2000. – 294 с.
Баклан О. П. Роль законів управління у впровадженні міжнародних стандартів якості // Актуальні проблеми економіки. – 2004 – №8 (26) – С. 156-164
Вакуленко А. В. Управління якістю: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни: А. В. Вакуленко. – К. : КНЕУ, 2005. – 167 с.
Вачевський М. В. Промисловий маркетинг. Основи теорії і практики: Навчальний посібник для вузів / М. В. Вачевський, В. Г. Скотний, О. М. Вачевський. – К. : ЦНЛ, 2005. – 256 с.
Желібо Є. П., Анопко Д. В., Буслик В. М., Авраменко М. А., Петрик Л. С., Пирч В. П. Основи технологій виробництва в галузях народного господарства: Навчальний посібник. – К. : Кондор, 2005. – 716 с.
Зозульов О. Про посилення конкурентних переваг підприємства // Економіка України. – 2004. – № 8 – С. 33-38.
Золотарьов В. Системний підхід до управління якістю – фундамент перспективного розвитку підприємства // Стандартизація, сертифікація, якість. 2003. – №1. С. 57-61.
Исикава К. Японские методы управления качеством. – М. : Экономика, 1988. – 215 с.
Казарцев В. В., Соснін О. С. Управління технологічними процесами: теорія і практика: Навчальний посібник. – К. : Видавництво Європейського університету, 2003. – 111с.
Крикавський Є. В., Чухрай Н. І. Промисловий маркетинг: Підручник 2-ге вид. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005. – 472 с.
Основные направление модернизации существующего и создание нового оборудования для химической промышленности // Хімічна промисловість України. – 2003. – № 4 – С. 53.
Павлов В. І., Павліха Н. В., Мишко О. В., Опьонова І. В. Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир'я, 2003. – 252 с.
Пилипчук В. П., Оснач О. Ф., Коваленко Л. П. Промисловий маркетинг: Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 264 с.
Промисловий маркетинг. Конспект лекцій для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання / В. О. Морохова. – Луцьк: ЛІРоЛ, 2006. – 144 с.
Розвиток виробництва хімічного комплексу України // Хімічна промисловість України. – 2005. – № 1 – С. 3.
Старостіна А. О. Промисловий маркетинг. Теорія та господарські ситуації: Підручник. – К. : «Іван Федоров», 1997. – 400 с.
Тєлєтов О. С. Маркетинг у промисловості: Підручник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 248 с.
Україна промислова: Довідково-біографічне видання. – К. ; Новий світ, 2003. / Авт. -упоряд. В. Болгов. – 255 с.
Управление качеством: Учебник для вузов / под. ред. С. Д. Ильенковой – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2004. – 334с.
Управління ресурсами підприємства: Навчальний посібник для студентів вузів / Під ред. Воробйова Ю. М., Холода Б. І. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. -288 с.
Шевченко А., Шубин Е. Внедрение системы управления качеством на украинских предприятиях. Необходимость и проблемы // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2004. – №4. С. 53-56.
Якунин В. А., Черпаков Б. И. Проблемы технического переоснащения промышленных предприятий // Мир техники и технологий. – 2003. – № 4. – с. 8-12.
Фото Капча